Лайка (1954 — 3 листопада 1957) — радянська собака-космонавт, перша тварина, виведена на навколоземну орбіту. Була запущена в космос 3 листопада 1957 року о пів на шосту ранку за московським часом на радянському кораблі «Супутник-2». На той момент Лайці було близько двох років, її вага була — близько 6 кілограмів.
| Лайка | |
|---|---|
| | |
| Вид | собака свійський |
| Стать | самиця |
| Народження | 1954 Москва, СРСР |
| Смерть | 3 листопада 1957 Низька навколоземна орбіта |
| Причина смерті | Перегрів |
| Рід занять | космонавт |
| Вага | 6 кг |
| Названо на честь | Гавкіт (звук) |
Повернення Лайки на Землю не планувалося. Як і багато інших тварин у космосі, вона загинула під час польоту — через 5-7 годин після старту пес помер від стресу і перегріву, хоча передбачалося, що він проживе близько тижня.
Підготовка Редагувати
Для експериментальних запусків з метою підтвердження безпеки космічних польотів пропонувалися миші, щури та собаки. Розглядався варіант запусків і з мавпами, але вибір припав на собак, оскільки вони краще піддаються дресируванню і спокійніші за мавп.
Конструктори встановили межу ваги собак у 6-7 кг, проте маленькі породисті собаки не годилися для польоту, найчастіше вони були зніжені, занадто вимогливі до їжі і недостатньо витривалі. Тому собак відбирали з притулку для бездомних тварин. За рекомендаціями фахівців з кіно-, фото- і телеапаратури вирішено було відбирати білих собак, тому що білі краще виглядали в кадрі. З усіх білих потім відсівали за результатами тренувань в барокамерах, на центрифугах і вібростендах.
З 10 собак 3 претендували на перший космічний політ з живою істотою на борту: Альбіна, Лайка і Муха. Альбіна вже зробила 2 суборбітальних польоти, але її пошкодували, тому що вона чекала цуценят, і вирішили, що вона буде дублером. Муху не вибрали через невелику кривизну лап, що виглядало б негарно на фотографіях, і його зробили «технологічним собакою». На ньому тестували роботу апаратури і різних систем.
Перед польотом Лайці зробили операцію, в ході якої встановили датчики дихання на ребра і датчик пульсу близько сонної артерії.
Протягом останнього етапу собак тренували тривалий час у макеті контейнера. Коли Лайка була вже на Байконурі, її садили на кілька годин у кабіну, де вона звикала до годівниці, носіння датчиків, комбінезона, асенізаційного пристрою і знаходженню в замкнутому просторі.
Комбінезон Лайки кріпився до контейнера маленькими тросами. Їх довжина дозволяла приймати Лайці лежаче, сидяче положення, а також трохи пересуватися назад-вперед. У нижній третині тросиків стояли контактно-реостатні датчики, призначенням яких була реєстрація рухової активності.
Вранці 31 жовтня 1957 року почалася підготовка до посадки в супутник. Лайці обробили шкіру розведеним спиртом, місця виходів проводів від датчиків обробили йодом. В середині дня Лайку посадили в герметичну камеру, о першій годині ночі її встановили на ракету. Незадовго до польоту довелося розгерметизувати камеру і дати попити води: медперсоналу, який спостерігав здалося, що собака хоче пити.
Політ Лайки Редагувати
Запуск «Супутника-2» відбувся 3 листопада 1957 року.
Телеметричні дані показували, що після дії перевантажень, коли Лайка вже опинилася в невагомості, частота пульсу відновилася до майже нормальних значень, рухова активність стала помірною, рухи — нетривалі і плавні. Але часу, щоб пульс нормалізувався знадобилося в 3 рази більше, ніж у наземних експериментах. Електрокардіограма не показала жодних патологічних змін.
Лайка була жива протягом 4 витків навколо Землі. Через помилки розрахунку площі супутника і відсутності системи терморегулювання температура за цей час піднялася до 40 °C. Собака загинув від перегріву. Сам же супутник зробив 2570 витків навколо Землі, потім згорів в атмосфері 4 квітня 1958 року .
Спеціальна комісія з ЦК і Ради міністрів не повірила, що Лайка померла через конструкторські помилки, і наказала провести експерименти зі схожими умовами на Землі, в результаті яких загинуло ще 2 собаки.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ https://www.espace-sciences.org/planetarium/article/l-extraordinaire-histoire-de-laika
- Д. Карпіцкая «Розсекречена Лайка»[недоступне посилання з квітня 2019]
- 7001496.stm Л. Розівська «Тварини в космосі: прокласти шлях людині»[недоступне посилання]
- ↑ Я. Голованов. Королёв: факты и мифы. — М.: Наука. — 1994 — Гл. 58.
- Ранок космічної ери [ 12 березня 2012 у Wayback Machine.] Аерокосмічне рух в КБР «Космос в ім'я майбутнього».
- ↑ Ирина Тин (Автор), Андрей Владимиров (Режиссёр). Белка, Стрелка и другие… (Документальный фильм). Россия, Москва: Студия Андрея Семенова. . Архів оригіналу за 27 вересня 2010. Процитовано 28 серпня 2010.
- Перший собака-космонавт прожив на орбіті лише кілька годин [ 22 грудня 2007 у Wayback Machine.] Lenta.ru (28 жовтня 2002 р.)