Красноставський повіт (рос. Красноставский уезд, пол. Powiat krasnostawski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської губернії Російської імперії та Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Красностав.
| Красноставський повіт | |
| | |
| Губернія | Люблінська губернія |
|---|---|
| Центр | Красностав |
| Створений | 1867 |
| Скасований | 1939 |
| Площа | 1329,3 (1885) |
| Населення | 100 655 осіб (1897) |
| Найбільші міста | Красностав |
| Наступники | Красноставський повіт |
Адміністративний поділ ред.
При утворенні до повіту входили 1 місто (Красностав) і 4 містечка (Горжків, Жовківка, Ізбиця, Туробин) та 14 сільських волостей.
В 1911 р. повіт поділявся на 13 волостей:
- Високе — с. Високе,
- Горжків — с. Горжків[джерело?],
- Жовківка — с. Жовківка,
- Закшев — с. Закшев,
- Ізбиця — с. Ізбиця,
- Красностав — с. Гури,
- Лопенник — с. Лопенник Ляцький,
- Рудка — с. Броварівка,
- Рудник — с. Рудник,
- Рибчевиці — с. Рибчевиці,
- Туробин — с. Туробин,
- Файславиці — с. Файславиці,
- Чайки — с. Олександрівський Краснічин.
Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) заселена переважно українцями частина Красноставського повіту передана з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: села Добринів (Dobryniów), Лопенник Руський і Стужиця (Stężyca) волості Лопенник (Łopiennik); села Бзіте (Bzite), Вінцентів (Wincentów), Крупець (Krupiec), Крупе, Загороди (Zagroda), Костунин (Kostunin), Жданне (Żdżanne) і Верховини (Wierzchowiny) волості Рудка; села Олександрівський Краснічин (Kraśniczyn Aleksandrowski), Анельполь, Березини (Brzeziny), Бонча (Bończa), Вілька Красничинська (Wólka Kraśniczyńska), Деревники (Drewniki), Залісся (Zalesie), Красничин, Вільшанка (Olszanka) і Стара Весь (Stara Wieś) волості Чайки.
У листопаді 1918 р. новопосталою польською адміністрацією відновлено попередній територіальний поділ (до 1912 р.), а 14 серпня 1919 р. повіт включений до новоутвореного Люблінського воєводства.
Розташування ред.
Повіт розташовувався в центрі губернії. Межував на сході — з Грубешівським, на півночі — з Люблінським і Холмським повітом, на заході — з Янівським повітом, а на півдні — з Замостським повітом.
Населення ред.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 4 129 українськомовних греко-католиків.
1877 р. з 66 375 осіб населення повіту: 53 767 римокатоликів, 6 578 юдеїв, 6 013 православних (у волостях Лопенник, Рудка, Туробин і Високе; до 1875 р. — греко-католики), 27 євангелісттів.
За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 100 655 осіб. З них 80 794 ос. (80,3 %) — поляки, 5 576 ос. (5,5 %) — українці, 10 985 ос. (10,9 %) — євреї, 2 799 ос. (2,8 %) — росіяни.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016. (рос.)
- Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
- Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Красноставский уезд [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела ред.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [ 19 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Powiat krasnostawski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 643. (пол.) (пол.)