Курячий бог (Боглаз, «куряче щастя») — невеликий камінь з діркою. Отвір обов'язково природного походження — проточений водою, річковою чи морською. За повір'ям приносить володарю щастя, вдачу чи може виконати задумане бажання.
Для того щоб «курячий бог» виконав задумане бажання, треба провести певний обряд: звернутись до камінця з бажанням обов'язково дивлячись крізь отвір на сонце (чи місяць), стрибаючи на одній нозі, тричі обернутися проти сонця і жбурнути камінець за спину. Якщо він потрапить у воду — бажання ймовірно здійсниться.
Курячий бог — у слов'ян назва ритуального предмета, оберега домашньої птиці. Роль курячого бога могли виконувати камінчики з наскрізними отворами, горщик, глечик або глиняний рукомийник без дна, шийка від розбитого глечика, зношений личак та ін. Зазвичай їх поміщали в псарні близько годівниці або над нею, під стріхами хлівів, вішали на кілок у дворі. Робили це, щоб собаки добре спали і були цілі, щоб домовик і потвора не лякали, не тиснули і не крали їх.
Назва Курячий бог утворено, можливо, за аналогією з «скотій бог» — оберіг худоби; функції того й іншого оберега могли виконувати одні й ті ж предмети. «Скотіми богами» називали і святих Кузьму і Дем'яна - покровителів худоби.
За А. Н. Афанасьєвим, в Костромській губернії такий камінь вішають як талісман в курниках, аби мара не давила курей.
Так званий гадючій камінь шанувався друїдами. Про нього згадує Пліній у книзі XIX своєї «Природної історії»:
Галерея ред.
Мистецтво ред.
- Юрій Збанацький — український письменник, кінодраматург — автор повісті «Курячий бог». Екранізована в 1968 році на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка — під назвою «Втікач з Янтарного».