| Іван Ломиковський | |
|---|---|
| Народився | 1646 Волинь |
| Помер | 1714 Ясси, Молдова |
| Поховання | Румунія |
| Підданство | Гетьманщина |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Україна, Молдова |
| Відомий завдяки | з 1677 року |
| Знання мов | російська |
| Титул | значний військовий товариш |
| Посада | член Генеральної Ради Гетьманщини |
| Військове звання | Генеральний Обозний |
| Батько | Василь Ломиковський, шляхтич Речі Посполитої |
| У шлюбі з | Марія Мокрієвич, дочка Генерального Писаря |
| Діти | четверо синів і дочка |
Іва́н Васи́льович Ломико́вський (1646—1714) — український державний та військовий діяч доби гетьмана Івана Мазепи.
Генеральний Осавул (1696—1707) та Генеральний Обозний (1707—1709) в уряді Івана Мазепи. Один із лідерів Гетьманату Пилипа Орлика в екзилі (Молдова).
Біографія ред.
Родом з Волині (імовірно із села Деражня-Велика поблизу Звягеля).
Починав військову та державну кар'єру в Правобережній Україні. З огляду на добру освіту та родинні зв'язки призначений Генеральним Писарем в уряді гетьмана Правобережної України Михайла Ханенка.
З 1677 — складає присягу Лівобережному Гетьманату, де одразу отримує від Гетьмана Івана Самойловича титул знатного військового товариша (1681), гетьманського дворака (1684), а після Коломацької ради, в якій він брав безпосередню участь, член Генерального Суду (1688) в уряді Івана Мазепи. Йому доручають зустріч московського посольства, а згодом він фактично керує апаратом адміністрації Гетьмана, який часто відлучався до Московії.
З 1689 — Генеральний Хорунжий (заміщує на цій посаді М. Миклашевського — імовірно кума) (1689—1691), Наказний Гетьман (квітень 1690), Генеральний Осавула (1692—1707), Генеральний Обозний (1707—1710).
З 1709 — в політичній еміграції на території Молдови (Бендерах, згодом у Яссах). Помер у столиці Молдовського князівства, залишивши заповіт.
П'ятеро дітей Ломиковського, а також його онуки постійно переслідувалися окупаційним московським урядом. Усі діти, крім зятя миргородського полковника Данила Апостола — Івана Івановича Ломиковського, зазнали висилок та матеріального убозтва. Ілля та Михайло померли у Москві, Олена — на Сибіру.
Причина зближення з Іваном Мазепою ред.
Історик Сергій Павленко припускає, що особливі довірчі стосунки Ломиковського та Мазепи сягають своїм корінням їх ранньої кар'єри. На початку 1670-их років вони посідали ранги Генеральних Писарів в урядах правобережного Гетьмана Михайла Ханенка та Обох сторін Дніпра Петра Дорошенка. І хоча їх зверхники притримувалися різних політичних орієнтацій (Ханенко — пропольської, Дорошенко — незалежницької), їх уряди працювали на Україну і чітко артикулювали інтереси українців.
Власність ред.
Універсалом Гетьмана Івана Мазепи Ломиковському передавалися у рангові володіння села Парафіївка, Лави, Тополь, Внуковичі та містечко Понорниця.
Джерела та література ред.
- Горобець В. М. Ломиковський Іван Васильович [ 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 266. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Козацькі міста і села на Волині. Офіційний сайт «Українське Реєстрове Козацтво» [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Сергій Павленко. Оточення Гетьмана Мазепи: соратники і прибічники. — Київ, 2009. — С. 40-43.
Література ред.
- В. І. Сергійчук. Ломиковський Іван // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X