Марі́я Лети́ція Рамолі́но (фр. Maria Letizia Ramolino, 24 серпня 1750 року, Аяччо — 2 лютого 1836 року, Рим) — мати Наполеона Бонапарта.
Летиція Рамоліно | |
---|---|
фр. Letizia Bonaparte | |
Ім'я при народженні | фр. Maria Letizia Ramolino |
Народилася | 24 серпня 1750 Аяччо |
Померла | 2 лютого 1836 (85 років) Рим, Папська держава |
Поховання | Chapelle Impérialed |
Країна | Франція Генуезька республіка |
Діяльність | аристократка |
Знання мов | французька |
Рід | Бонапарти |
Батько | Gian Girolamo Ramolinod |
Мати | Angela Maria Pietra-Santad |
У шлюбі з | Карло Буонапарте |
Діти | Жозеф Бонапарт, Наполеон I Бонапарт, Lucien Bonaparted, Еліза Бонапарт, Людовик I Бонапарт, Поліна Бонапарт, Caroline Bonaparted, Жером Бонапарт, Maria Anna Bonaparted, Maria Anna Bonaparted, Napoleone Buonaparted і unnamed daughter Bonaparted |
| |
|
Біографія Редагувати
Уродженка Аяччо, Летиція походила з благородного сімейства генуезького походження. У 14 років була видана заміж за юриста Карло Буонапарте. У них народилося 13 дітей, з яких до зрілого віку дожили 5 синів і три дочки:
- Жозеф Бонапарт (1768—1844), король Іспанії
- Наполеон I Бонапарт (1769—1821), імператор Франції
- Люсьєн Бонапарт (1775—1840), князь Каніно та Музіньяно.
- Еліза Бонапарт (1777—1820), велика герцогиня Тосканська.
- Луї Бонапарт (1778—1846), король Голландії.
- Марія Бонапарт (1780—1825), герцогиня Гвастали.
- Кароліна Бонапарт (1782—1839), велика герцогиня Клевська.
- Жером Бонапарт (1784—1860), король Вестфалії.
- також ще 5 дітей померли в дитинстві.
У 1769 році Корсика перейшла під контроль Франції, проте Летиція так і не вивчила французької мови. У 1785 році овдовіла і через 8 років змушена була з дітьми перебратися на материк, в Марсель.
Після коронації Наполеона (на якій вона не була присутня) він подарував Летиції титул «Мадам Мати Імператора» (фр. Madame Mère de l'Empereur) і подарував маєток Пон-сюр-Сен під Парижем. Незважаючи на величезні статки, Мадам-мати жила на межі бідності і відрізнялася скупістю. Французькими державними справами не цікавилася і рідко бувала при дворі.
Після повалення імператора-сина втекла з братом, кардиналом Фешем, у Рим, де і провела решту життя в палаццо Бонапарте на площі Венеції. Її останки за наказом Наполеона III були перевезені з Італії в Аяччо.
Сімейство Рамоліно Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- LIBRIS — 2012.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Kindred Britain
Джерела Редагувати
- François Duhourcau, La Mere de Napoleon: Letizia Bonaparte éd. Excelsior, 1933
- Alain Decaux Letizia, mère de l'Empereur, éd. Amiot Dumont, 1951
- Éric Le Nabour, Letizia Bonaparte: La mère exemplaire de Napoléon Ier éd. Corps 16, 2009 2009
- Félix Hippolyte Larrey (Baron Larrey de l'Institut de France), Madame Mère, E. Dentu Editeur, 1892, 2 Vol.