Українська мова належить до східної групи слов'янської гілки індоєвропейської родини мов. Згідно зі списком Сводеша для слов'янським мов, найближче українська споріднена з білоруською мовою (190 збігів з 207), російською (172 збігів з 207), а також польською (169 збігів з 207).
Якщо йдеться не про збіги в списку Сводеша, а про загальний лексичний запас, то згідно зі схемою А. Шайкевича, М. Еченіке та ін. (розвиток отримало у працях К. Тищенка), лексика української мови на 38 % відрізняється від російської, на 32 % від словацької, на 30 % від польської та на 16 % від білоруської мов. Для прикладу, за своїм лексичним складом англійська мова відрізняється від голландської на 37 %, а шведська від норвезької на 16 %.
Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов'янських слів: спільноіндоєвропейська лексика (батько, мати, сестра, дім, вовк, бути, жити, їсти тощо); праслов'янські слова (коса, сніп, жито, віл, корова, ловити тощо); власно українські слова, наявні тільки в українській мові (кисень, водень, мрія, зволікати, зайвий, байдуже, примхи тощо); запозичення з інших слов'янських мов (з білоруської — розкішний, обридати, нащадок, з польської — перешкода, недолугий, дощенту, обіцяти, цікавий, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеської — брама, огида[джерело?], ярка, паркан, карк; з церковнослов'янської — храм, глава, владика, сотворити тощо). Решту лексики складають пізніші запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов — давньогрецької, латини і старослов'янської (старослов'янізми, церковнослов'янізми). За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато росіянізмів. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові слова творяться на базі вже існуючих.
З української мови до німецької від XVI ст. було запозичено такі слова: нім. Duma, Dumka, Hopak, Tschaike, Kosak, Steppe, Kobsa, Kobsar, Baidak, Hetman, Haluschka, Sotnik, Starost, Tschumak, Lulke, Borstsch, Bandura, Kindak, Baschtan.
З української до польської у XV — XVIII ст. було запозичено такі слова: пол. hreczka, hreczkosiej, hodować, hładon, kum(a), hospodar, horodniczy, hołoble, braha, hukać, chory, chołodziec, wieczorynka, hulać, korowód, lach, koczerga, pieczarka.
З української до російської мови запозичено такі слова у XVI — XX ст.: рос. бублик, смалец, гопак, чрезвычайный, хлопцы, побратимы, повстанцы, пасека, пасечник, борщ, знахарь, наймит, бондарь, подполковник, чуб, самостийность, чумак, корж, девчата, хата, аж.
До білоруської мови у XV — XVI ст. було запозичено такі українські слова: мозок, мати, охороняти, сокира, позад, рясний, тітка, прохати, страхатися, бучний, зволікати, огидити, заятрити, взути, калатати, облік, відсоток.
До литовської мови у XIV — XVI ст. було запозичено такі слова: kazokas «козак», Nepras «Дніпро», trivoti «тривати», ulioti «гуляти», vecerioti «вечеряти», cerenas «черінь», akraicas (akraicikas) «окрайчик», strieka «стріха», dieska «діжка», kurapka «куріпка» (1579 р.), anukas «онук».
Найголовніші словники української мови Редагувати
Лексика мови систематизується у словниках різних типів. Найважливіші словники сучасної української мови такі:
- Словник української мови: в 11-ти т. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
- Російсько-український словник: У 3-х т. — К.: УРЕ, 1982—1983.
- Тараненко О. О., Брицин В. М. Російсько-український словник для ділових людей. — К.: Укр.письменник, 1992.
- Фразеологічний словник української мови: У 2-х т.- К.: Наук.думка, 1993.
- Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К.: УРЕ, 1985.
- Словник синонімів української мови у 2-х т. — К. Наук.думка, 1999.
- Словник труднощів української мови / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Рад.школа, 1989.
- Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. — К.: Вища школа, 1975.
- Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей: Словник-довідник. — К.: Вища школа, 1975.
- Головащук С. І., Пещак М. М., Русанівський В. М., Тараненко О. О. Орфографічний словник української мови. — К.: Наук.думка, 1994.
- Погрібний М. І. Орфоепічний словник. — К.:Рад.шк., 1984.
- Єрмоленко С. Я.,ЄрмоленкоВ. І.,Ленець К. В., Пустовіт Л. О. Новий російсько-український словник-довідник. К.: Довіра, 1996.
Примітки Редагувати
- Мови Європи: відстані між мовами за словниковим складом. [ 1 травня 2015 у Wayback Machine.] (укр.)
- Українська мова [ 25 червня 2006 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Запозичення з української до сусідніх мов [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Коротка довідка щодо литовської мови [ 20 лютого 2009 у Wayback Machine.]. (укр.)
- Електронний підручник сучасної української мови [ 2012-12-04 у Wayback Machine.]. (укр.)
Література Редагувати
- Український лексикон кінця XVIII — початку ХХІ ст.: словник-індекс: у 3-х т. / Нац. акад. наук України, Ін-т укр. мови ; редкол.: П. Ю. Гриценко (голова), К. Г. Городенська, О. А. Дюндик [та ін.]. — Київ: Видав. дім Дмитра Бураго, 2017. —
Посилання Редагувати
- Лексичні запозичення до української мови [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Українська мова з погляду походження. Тюркізми [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Науковці розповіли, скільки в українській мові слів [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // УНН, 22 січня 2020.