Ла́мах Вале́рій Па́влович (6 березня 1925, Лебедин — 25 травня 1978, Київ) — український радянський художник, представник покоління шістдесятників і мистецтва андеграунду; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Чоловік художниці тканин Аліни Ламах, батько художниці Людмили Ламах.
Ламах Валерій Павлович | |
---|---|
Народження | 6 березня 1925 Лебедин, Сумська округа, Харківська губернія, Українська СРР, СРСР |
Смерть | 25 травня 1978 (53 роки) |
Київ, Українська РСР, СРСР | |
Країна | СРСР |
Навчання | Київський державний художній інститут (1954) |
Діяльність | художник, викладач |
Вчитель | Касіян Василь Ілліч і Самусєв Федір Панасович |
Відомі учні | Задорожна Людмила Іванівна |
Працівник | видавництво «Мистецтво» |
Член | Спілка радянських художників України |
У шлюбі з | Ламах Аліна Миколаївна |
|
Біографія ред.
Народився 6 березня 1925 року в місті Лебедині (нині Сумська область, Україна). 1939 року поступив у Ворошиловградське художнє училище. Під час німецько-радянської війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після повернення продовжив навчання в училищі, яке закінчив 1948 року. У 1948—1954 роках навчався на факультеті графіки у Київському художньому інституті, був учнем Василя Касіяна, Федора Самусєва. Дипломна робота — плакат «Вітчизну славимо трудом своїм».
Протягом 1956—1960 років працював старшим редактором у Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР; у 1961—1964 роках — редактором плаката у тому ж видавництві, яке вже називалося видавництвом «Мистецтво». Вів активну громадську діяльність — був членом правління Спілки радянських художників України, головою республіканської ради з монументального мистецтва при Художньому фонді України, членом бюро секції монументально-декоративного мистецтва Київської організації Спілки художників України, головою республіканської та членом всесоюзної комісій з монументального мистецтва.
З 1974 року — доцент кафедри оздоблення книг в Київському вечірньому факультеті Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, викладач малюнку, живопису, композиції. Мешкав у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 16, квартира № 85. Помер у Києві 25 травня 1978 року.
Творчість ред.
Працював у галузі плаката та монументально-декоративного мистецтва (створював панно, мозаїки). Серед робіт:
- «Високі врожаї — країни сила, слава людям, що їх зростили» (1951);
- «Дамо країні більше цукрових буряків!» (1953);
- «Вітчизну славимо трудом своїм» (1954);
- «Під керівництвом КПРС» (1957);
- «Слава радянським шахтарям!» (1957);
- «Молодь! Зустрінемо наш фестиваль новими трудовими перемогами! Мир! Праця! Щастя!» (1957);
- «На славній орбіті наука радянська, наука достойна народу-творця!» (1963).
- панно «Дружба народів» в аванзалі Головного павільйону Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР (1958, у співавтортві з Іваном Литовченком, Іваном Скобалом, Іваном Тихим);
- мозаїки в інтер'єрі Київського річкового вокзалу (1961, у співавторстві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком);
- оформлення інтер'єрів та фасаду головного корпусу Інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР у Києві (1962, у співавтортві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком);
- оформлення двох залів ресторану «Метро» на вулиці Хрещатику (1963, у співавтортві з Ернестом Котковим);
- мозаїки в інтер'єрі аеровокзалу аеропорту «Бориспіль», зокрема «Ікар» у залі очікування та «Мир, труд, щастя» у вестибюлі (1964—1965, у співавторстві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком);
- оформлення інтер'єрів та екстер'єру (фриз на цокольному поверсі, панно «Поезія», мозаїки «Земля» і «Космос») Палацу культури «Іскра» Заводу важкого машинобудування у Жданові (1966, у співавторстві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком);
- оформлення інтер'єрів та екстер'єру питної галереї джерела мінеральної води № 4 в Єсентуках (1967, у співавторстві з Ернестом Котковим);
- мозаїка «Симфонія праці» на фасаді житлового будинку по проспекту Перемоги, № 21 у Києві (1968, у співавторстві з Ернестом Котковим);
- мозаїчні панно «До сонця» на передній стінці сценічної коробки і «Життя» у фойє другого поверху, декоративна плита біля фонтанів у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську, а також мозаїка «Фігуристки» на торцевій стіні прилеглого кафе (1968—1970);
- оформлення інтер'єрів будівель Хімкомбінату у Тамбові: смальтові мозаїки «В ім'я життя» у конференц-залі, «Літо» у харчоблоці; латунні карбовані панно «Космос» і «Мистецтво»; вітраж «Будівельники радянського суспільства» на сходовій клітці палацу культури (1972—1973);
- мозаїчне панно «Місто сонця» у вібраційному цеху заводу залізобетонних конструкцій у Києві (1973);
- смальтові мозаїчні панно на будівлях Тернопільського бавовняного комбінату (1974—1975).
Брав участь у республіканських виставках з 1952 року, всесоюзних — з 1957 року.
У кіно ред.
2013 року вийшов документальний фільм «Валерій Ламах. Коло життя» режисера Анатолія Сирих.
Примітки ред.
- ↑ Ламах Валерій / Ukrainian Unofficial.
- Російська державна бібліотека. (рос.)
- Очерки о художниках Советской Украины, 1980, с. 112—113.
- Очерки о художниках Советской Украины, 1980, с. 124.
- Очерки о художниках Советской Украины, 1980, с. 117.
- Валерій Ламах. Коло життя / Державне агенство України з питань кіно.
Література ред.
- Ламах Валерій Павлович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 253—254.;
- Ламах Валерій Павлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 127—128.
- Л. И. Попова, В. П. Цельтнер. Э. И. Котков и В. П. Ламах // Очерки о художниках Советской Украины. — Москва : «Советский художник», 1980. — С. 109—125. (рос.);
- Ламах Валерій Павлович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 350. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Ламах Валерій Павлович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 354. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Л. О. Лисенко. Ламах Валерій Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.