Сергі́й Григо́рович Кривоно́с (нар. 26 липня 1970, Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР) — український політичний та військовий діяч, генерал-майор запасу Збройних Сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України (2016—2019).
| Сергій Григорович Кривонос | |
|---|---|
| | |
| Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України | |
| 12 березня 2019 — 29 грудня 2020 | |
| Президент | Петро Порошенко Володимир Зеленський |
| Прем'єр-міністр | Володимир Гройсман Олексій Гончарук Денис Шмигаль |
| Попередник | Гладковський Олег Володимирович |
| Перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ | |
| 31 грудня 2015 — 12 березня 2019 | |
| Президент | Петро Порошенко |
| Прем'єр-міністр | Арсеній Яценюк Володимир Гройсман |
| Народився | 26 липня 1970 (53 роки) Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | військовослужбовець |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Освіта | Київське вище загальновійськове командне училище Національний університет оборони України |
| Політична партія | Воїни АТО |
| У шлюбі з | Олена Кривонос |
| Діти | Анна Кривонос |
| Звання | Генерал-майор |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019-2020).
Життєпис Редагувати
Ранні роки Редагувати
Народився 26 липня 1970 року у м. Кременчуці на Полтавщині в родині робітників. Його двоюрідний дід був учителем композиторів Георгія та Платона Майбород. Бабуся — росіянка з Нижньогородської губернії. Дідусь з бабусею були офіцерами Радянської армії, у Другу світову війну нагороджені орденами та медалями.
Коли хлопцеві було 6 років родина переїхала до Сибіру, бо батько працював у м. Сургуті. Там закінчив три класи початкової школи. І звідти його позивний: «Юган». Так називається річка в тій околиці.
Зброю до рук взяв у 5 років, на полювання з батьком пішов у 8 років.
Згодом сім'я повернулася в Україну. Після закінчення середньої школи навчався в кременчуцькому ПТУ № 19, працював на місцевому НПЗ. Двічі не був прийнятий на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища.
У грудні 1988 року був призваний до війська на строкову службу.
У серпні 1990 року вступив на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища, яке після ліквідації приєднали до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у червні 1994 року.
Того ж року одружився.
Військова служба Редагувати
1994 року у військовому званні лейтенанта почав службу у 10-й окремій бригаді спеціального призначення в селищі Первомайське.
Майже одразу був призначений командиром навчального взводу розвідників. На загальноукраїнських змаганнях його група посіла третє місце. За це отримав погони старшого лейтенанта й почав командувати ротою. У Криму мав позивний «Мішка Ґаммі».
1999 року вступив на навчання до Військової академії, відмовившись від пропозицій залишитися у президентському полку. Обрав службу у 8-й окремій бригаді спецпризначення, що на Хмельниччині. Там кар'єра йшла вгору: заступник командира бригади, заступник командира полку, командир полку.
Командир групи спецпризначення, командир 8 ОПСпП, — двічі виводив полк у найкращі частини ЗС України за підсумками року; перебував на керівних посадах у Командуваннях сухопутних та аеромобільних військ. Брав участь у багатьох міжнародних навчаннях.
У 2003—2004 роках Сергій Кривонос двічі злітав в Ірак — «Я та група моїх людей, чотири особи, охороняли там керівництво наших Збройних сил. Після тих поїздок у мені багато що ментально змінилося. Ірак, мабуть, допоміг вибити „совкове“ сприйняття».
У 2009 році, коли з пальним у ЗСУ було сутужно, загін спецпризначенців під час навчань під керівництвом Кривоноса здійснив 500-кілометровий марш та провів тактико-спеціальні навчання на території Чернівецької області вздовж державного кордону. Близько 40 машин пройшли з Хмельницького до Чернівців, Сторожинця і повернулися на базу. Небувала для того часу операція.
Влаштувався викладачем у Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Буквально через тиждень почався конфлікт із керівництвом закладу і через кілька місяців Кривонос звідти пішов, повернувшись до спецпризначенців.
У 2012 році очолив штаб Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Російське вторгнення 2014 року полковник Кривонос зустрів на посаді начальника штабу — першого заступника командувача ВДВ.
Російсько-українська війна Редагувати
У 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, яка позначилася значними втратами нападників.
7 жовтня 2014 року був призначений начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. Полковник Кривонос і його команда у співробітництві з представниками НАТО розробили Стратегію побудови українських Сил спеціальних операцій. Але, за даними журналіста Юрія Бутусова, начальник Генштабу Віктор Муженко через особистий конфлікт негласно усунув Кривоноса від реалізації програми підготовки ССО.
5 січня 2016 року наказом Міністра оборони України призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.
12 березня 2019 року Указом Президента України був призначений заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
9 квітня 2019 року президент Порошенко призначив Кривоноса головою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю, а 7 травня 2019 року він став керівником новоствореної міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави.
