| Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Кріль європейський, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з листопада 2015. |
Кріль, діал. трусь (Oryctolagus) — рід гризунів родини зайцеві (Leporidae) ряду зайцеподібні. Інколи кролями називають всіх дрібних представників родини зайцевих (див. кролі).
| Кріль | |
|---|---|
| Кріль європейський | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Зайцеподібні (Lagomorpha) |
| Родина: | Зайцеві (Leporidae) |
| Рід: | Кріль (Oryctolagus) Lilljeborg, 1873 |
| Види | |
| |
| Вікісховище: Oryctolagus |
Етимологія Редагувати
Походження українського слова кріль, кролик дещо незвичайне. Воно походить з польської мови (królik — буквально — «маленький король», «королик»), де являє собою кальку з сер.-в.-нім. küniklîn («королик», «царьок»), яке, у свою чергу, з'явилось внаслідок адаптації лат. cunīculus і його метаналізу (перерозкладу) з наступним перетлумаченням.
Діалектне трусь пов'язане з дієсловом «труситися», можливо, походить з дитячого мовлення.
Еволюція Редагувати
Oryctolagus вперше з'явився наприкінці міоцену. Викопні залишки середнього пліоцену привели до визнання двох видів: Oryctolagus lacosti у південній Франції та північно-західній Італії та Oryctolagus laynensis на Піренейському півострові. Вважається, що ця остання форма є предком сучасного виду.
Систематика Редагувати
Типовий вид роду — Oryctolagus cuniculus (кріль європейський). У складі роду — один сучасний вид з 6-ма підвидами [1] [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.]:
- вид Oryctolagus cuniculus Linnaeus, 1758
- Oryctolagus cuniculus cuniculus
- Oryctolagus cuniculus algirus
- Oryctolagus cuniculus brachyotus
- Oryctolagus cuniculus cnossius
- Oryctolagus cuniculus habetensis
- Oryctolagus cuniculus huxleyi
Розрізняють дикі (всі перелічені) та свійські (одомашнені) форми кроля європейського.
Родинні групи Редагувати
Розрізняють декілька груп дрібних зайцеподібних, до яких можуть вживати слово «кріль». Такими є (за «види ссавців світу», 2005 [ 12 серпня 2011 у Wayback Machine.])
- група Leporinae
- Bunolagus (1 вид)
- Caprolagus (1 вид)
- Nesolagus (2 види)
- Brachylagus (1 вид)
- Sylvilagus (16 видів) — рід кролик
- Oryctolagus (1 сучасний вид — кріль європейський)
- Poelagus (1 вид)
- група Paleolaginae (визнається як підродина не завжди)
- Pentalagus (1 вид)
- Pronolagus (3 види)
- Romerolagus (1 вид)
Кріль дикий (кріль європейський) Редагувати
Довжина тіла дикого кролика 35—45 см, вага 1,3—2,2 кг колір хутра сіро-коричневий. Батьківщина кроликів — південний захід Європи та північний захід Африки. Був завезений та дуже поширився у Центральній Європі, Великій Британії, Новій Зеландії, Австралії, Південній Америці і північній частині США. В Україні зустрічається у південно-західній частині. Мешкає на відкритих ділянках великими колоніями, живиться трав'янистою рослинністю. Розмножується декілька разів на рік, приносячи по 3-9 кроленят. Є об'єктом полювання заради хутра та м'яса.
В деяких регіонах завдає великої шкоди. Так, після завезення до Австралії внаслідок незначної кількості тамтешніх хижаків сталося неконтрольоване зростання популяції кроля, було фактично знищено великі ділянки рослинного покриву, що призвело до скорочення чисельності кількох видів тварин місцевої фауни, тому інтенсивно знищується людиною.
Приручений людиною, від дикого кролика походять всі породи свійського кролика.
Кріль свійський і його породи Редагувати
Свійський кролик — популярний об'єкт для розведення, оскільки відрізняється скоростиглістю, плодючістю та інтенсивним ростом. Розмножуватись можуть протягом всього року. Статевої зрілості досягають у 3-4 місяці. Вагітність продовжується 28-32 доби кількість кроленят від 6 до 15 іноді більше. Вирощують заради м'яса, хутра та пуху. Скоростиглі породи готові до забою у віці 70 діб при вазі 1,8—2 кг, пізньостиглі — на 90—110 добу, при вазі 2,8—4 кг. М'ясо має дієтичні властивості. Найкраще хутро від кроликів отримують в осінньо-зимовий період. Тривалість життя кроликів 7-10 років, тривалість господарського використання 2-3 роки.
У світі нараховують близько 60 порід кроликів, які поділяють на хутрові та пухові, а також за розмірами на великі (4-5 кг та більше) середні (2,5—4 кг), малі (менше 2,5 кг). В Україні представник великих порід — сірий велетень, середніх — порода метелик, маленьких — місцеві породи.
Негативним моментом у розведенні кроликів є те, що вони дуже вразливі до інфекційних хвороб, занесена інфекція може за декілька діб спричинити загибель всього поголів'я на фермі. В Україні розведенням кролів в наш час займаються тільки аматори.
Див. також Редагувати
- Кролик (рід Sylvilagus)
- Кролі (дрібні зайцеві)
- Ангорський кріль
- Категорія:Кролівництво
Література Редагувати
- Кролик [ 23 травня 2009 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Рід Кріль [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.] у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005)
- Nuno Ferrand. Inferring the Evolutionary History of the European Rabbit (Oryctolagus cuniculus) from Molecular Markers [недоступне посилання з листопадаа 2019] // LAGOMORPH BIOLOGY. 2008, 1, 47-63, DOI: 10.1007/978-3-540-72446-9_4
- Origin of European rabbit (Oryctofagus cuniculus) in a Mediterranean island: Zooarchaeology and ancient DNA examination [ 18 липня 2011 у Wayback Machine.] / Chris Hardy’, Jean-Denis Vigne’, Didier Casafie’, Nicole Dennebouy’, Jean-Claude Mounolou’ and Monique Monnerot’ // J. evol. Biol. 7: 217—226 (1994)
Примітки Редагувати
- ↑ Трусь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- . Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 16 травня 2016.
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- Branco, M.; Ferrand, N.; Monnerot, M. Phylogeography of the European rabbit (Oryctolagus cuniculus) in the Iberian Peninsula inferred from RFLP analysis of the cytochrome b gene // Heredity. — 2000. — Вип. 85. — № 4. — С. 307–317. — DOI:. (англ.)