Кочовище

Кочови́ще (тюрк. qoš, каз. көш; ст.-укр. кош, кочевище) — тимчасова стоянка кочовиків (кош, кіш), або територія, де вони кочують. Кочові та сезонні стійбища в межах Євразійського степу або Американських прерій. У межах кочовища розташовувалися житла кочовиків (юрти) та господарські споруди для худоби (коней, овець тощо). Окрім кочовищ кочівники могли мати селища, городища або міста, де жили напівосідло. На теренах українського степу і лісостепу існували кочовища скіфів, сарматів, булгар, аварів, мадяр, хозар, печенігів, торків, половців, монголів, ногаїв, кримських татар, калмиків тощо. Також — кочі́вля, кочів'я.

Киргизьке кочовище

Казахське кочовище (малюнок Т. Шевченка)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кіш.

Див. також

• Кіш

Джерела

• Плетнева С. А. От кочевий к городам: Материалы и исследования по археологии СССР, № 142. М., 1967
• Степи Евразии в эпоху средневековья: Серия «Археология». М., 1981
• Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья: IV—XIII века: Серия «Археология». М., 2003

Посилання

• Кочівля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Кочовище // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.