У травні 2019 року секретним Указом Президента України заступник Секретаря РНБО України Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора.
29 листопада 2019 року Президент України Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади керівника міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави.
29 грудня 2020 року Президент України Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади заступника Секретаря РНБО України.
5 червня 2021 року Сергія Кривоноса було звільнено з військової служби в Збройних Силах України.
Російське вторгнення (2022) Редагувати
Від початку російського вторгнення в Україну, Сергія Кривоноса, виключно як добровольця та враховуючи бойовий досвід щодо оборони краматорського аеродрому 2014 року, головнокомандувачем ЗС України було призначено керівником оборони аеропорту «Київ». Протягом 39 діб він керував обороною важливого стратегічного об'єкта.
Однак від 24 лютого 2022 року і до кінця серпня 2022 року на військовій службі не перебував та на військову службу під час мобілізації не призивався.
Журналіст Юрій Бутусов заявив, що слідчі ДБР порушили проти генерал-майора Кривоноса кримінальну справу за його діяльність навесні 2022 року, коли він за погодженням з начальником Генштабу генералом Валерієм Залужним відповідав за оборону цього об'єкта.
Протягом 2023 року бере активну участь в оцінці передумов і причин російського вторгнення в Україну та висвітленню власних поглядів стосовно шляхів подолання ворога на чисельних телеканалах, в тому числі відеохостингу YouTube.
Політична діяльність Редагувати
5 лютого 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Кривоноса кандидатом на пост Президента від партії «Воїни АТО». 6 березня 2019 року він зняв кандидатуру з виборів, підтримавши Петра Порошенка на виборах.
Я виважено оцінюю кожен свій крок. Тому, поки йде війна і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога Російської Федерації є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже не просте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост Президента України. Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Виступає за узаконення приватних військових компаній. В інтерв'ю виданню «Новинарня» зазначив: «ПВК потрібні для цієї держави, бо створюють безпеку суспільства. Україна має величезну кількість населення, яке пройшло війну і повернулося звідти, але не всі можуть адаптуватися до мирного життя. І не хочуть. То давайте надамо їм спроможність продовжувати займатись військовою справою, при цьому отримувати нормальні кошти і не становити небезпеку для держави. Приватні військові компанії, скажімо, у США — це колишні військові, які не знайшли себе в цивільному житті. Це такий громовідвід військових спеціалістів. Розумієте, якщо ці люди будуть не зайняті, не визнані, не оцінені, не оплачені добре — вони почнуть шукати, або їх почнуть шукати і використовувати для дестабілізації ситуації в країні. Тому, вважаю, варто дати їм змогу нормально працювати в ПВК і заробляти чисті, нормальні гроші».
Нагороди Редагувати
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (21 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
- Медаль «За військову службу Україні» (27 липня 2018) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2019.
- ↑ . Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
- ↑ 10 фактів про полковника Кривоноса, найзакритішого кандидата в президенти [ 16 березня 2019 у Wayback Machine.] // Дмитро Добрий, espreso.tv, 1 березня 2019 13:11
- ↑ Незакінчена війна генерал-майора Кривоноса. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 2 серпня 2023.
- . www.rnbo.gov.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ . novynarnia.com (укр.). 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- . novynarnia.com (укр.). 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2019.
- . Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- . tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
- . https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 11 травня 2019. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 11 травня 2019.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- . Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
- ↑ Кривонос був призначений керувати обороною аеропорту «Київ» як доброволець - Генштаб. Укрінформ. 29 серпня 2022.
- . novynarnia.com (укр.). 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- Слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР) розслідують діяльність генерал-майора Збройних сил України, колишнього першого заступника командувача Сил спеціальних операцій та колишнього заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергія Кривоноса навесні 2022 року, коли він за погодженням з начальником Генштабу Валерієм Залужним відповідав за оборону міжнародного аеропорту "Київ".
- Генерал Кривонос: спливли приховані дії влади, захід виконав план поставок зброї лише на половину. // Телеканал Прямий. 11.05.2023
- Генерал Кривонос: Рано розслабилися! Ця помилка стане великою бідою для Києва. // Фабрика новин. Червень 2023
- . Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
- . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
- . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
- . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
- Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 27 липня 2018 року № 217/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела Редагувати
- Сайт Ради національної безпеки і оборони України [ 17 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Сайт Міністерства оборони України [ 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Біографія /Прямий, 7.2.2019/ [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Persona /Интервью с Гулей Поготовой, 19.7.2019/ [ 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Аеропорт Краматорська, 15 липня 2014 [ 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Мисливці, що стали заручниками [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Політрада [ 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Декларація Редагувати
- Е-декларація [ 11 грудня 2020 у Wayback Machine.]