Жозеф Бонапарт (фр. Joseph Bonaparte, Джузеппе Буонапарте італ. Giuseppe Buonaparte, Хосе Бонапарте ісп. José Bonaparte — старший брат Наполеона Бонапарта. З 1805 р. представник Наполеона під час перебування того в Німеччині, з 30 березня 1806 король Неаполя, король Іспанії (10 березня 1808 — 11 грудня 1813); з 28 січня 1814 генерал-намісник імперії і головнокомандувач національною гвардією.
| Жозеф Бонапарт фр. Joseph Bonaparte | ||
| [[Файл:|150px|]] | ||
| 30 березня 1806 — 6 червня 1808 | ||
|---|---|---|
| Наступник: | Йоахім I | |
| ||
| 6 червня 1808 — 28 липня 1844 | ||
| Попередник: | Наполеон I | |
| Народження: | 7 січня 1768[…] або 1768 Корте | |
| Смерть: | 28 липня 1844[…] або 1844 Флоренція, Італія | |
| Поховання: | ||
| Країна: | Франція | |
| Релігія: | Католицизм | |
| Рід: | Бонапарти | |
| Батько: | Карло Буонапарте | |
| Мати: | Летиція Рамоліно | |
| Шлюб: | Жюлі Кларі | |
| Діти: | Зенаїда Бонапартd, Шарлотта Бонапарт, Фелікс-Жозе-Франсуа де Лакостеd і Júlia Bonaparted | |
| Автограф: | ||
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Житєпис Редагувати
Народився на Корсиці 1768 року в місті Корте.
1790-х брав участь в революційних виступах на Корсиці. Був близьким до якобінців. Після повстання 9 термідора під загрозою арешту втік до Генуї.
12 квітня 1797 був вибраний до ради п'ятисот від Корсики. Хоч і непозбавлений честолюбства він не зміг грати самостійної ролі і підкорявся брату Наполеону.
Далі займався переважно дипломатичною роботою. З 11 жовтня 1800 повноважний міністр у Богемії. Керував військами Неаполя. 31 березня 1806 призначений королем Неаполя і обох Сицилій.
Після початку завоювань його брата Наполеона боровся за отримання всієї інформації про пересування військ, щоб мати можливість робити остаточні координаційні рішення. Але Наполеон не вірив у військові можливості Жозефа. Він говорив: «Король не солдат. він не може ним бути. Я подвоюю силу своїх військ, коли командую ними; коли він це робить, він зменшує її вдвічі». Але в 1812 році йому доведеться зробити його головнокомандувачем своїх військ.
1808 року Жозеф захоплює Мадрид і стає королем Іспанії. З самого початку французи розграбуванням, підпалами, оскверненням церков і насиллям викликали відразу населення. Жозеф відчував ненависть, проти нього. 18 липня 1808 року він писав брату: «Мене в жодному разі не жахає моє положення, але воно унікальне в історії: у мене тут немає жодного прихильника»
Жозеф сам хотів керувати військами, але йому заважав генерал Сульт. Він навіть просив брата Наполеона замінити його, але Наполеон вважав, що Сульт єдиний справжній вояка в Іспанії і замінити його ніяк.
22 липня 1808 року армія французів програє військам хунти. 29 липня 1808 Жозеф покидає Мадрид. Але вже в листопаді він знову захоплює Мадрид, після битви при Сомосьєррі.
14 червня 1813 відбулася битва між французькою армією і арміями Англії і Іспанії. Жозеф погано підготувався до цієї битви і тому, після того як центр французів був зім'ятий, він наказав відступати. Французи кинулися втікати кинувши на полі бою і свою казну і артилерію і архіви, а сам Жозеф ледве врятувався. Після поразки мова могла йти тільки про виведення військ з Іспанії.
Після поразки у Віторії Наполеону стало зрозуміло, що необхідно пожертвувати Жозефом на користь короля Фердинанда VII. 11 грудня 1813 року був підписаний мир. Наполеон визнав королем Фердинанда і дозволив йому вільно, без яких-небудь умов стати ним.
Історики вважають його головним винуватцем провалу інтервенції Іспанії. Жозеф мав дипломатичний талант, був миролюбним, реформатором, але такі риси не потрібні були тоді в Іспанії.
Після вигнання з Іспанії він жив у Філадельфії. Помер 28 липня 1844 року у Флоренції.
Примітки Редагувати
- ↑ Joseph Bonaparte Comte De Survilliers / Assemblée nationale
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- Lundy D. R. The Peerage
Література Редагувати
- Т. О. Кулінич. Іспансько-французька угода 1808 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- Жозеф Бонапарт [ 6 липня 2012 у Wayback Machine.]