Лу́цій Авре́лій Ко́тта (лат. Lucius Aurelius Cotta, ? — після 44 до н. е.) — політичний діяч Римської республіки, консул 65 року до н. е., цензор 64 року до н. е.
| Луцій Аврелій Котта | |
|---|---|
| лат. L. Aurelius M.f. Cotta | |
| Ім'я при народженні | лат. Lucius Aurelius Cotta |
| Народився | невідомо Стародавній Рим |
| Помер | 44 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Місце проживання | Рим |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | шляхтич[d] |
| Посада | консул |
| Термін | 65 рік до н. е. |
| Попередник | Маній Емілій Лепід |
| Наступник | Луцій Юлій Цезар |
| Конфесія | давньоримська релігія |
| Рід | Аврелії |
| Батько | Марк Аврелій Котта |
| Мати | Рутілія |
| Брати, сестри | Марк Аврелій Котта, Гай Аврелій Котта і Аврелія Котта |
Життєпис ред.
Походив з патриціанського роду Авреліїв. Син Марка Аврелія Котта й Рутілії. Про молоді роки немає відомостей.
У 77 році до н. е. допомагав Квінту Гортензію Горталу у захисті Гнея Корнелія Долабели, проконсула Македонії. У 70 році до н. е. став претором. Під час своєї каденції провів закон (лат. Lex Aurelia judiciaria), згідно якого до посади суддів допускалися не лише патриції, але й вершники, трибуни та ерарії.
У 66 році до н. е. разом з Луцієм Манлієм Торкватом звинуватив Публія Корнелія Суллу і Публія Автронія Пета у підкупі під час проведення виборів консулів на 65 рік до н. е. У результаті в 65 році до н. е. консулом став сам Котта.
У 64 році до н. е. його обрали цензором разом з Манієм Ацилієм Глабріоном. Проте незабаром внаслідок дій народних трибунів був змушений піти з посади разом із колегою.
У 63 році до н. е. брав активну участь у придушені змови Луція Сергія Катіліни, підтримавши Цицерона. Згодом входив до колегії квіндецемвірів, відповідав за охорону та трактування Книг Сивілли. У 57 році до н. е. активно виступав за повернення Цицерона з вигнання.
З початком війни між Гаєм Юлієм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Великим підтримав першого (свого небожа). У 44 році до н. е. запропонував надати Цезареві титул царя (згідно пророцтва Сивілли перемогти Парфію міг тільки цар). Після вбивства Цезаря Котта відійшов від політичних справ. Подальша доля його невідома.
Джерела ред.
- Luciano Canfora, Giulio Cesare. Il dittatore democratico. Laterza, 2007, ISBN 978-88-420-8156-2 (італ.)
- Hans Georg Gundel: Aurelius I. 13. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 1, Stuttgart 1964, Sp. 765. (нім.)
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Любкер Ф. Aurelii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 195.