Королівство Сербів, Хорватів і Словенців

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Югославія (значення).

Краљевина Срба, Хрвата и Словенаца Kraljevina Srba, Hrvata i Slovenaca Королівство Сербів, Хорватів і Словенців ↓ 1918 — 1929 Прапор Герб Девіз Један народ, један краљ, једна држава Jedan narod, jedan kralj, jedna država (Один народ, один король, одна держава) Гімн Химна КСХС Гімн КСХС Югославія: історичні кордони на карті Столиця Белград 44°49′ пн. ш. 20°28′ сх. д.^H G O Мови Сербо-хорватська та словенська Форма правління Конституційна монархія король  - 1918–21 Петр I Карагеоргієвич  - 1921–29 Александр I Карагеоргієвич Історичний період Міжвоєнний період  - Союз 1 грудня 1918  - Королівство Югославія 6 січня 1929 Площа  - 1929 247 542 км^2 Населення  - 1929 13 934 038 осіб      Густота 56,3 осіб/км²  Валюта Крона (до 1920) динар (після 1920) Попередник Наступник Королівство Сербія Держава словенців, хорватів і сербів Королівство Чорногорія Республіка Прекмур'я Вільна держава Фіуме Королівство Угорщина Королівство Югославія Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівство Сербів, Хорватів і Словенців

Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (КСХС; сербохорв. Краљевина Срба, Хрвата и Словенаца / Kraljevina Srba, Hrvata i Slovenaca, словен. Kraljevina Srbov, Hrvatov in Slovencev, KSHS) — історична держава на Балканському півострові. Утворено 1 грудня 1918 року внаслідок об'єднання Сербії, Чорногорії і Держави Словенців, Хорватів і Сербів. 6 січня 1929 року, після встановлення в державі диктатури, реорганізовано в Королівство Югославія.

Історія

Ідея створення єдиної південнослов'янської держави зародилася на рубежі XIX—XX століть. Внаслідок Першої світової війни Австро-Угорщина зазнала поразки і розпалася. На території південнослов'янських земель Австро-Угорщини утворилася Держава Словенців, Хорватів і Сербів. Під загрозою вторгнення італійських військ вона звернулася по допомогу до Сербії.

1 грудня 1918 року було створено єдину державу, до якої увійшли території Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Сербії і Чорногорії, з краями Косово, Воєводина і Вардарська Македонія, що були частинами Сербії. Його королем став сербський монарх Петро I Карагеоргієвич, а столиця була перенесена в Белград.

Незважаючи на реалізацію довгоочікуваної ідеї об'єднання, нова держава не була міцною. Економічний розвиток багатьох областей дуже сильно відрізнявся. Так, найбільш економічно розвиненою була територія Словенії. Також існували міжетнічні суперечності — серби становили лише близько половини населення країни, але при цьому переважали в правлячих і економічних колах, що викликало невдоволення інших народів. Також досить високим був відсоток неписьменності, який, утім, залежав від конкретного регіону (найменший — у Словенії, найбільший — у Боснії).

У 1921 році Установча скупщина Королівства Сербів, Хорватів і Словенців прийняла конституцію, названу «Відовданською», яка передбачала цілу низку демократичних свобод. Після її прийняття Олександр Карагеоргієвич став королем. Проте вже в 1921—1929 роках була прийнята низка заходів щодо обмеження діяльності політичних партій. Прийнятий 1 серпня 1921 року закон «Про захист держави», що заборонив діяльність Компартії і анулював 58 мандатів депутатів-комуністів. Влітку 1923 року Народна скупщина відправила до суду у відповідність із цим законом керівництво Хорватської республіканської селянської партії, а сама партія була заборонена. Влада проводила реакційну політику, викликаючи все більше невдоволення у населення. У 1928 році прямо в будівлі парламенту був убитий хорватський політик Степан Радич. Унаслідок, 6 січня 1929 року король розпустив парламент, скасував конституцію і встановив королівську диктатуру («Диктатура 6 січня») до 1931 року, а країна була перейменована в «Королівство Югославія».

Див. також

• Список прем'єр-міністрів Югославії

Примітки

1. . Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 4 грудня 2018. 
2. Ivo Banac: The National Question in Yugoslavia: Origins, History, Politics" published by Cornell University Press, 1984 pages 129-31
3. . Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 4 грудня 2018. 
4. Югославия в XX веке: очерки политической истории / К. В. Никифоров (отв. ред.), А. И. Филимонова, А. Л. Шемякин и др. — М.: Индрик, 2011. — С. 251. Режим доступа: http://www.inslav.ru/resursy/elektronnaya-biblioteka/2372-2011-jugoslavija-v-xx-veke [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
5. Югославия в XX веке: очерки политической истории / К. В. Никифоров (отв. ред.), А. И. Филимонова, А. Л. Шемякин и др. — М.: Индрик, 2011. — С. 252. Режим доступа: http://www.inslav.ru/resursy/elektronnaya-biblioteka/2372-2011-jugoslavija-v-xx-veke [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]