Красковський Іван Гнатович (24 липня 1880, село Дубичі, Гродненська губернія, Російська імперія (нині Польща) — 23 серпня 1955, Братислава, Чехословаччина) — український та білоруський громадський, політичний та державний діяч, дипломат. Голова дипломатичної місії УНР на Кавказі, консультант білоруської делегації на переговорах з УНР. Один з ідеологів інтеграції Кубані та УНР.
| Красковський Іван Гнатович | |
|---|---|
| Народився | 24 червня 1880 Дубичі Церковні, Більський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер | 23 серпня 1955 (75 років) Братислава, Чехословаччина |
| Поховання | Солов'їна долинаd |
| Діяльність | публіцист |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Заклад | Dzvinsk State Belarusian Gymnasiumd |
| Членство | Q13028783? |
| Партія | Білоруська соціалістична громада і Білоруська соціал-демократична партія[d] |
| Діти | L̕udmila Kraskovskád |
|
Біографія Редагувати
Народився в селі Дубичі Гродненської губернії (нині село в Польщі). Завершив гімназію у Вільно.
У 1903—1905 роках навчався на історико-філологічному факультеті Варшавського університету. Брав участь у незаконному студентському гуртку, за що був звільнений з університету. Після цього перебрався у Санкт-Петербург, де продовжив навчання в Петербурзькому університеті за фахом історика-економіста.
По закінченню Петербурзького університету у 1907 році переїхав у Вільно, де до 1914 року викладав у гімназіях, був членом Білоруського вчительського союзу.
Влітку 1915 року переїхав до Києва, де брав активну участь у політичних подіях, вступив в Українську партію соціалістів-федералістів, а в 1916 році обраний членом комітету Всеросійського союзу міст Південно-Західного фронту. Красковський брав активну участь у революційних подіях навесні 1917 року в Україні.
Наприкінці квітня 1917 року — під час окупації Галичини — призначений тимчасовим урядом комісаром Тернопільської губернії Галицького генерал-губернаторства. У липні російські війська залишили майже всю територію губернії, проте Красковський продовжував обіймати свою посаду вже у складі Української Народної Республіки.
З грудня 1917 року Красковський в уряді Української Народної Республіки. Генеральний секретар (народний міністр) внутрішніх справ УНР Володимир Винниченко призначив Красковського своїм товаришем (заступником).
Потім перейшов у міністерство закордонних справ УНР, яке очолював Дмитро Дорошенко. Після утвердження влади Директорії УНР призначений товаришем міністра закордонних справ і послом УНР в Грузії. Згодом як голова Української дипломатичної місії на Кавказі співпрацював з кубанськими урядовими установами 1917—1920 років у напрямку возз'єднання з Україною.
Після поразки української революції з 1921 року перебував у Польщі, потім Литві й Латвії. У 1925 році переїхав у СРСР, оселився в Мінську де працював у Держплані Білоруської СРР й одночасно був доцентом Білоруського університету.
У 1930 році переведений в Москву на роботу в Держплан СРСР. У грудні цього ж року заарештований органами ОДПУ СРСР за справою білоруських націонал-демократів.
За вироком суду 1931 року висланий у Самару де працював у крайовому плановому управлінні. У листопаді 1937 року знову заарештований, проте у березні 1940 року особливою нарадою при НКВС СРСР звільнений з ув'язнення. Надалі до виходу на пенсію у 1949 році працював учителем у населених пунктах Куйбишевської області.
У 1953 році виїхав до дочки у Чехословаччину.
Реабілітований в СРСР у травні 1962 року.
Література та джерела Редагувати
- Гуцал П. З. Красковський Іван Гнатович [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 294. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Гуцал П. З. Красковський Іван Гнатович [ 21 червня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Матвієнко В. М. Красковський Іван Гнатович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Красковський Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 3. — С. 1163 (є світлина).
- Гаврилюк Ю. Штрихи до біографії Івана Красковського // Над Бугом і Нарвою. — 2000, № 3.
- Сергійчук В. Іван Красковський — творець кавказької політики // Над Бугом і Нарвою. — 2000, № 4.
- Довідник з історії України // К., 2001.
- Гаврилюк Ю. За свободу України та Білорусі. Штрихи до біографії Івана Красковського — педагога та дипломата // День. — 2005.
| Це незавершена стаття про дипломата. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |