www.wikidata.uk-ua.nina.az

Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві 2 фільтри для води розташовані за адресою вул Кошикова 81 у Варшаві Польща Займ

Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві

Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві — фільтри для води, розташовані за адресою вул. Кошикова, 81, у Варшаві, Польща. Займають територію між вулицями Кошикова, Кривицького, Фільтрова і Рашинська.

Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві
52°13′18″N 20°59′43″E
Країна Польща
Розташування Варшава
Статус спадщини Пам'ятка історії, культурна спадщина Польщі і об'єкт культурної спадщини Польщі
Архітектор Вільям Ліндлі
Дата закінчення спорудження 1886
Містить Швидкі фільтриd, Водонапірна башта[d], Огорожа із чотирма брамамиd, сторожка біля головних воріт (західна)d, Сторожка біля головних воріт (західна)d, Адміністративний будинок - колишній будинок директораd, Технічний корпус, склад вугілля, на сьогодні Центр Інтерпретації Спадщиниd, Насосна станція ABC і машинне відділенняd, Резервуар сирої води №3d, Q33528383?, Q33528392?, Q33528400?, Q33528006?, Q33528014? і Q33528040?
Адреса вул. Кошикова, 81, Варшава
Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві
Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві (Польща)
mpwik.com.pl
 Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві у Вікісховищі
Будівництво повільних фільтрів, 1880-ті роки
Проект водонапірної вежі
Всередині повільного фільтра без зложа
Будинки на території фільтраційної станції близько 1908 року
Територія фільтраційної станції сьогодні
Інформаційна дошка біля входу на територію станції та так званий дракон (головка всмоктувального проводу, що використовувався для набирання води з Вісли)
Водонапірна башта, зведена в 1885—1886 роках, використовувалася до 1924 року
Внутрішня частина водонапірної башти
Технічний корпус № 1
Технічний корпус № 2, наразі є Музеєм водопостачання та каналізації
Музей водопостачання та каналізації на рівні -1
Внутрішня дорога між групами повільних фільтрів
Будинок департаменту швидких фільтрів
Зал департаменту швидких фільтрів
Фільтри Ліндлі в День відкритих дверей

Комплекс є частиною варшавської системи водопостачання, побудованої в 1883—1886 роках за ініціативою мера Сократа Старинкевича, розробленої за проектом Вільяма Ліндлі та Вільяма Херлейна Ліндлі. У наступні роки він розширювався та доповнювався новими об'єктами. Наразі є частиною Департаменту центрального міського комунального підприємства водопостачання та каналізації.

У 1973 та 2008 роках більшість об'єктів, розташованих на території Комплексу фільтраційних станцій, внесені до реєстру пам'яток. У 2012 році весь комплекс був оголошений пам'яткою історії.

Перший варшавський водогін ред.

Після заснування міста мешканці Варшави черпали воду з джерел, заболочених земель, ставків, озер, струмків, що стікали на набережну та під нею, а також з Вісли. Перші згадки про колодязі походять з XV століття. Після 1476 року вода була зібрана в багатому на численні джерела районі пізнішої вул. Налевкі, в резервуарах, які називали «налевкамі» (звідси назва вулиці).

Перші згадки про акведук в районі Старої Варшави припадають на 1561 рік, а в Новій Варшаві — з 1600 року. У XVIII столітті на території палаців та магнатських садів існували також локальні водопроводи.

У середині 1840-х років інженер Фелікс Панцер сконструював кам'яний колодязь у руслі річки для відведення води, парові насоси на березі та водосховище на площі Замковій.

У 1851 році цар Микола I наказав побудувати водопровід у Варшаві. Дизайн та пізніше управління роботами були доручені Генрику Марконі. Розпочалися вони в 1852 році, а водопостачання було запущено в 1855 році. Вода з Вісли була спрямована до поселенців та до повільних фільтрів, розташованих на перехресті вулиць Доброї та Карової, звідки її закачували до водосховища у Саксонському саду, що зберігся донині, а звідти вода розповсюджувалася чавунними трубами. Однак водогін Марконі не відповідав потребам міста, що швидко розвивалося, і вода, яку місто отримувало, не завжди була хорошої якості. У 1862 році Томас Хокслі представив проект системи водопостачання та каналізації, але він не був реалізований.

У 1869 році в Празі була запущена невелика система водопостачання, спроектована Альфонсом Гротовським.

Опис ред.

Будівництво ред.

Ініціатором будівництва сучасної системи водопостачання та каналізації був президент Варшави Сократ Старинкевич. У 1879 році розіслав проект, розроблений Вільямом Ліндлі, по варшавських газетах, заохочуючи до громадського обговорення. Це викликало широку полеміку, а також опір деяких середовищ. Переважно це було побоювання збільшення фінансових навантажень. Навесні того ж року Міністерство внутрішніх справ у Санкт-Петербурзі надіслало проект нових варшавських водопроводів. Він був затверджений Технічним та будівельним комітетом міністерства у травні 1880 року та остаточно затверджений царем Олександром III у квітні 1881 року. Порядок та строки затвердження проекту каналізації були такими ж, як і для проекту водопостачання. Будівництво розпочалося в 1883 році.

Аналізуючи гідрологічне та санітарно-технічне становище Варшави, Вільям Ліндлі визначив, що достатня кількість води може бути забезпечена лише Віслою, вода повинна бути відфільтрована, а її подача має відбуватися з найвищого місця в місті, яке було в околицях Єрусалимських рогаток.

Відповідно до проекту, водозабори з Вісли побудовані разом з річковою насосною станцією та фільтраційною станцією з очисними пристроями. З річкової насосної станції потрапляла вода по лініях до повільних фільтрів на Фільтраційну станцію, де її піддавали фільтрації. З повільних фільтрів переходить у чисті резервуари для води. Звідти її перекачували до водопровідної мережі за допомогою насосів, які працювали на парових машинах. Тільки Повісле, а також з 1896 року Прага постачались водою від резервуарів чистої води гравітаційно.

Ліндлі швидко відійшов від роботи, проект був реалізований його старшим сином Вільямом Херлейном Ліндлі. Хоча постійно перебував за кордоном, виконував до смерті (1917 р.) функцію головного інженера будівництва. Інвестиція фінансувалася містом та здійснювалася під безпосереднім наглядом муніципалітету. Перша очищена вода потекла до жителів Варшави з Фільтраційної станції 3 липня 1886 року. Наприкінці 1886 року протяжність мережі водопостачання становила 18,1 км.

Під час будівництва були використані найсучасніші технічні рішення того часу. При будівництві всіх об'єктів були використані матеріали найвищої якості, які піддавалися контролю на декількох рівнях. Основним будівельним матеріалом була спеціально випалена, вологостійка шпонова цегла та цегла з білим глазурованим покриттям. На створення великого нахилу використовувались пісковикові та гранітні блоки. Гранітні стовпи підтримують виконані з цегли вітрильні склепіння в резервуарах з чистою водою та шістьма групами повільних фільтрів. Будинки були спроектовані у «фабричному» стилі.

Сучасний водогін Ліндлі замінив установки, розроблені Марконі та Гротовським. Водопровод Марконі був закритий у лютому 1889 року, а Празький водогін у вересні 1896 року.

За часів Ліндлі варшавська водопровідна мережа була поділена на:

  • Верхнє місто — постачається водою за допомогою водонапірної башти, розташованої на Фільтраційній станції, що забезпечує достатній тиск у системі водопостачання.
  • Нижнє місто, або Повісле, а потім Прага — постачається водою, що стікає безпосередньо з резервуарів з чистою водою.

Річкова насосна станція, де воду брали з Вісли та перекачували на фільтраційну станцію, була побудована за адресою вул. Черняковська, 124.

Обладнання фільтраційної станції було засипано землею. Під насипом знаходяться чотири відстійники сирої води, шість груп повільних фільтрів (всього 36 фільтрів) та дев'ять баків з чистою водою. Площа шести груп повільних фільтрів становила 82 236 м², а ємність резервуарів для чистої води була доведена до 60 тисяч м³. На зміну запланованій сьомій групі повільних фільтрів у 2008—2010 роках було побудовано установку для озонування та вуглецеві фільтри.

Станція була побудована в місці, розташованому приблизно на 36 м над так званим Нулем Вісли (локальна система висот), що сприяло водопостачанню багатоповерхових будинків. На території комплексу був розташований фрагмент колишньої Королівської дороги (частина Станіславської осі) на вулицях Нововейській, Нємцевича і Прондзинського; її хід відповідає алеї, розташованій на цій ділянці.

Загальна площа, яку займає станція фільтрації між нинішніми вулицями Кошикова, Кривицького, Фільтрова та Рашинська, становила близько 36 га.

1886—1939 ред.

У початковий період воду з річкової насосної станції направляли на повільні фільтри, частина камер яких функціонувала як криті відстійники. Їх назва пов'язана зі швидкістю процесу фільтрації (близько 10 см водного стовпа на годину). Відфільтровану воду направляли до резервуарів з чистою водою, а потім на насосні зали. Звідти її закачували у водонапірну башту, де починалася водопровідна мережа Верхнього міста.

Через кілька років після запуску фільтрів потрібно було додати криті відстійники перед відводом води до повільних фільтрів, оскільки проведені випробування показали низьку якість води. З цією метою після 1890 року площа станції була збільшена та розпочато будівництво відстійників.

5 серпня 1915 року російські війська, що відступали від Варшави, підірвали центральні прольоти Кербедзького мосту, знищивши труби, які використовували для подачі води на правий берег міста. До празької мережі розпочали тоді качати воду з чотирьох артезіанських свердловин, розташованих в межах Спиртової монополії та ректифікації на вул. Зомбковській. Водопостачання з Фільтраційної станції було відновлено 30 вересня 1915 року після того, як провід було підвішено на риштуваннях мосту, що відбудовувався.

У 1924 році парові насоси були відключені, замінено їх швейцарськими електричними насосами, а в 1933 році польськими насосами, виготовленими на варшавському заводі Станіслава Твардовського. У 1924 році після встановлення електричних відцентрових насосів водонапірну башту вилучено з вжитку. Пізніше її застосовували лише при запуску парових або насосних установок (що відбулося в 1945 році). У 1926 році розбудовано шостий комплекс повільних фільтрів. У 1931 році було запроваджено хлорування води, оминаючи повільні фільтри.

У 1932 році до мережі водопостачання довжиною 501,5 км було підключено 10 057 об'єктів нерухомості. Зростаючий попит на воду призвів до будівництва в 1929—1933 роках сучасного Департаменту швидких фільтрів за канадською ліцензією. Це дозволило здійснити початкову та швидку (до 7 метрів водного стовпа на годину) фільтрацію води перед її відводом на повільні фільтри. ККД департаменту склав 180 000 м³ на добу. Після запуску воду з річкової насосної станції перекачували в розширювальні баки (колишні криті відстійники), потім у швидкі фільтри, а від них у повільні фільтри.

Друга Світова війна ред.

Під час оборони Варшави у вересні 1939 року багато споруд на Фільтраційній станції (в тому числі Департамент швидких фільтрів, резервуари з чистою водою та повільні фільтри) були пошкоджені авіаційними бомбами. У пошкодженому трьома бомбами будинку Департаменту швидких фільтрів вода затопила прецизійні фільтраційні пристрої та електричні насоси. Через побоювання, що підтримання тиску в трубах може спричинити подальше пошкодження, в полудень 24 вересня водопостачання міста було перервано. Водогін відновив роботу 4 жовтня 1939 року за допомогою парових насосів. У цей день надійшло в мережу приблизно 20 % зазвичай вживаної води. Водопровідна мережа, пошкоджена в 586 місцях, була повністю наповнена водою в грудні 1939 року, а усунення пошкоджень на станції тривало до червня 1941 року. Протягом усієї німецької окупації сума плати за воду та користування каналізацією не змінювалася.

У 1942—1944 роках станція фільтрації постраждала під час радянських повітряних нальотів на Варшаву. Після знищення німецького варшавського гетто приблизно 100 км (із приблизно 640 км) водопровідної мережі було виключено із вжитку.

У перший день Варшавського повстання, 1 серпня 1944 року, територія станції була осаджена підрозділом Вермахту, але вона продовжувала свою роботу. 9 серпня Німеччина вимагала припинити водопостачання міста, але польські робітники відповіли, що з технічних причин це неможливо. 15 серпня були закриті всі водогінні магістралі у напрямку Срюдмєсця (пол. Śródmieścia), але цей наказ було скасовано.

У серпні 1944 року в комунальну систему водопостачання було закачано рекордну кількість води (в середньому 145 000 м³ на добу), однак вона текла з пошкоджених під час боїв та бомбардувань магістралей та вуличних каналів. 4 серпня до міста було відправлено 160 000 м³ води — найбільше в історії варшавських водогонів. Внаслідок витоку води з пошкоджених трубопроводів з 4 серпня вихідний тиск із Станції почав знижуватися, тому будівлі, розташовані поруч із нею, мали воду аж до третього поверху, включаючи третій поверх, а інші лише на першому поверсі. Від 29 серпня кількість викачаної води також почала зменшуватися. Після вимкнення електростанції в місті Повісле 4 вересня вода подавалась до міста за допомогою парових насосів. 18 вересня німці підірвали Станцію річкових помп, але Фільтраційна станція працювала за допомогою двох парових насосів до 21 вересня, доставивши того дня 2600 м³ літрів води. У ранкові години 22 вересня остання група працівників за наказом німців залишили територію станції. До цього їм вдалося, серед іншого, убезпечити плани найважливіших приладів, сховати частину лабораторної апаратури, злити воду з повільних фільтрів у канали, а також затопити підземелля Департаменту швидких фільтрів, щоб запобігти вивезення апаратури для закриття та відкриття клапанів. Близько 50 000 м³ літрів води залишилось у резервуарах з чистою водою, яку після припинення нацистської окупації міста в січні 1945 року видавали жителям до травня в кількості близько 350 м³ на добу.

Після провалу повстання німці розібрали та вивезли частину машин та обладнання. Будівлі насосів були знищені у 15-20 %, а житлові будинки — у 35 %. На фільтрувальних ложах повільних фільтрів німці влаштували конюшні.

Після 1945 року ред.

Система водопостачання була відновлена після усунення найбільш серйозних пошкоджень 29 травня 1945 року. Близько 140 000 м³ води було введено в мережу, однак наповнювання системи водопостачання було продовжено в наступні місяці, оскільки деякі ділянки після виявлення витоків води були відрізані та наводнювались знову. 4 серпня 1945 року розпочалося встановлення імпровізованого водопроводу на дерев'яному висоководному мості на виході з вулиць Карової та 3 вересня воду відправляли до Праги.

Департамент швидких фільтрів був відновлений та запущений у липні 1949 року. Максимальної потужності з 1939 року, що становила 180 000 м³ води на добу, водопроводи досягли в 1952 році. У 1950-х роках був побудований п'ятий трубопровід для передачі води з Річкової насосної станції. До Департаменту швидких фільтрів також добудували чотири нові фільтраційні камери. Ємність резервуарів для чистої води збільшена до 120 000 м³.

У 1964 році, після будівництва та введення в експлуатацію Празького водогону, комплекс перестав бути єдиним закладом, що постачав місто водою. У 1965 році Комплекс фільтраційних станцій, Станцію річкових насосів та лінії зливу було названо Центральним департаментом з водопостачання. У 1968 році розпочалося будівництво нового обладнання за ліцензією французької компанії Degremont, метою якої було включення до двоступеневої очистки води на повільних і швидких фільтрах третьої — коагуляційного осередку. У 1970 році в місто поставлялось в середньому 500 000 м³ води на добу, з них Центральний водогін приблизно 65 %. У 1974 році розпочалося будівництво Північного водопроводу з водозабором із Зеґжинського водосховища.

У 1986 році у зв'язку із продовженням вул. Рашинської переміщено паркан та розібрано в'їздні ворота, розташовані на осі вул. Нововєйської та кілька господарських споруд і допоміжних будівель.

На цей час[коли?] комплекс є частиною Станції очищення води «Фільтри», яка входить до Департаменту центрального міського комунального підприємства водопостачання та каналізації. Як єдиний із трьох варшавських водогонів, він має дві технологічні лінії:

  • перша технологічна лінія — розроблена Вільямом Ліндлі та його сином Вільямом Херлейном Ліндлі, доповнена в 1933 році Департаментом швидких фільтрів, який обробляє інфільтраційну воду, витягнуту з дна річки Вісли через чотири берегових водозабори та Головний водозабір празького водоканалу «Груба Каська» (пол. «Gruba Kaśka»). У процесі обробки воду фільтрують через швидкі та повільні фільтри, дезінфікують діоксидом хлору. Повільні фільтри оснащені активованим вугіллям
  • друга технологічна лінія — запущена в 1972 році, очищує воду, зібрану з Черняковського поселення, використовуючи процес початкового окислення, коагуляції з використанням сульфату алюмінію, швидкої фільтрації та дезінфекції діоксидом хлору. Реакція води коригується вапняною водою.

У 2008—2010 роках було побудовано станцію непрямого озонування та фільтрування на активованому вугіллі. В ній міститься 3 генератори озону та 18 камер фільтру вуглецю. В архітектурному відношенні вона належить до старших об'єктів станції, будівельний матеріал (клінкерна цегла, пісковик) та стилізація орнаментів до станційних споруд ХІХ століття, а рельєфи до стилю арт-деко із міжвоєнної станції швидких фільтрів. В результаті змагань станція отримала назву «Сократ». Запущена в 2010 році, станція дозволила зменшити приблизно на 50 % дозу діоксиду хлору, що використовувався для остаточної дезінфекції води, що покращило її смак та запах.

Зелені насадження ред.

Територія Комплексу фільтраційних станцій має характер виробничої та комунальної забудови, однак, це також частково міська зелена зона. Виконує вона функцію клина для провітрювання центру міста.

На його території знаходиться алея, яка обсаджена по обидва боки більш ніж 100-літніми платанами, а також два пам'ятники природи: багатоступінчастий тис (так званий тис Старинкевича (пол. Cis Starynkiewicza), біля водонапірної башти) і гіркокаштан звичайний (з боку вулиці Рашинської).

Пам'ятник ред.

Фільтри Ліндлі поступово охоплювано охороною як пам'ятник. 1 березня 1973 року до реєстру пам'яток (номер А-813) внесено такі об'єкти:

  • житловий будинок (колишній будинок директора),
  • зали повільних фільтрів з вестибюлями (2, 4, 6, 8, 10, 12),
  • зали повільних фільтрів з вестибюлями (1, 3, 5, 7, 9, 11),
  • сторожка біля головних воріт (східна),
  • сторожка біля головних воріт (західна),
  • водонапірна башта.

26 березня 2008 року цей перелік доповнено новими об'єктами (номер А-788):

  • технічний корпус № 1, тобто машинне відділення — парові насоси, котельня, склад вугілля, електронасоси ABC, хранилище,
  • технічний корпус № 2, тобто машинний зал — парові насоси, котельня, склад вугілля, електронасоси, Музей водопостачання та каналізації
  • колишня стайня (соціальна будівля),
  • зали повільних фільтрів з вестибюлями (14, 16, 18, 20, 22, 24) IV групи,
  • зали повільних фільтрів з вестибюлями (13, 15, 17, 19, 21, 23) III групи,
  • зали повільних фільтрів з вестибюлями (25, 27, 29, 31, 33, 35) V групи,
  • зали повільних фільтрів з вестибюлями (26, 28, 30, 32, 34, 36) VI групи,
  • камера «А»,
  • камера «С»,
  • Камера лічильника води Вентурі,
  • паркан з чотирма воротами,
  • Департамент швидких фільтрів,
  • резервуар для чистої води № 1А, 1Б,
  • резервуар для чистої води № 2
  • резервуар для чистої води № 3,
  • резервуари для сирої води (№ 1 і 3),
  • резервуари для сирої води (№ 2 та 4),
  • зелені насадження фільтраційних станцій та водопроводів

18 січня 2012 року, згідно з указом Президента Республіки Польща, весь комплекс фільтрів був визнаний історичною пам'яткою. Цей статус був наданий будівлям на всій ділянці — як XIX, так і XX століття, внесених до реєстру пам'яток, а також новозбудованим будівлям та міській зелені.

Інші об'єкти ред.

У 1907 році біля водонапірної башти було відкрито погруддя Сократа Старинкевича.

Музей і дні відкритих дверей ред.

На території фільтраційних станцій у технічній будівлі № 2 розташований Музей водопостачання та каналізації. Можна в ньому побачити, серед іншого, фрагмент дерев'яного варшавського водопроводу з XVII століття та антикварні пристрої.

У липні та серпні Міське комунальне підприємство водопостачання та каналізації організовує Дні відкритих дверей Варшавських фільтрів. Їх також можна відвідати у травні під час Ночі музеїв.

У масовій культурі ред.

  • У серіалі «Сорокалітній» в Департаменті швидких фільтрів працювала Мадзя Карвовська (цю роль зіграла Анна Сенюк), дружина головного героя, інженера Стефана Карвовського (Анджей Копичинський). Пані Карвовська вивчала чистоту води в лабораторії, яку очолював інженер Мечислав Гайні (Войцех Покора), що був у неї закоханий.

Інша інформація ред.

У наданій міською владою залі закритої котельні Людвіка Нітсхова створила скульптуру Русалки, встановлену в 1939 році на вул. Вибжеже Костюшковське.

Примітки ред.

  1. Реєстр пам'яток
    d:Track:Q15983881
  2. . с. 7. Архів оригіналу за 27 Січня 2021. Процитовано 4 Травня 2020. 
  3. ↑ Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 4 stycznia 2012 r. w sprawie uznania za pomnik historii «Warszawa — Zespół Stacji Filtrów Williama Lindleya» Dziennik Ustaw|2012|64
  4. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 80. ISBN 83-06-00089-7. 
  5. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 81. ISBN 83-06-00089-7. 
  6. ↑ Encyklopedia Warszawy. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. 1994. с. 967. ISBN 83-01-08836-2. 
  7. Warszawa w latach 1526–1795. Państwowe Wydawnictwo Naukowe. с. 573, 579. ISBN 83-01-03323-1. 
  8. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 86. ISBN 83-06-00089-7. 
  9. [1], Stanisław Milewski, "Sokrat Starynkiewicz. Jak Rosjanin Warszawę cywilizował... - Histmag.org" 
  10. ↑ Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 88. ISBN 83-06-00089-7. 
  11. ↑ Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 89. ISBN 83-06-00089-7. 
  12. Warszawa. Państwowy Instytut Wydawniczy. 1977. с. 273. 
  13. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 92. ISBN 83-06-00089-7. 
  14. ↑ Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 90. ISBN 83-06-00089-7. 
  15. ↑ Warszawa między wojnami. Łódź: Księży Młyn. 2009. с. 38. ISBN 978-83-61253-51-8. 
  16. [2], Stanisław Milewski, "Sokrat Starynkiewicz. Jak Rosjanin Warszawę cywilizował... - Histmag.org" 
  17. ↑ Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 93. ISBN 83-06-00089-7. 
  18. Warszawa. Państwowy Instytut Wydawniczy. 1977. с. 274. 
  19. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 110. ISBN 83-06-00089-7. 
  20. ↑ Encyklopedia Warszawy. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. 1994. с. 966. ISBN 83-01-08836-2. 
  21. ↑ Jarosław Zieliński: Atlas dawnej architektury ulic i placów Warszawy. Tom 6. Kępna-Koźmińska. Warszawa: Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami, 2000, s. 194. ISBN 83-88372-04-4. 
  22. ↑ Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 94. ISBN 83-06-00089-7. 
  23. Stacja Filtrów w Warszawie. Krótki przewodnik po zabytkach. Warszawa: Miejskie Przedsiębiorstwo Wodociągów i Kanalizacji w m.st. Warszawie S.A. с. 11, 13. 
  24. ↑ Jarosław Zieliński: Atlas dawnej architektury ulic i placów Warszawy. Tom 6. Kępna-Koźmińska. Warszawa: Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami, 2000, s. 196. ISBN 83-88372-04-4. 
  25. ↑ . Архів оригіналу за 11 Липня 2017. Процитовано 4 Травня 2020. 
  26. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 120. ISBN 83-06-01409-X. 
  27. Atlas dawnej architektury ulic i placów Warszawy. Tom 14 Nowowiejska–Francesco Nullo. Warszawa: Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami. 2008. с. 276. ISBN 978-83-88372-37-7. 
  28. Henryk Janczewski: Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1986, s. 149. ISBN 83-06-01409-X. 
  29. ↑ Jarosław Zieliński: Atlas dawnej architektury ulic i placów Warszawy. Tom 6. Kępna-Koźmińska. Warszawa: Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami, 2000, s. 195. ISBN 83-88372-04-4. 
  30. ↑ Wodociągi Warszawskie – nowoczesność w zgodzie z naturą. 27 kwietnia 2018. с. 48. 
  31. Krzysztof Dunin-Wąsowicz: Warszawa w czasie I wojny światowej. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1974, s. 22. 
  32. ↑ Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 95. ISBN 83-06-00089-7. 
  33. Stacja Filtrów w Warszawie. Krótki przewodnik po zabytkach. Warszawa: Miejskie Przedsiębiorstwo Wodociągów i Kanalizacji w m.st. Warszawie S.A. с. 5. 
  34. ↑ Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 125. ISBN 83-06-01409-X. 
  35. Jarosław Zieliński: Atlas dawnej architektury ulic i placów Warszawy. Tom 6. Kępna-Koźmińska. Warszawa: Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami, 2000, s. 207. ISBN 83-88372-04-4. 
  36. Stacja Filtrów w Warszawie. Krótki przewodnik po zabytkach. Warszawa: Miejskie Przedsiębiorstwo Wodociągów i Kanalizacji w m.st. Warszawie S.A. с. 18. 
  37. ↑ Warszawa. Geneza i rozwój inżynierii miejskiej. Warszawa: Arkady. 1971. с. 119. 
  38. ↑ Okupacyjne dzieje samorządu Warszawy. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. 1974. с. 164. 
  39. Okupacyjne dzieje samorządu Warszawy. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. 1974. с. 162—163. 
  40. Henryk Pawłowicz: Okupacyjne dzieje samorządu Warszawy. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1974, ss. 164—165. 
  41. Barbara Ratyńska: Ludność i gospodarka Warszawy i okręgu pod okupacją hitlerowską. Książka i Wiedza, 1982, s. 163. 
  42. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 102–106. ISBN 83-06-01409-X. 
  43. Warszawa w latach 1939-1945. 1984: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. с. 136. ISBN 83-01-04207-9. 
  44. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 110. ISBN 83-06-01409-X. 
  45. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 111. ISBN 83-06-01409-X. 
  46. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 112. ISBN 83-06-01409-X. 
  47. ↑ Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 119. ISBN 83-06-01409-X. 
  48. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 120–121. ISBN 83-06-01409-X. 
  49. ↑ Warszawa. Geneza i rozwój inżynierii miejskiej. Warszawa: Arkady. 1971. с. 126. 
  50. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 119. ISBN 83-06-01409-X. 
  51. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 119–120. ISBN 83-06-01409-X. 
  52. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 125, 149. ISBN 83-06-01409-X. 
  53. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 148. ISBN 83-06-01409-X. 
  54. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 123. ISBN 83-06-01409-X. 
  55. Całe życie z Warszawą. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1986. с. 157. ISBN 83-06-01409-X. 
  56. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 98. ISBN 83-06-00089-7. 
  57. Urządzenia komunalne Warszawy. Zarys historyczny. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1979. с. 99. ISBN 83-06-00089-7. 
  58. (пол.). 20 жовтня 2010. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 4 травня 2020. 
  59. (пол.). Agora SA. 12 жовтня 2011. Архів оригіналу за 14 Травня 2018. Процитовано 4 Травня 2020. 
  60. (пол.). 23 листопада 2010. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 4 травня 2020. 
  61. (пол.) (7). październik 2005. с. 2. ISSN 1734-5510. Архів оригіналу за 28 листопада 2009. Процитовано 21 червня 2022. 
  62. Jarosław Zieliński: Atlas dawnej architektury ulic i placów Warszawy. Tom 6. Kępna-Koźmińska. Warszawa: Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami, 2000, s. 210. ISBN 83-88372-04-4. 
  63. . Архів оригіналу за 25 Вересня 2020. Процитовано 4 Травня 2020. 
  64. ↑ Zabytki nieruchome – rejestr i ewidencja (пол.). grudzień 2011. 
  65. Warszawska rzeźba pomnikowa. Warszawa: Wydawnictwo Neriton. 2003. с. 59. ISBN 83-88973-59-2. 
  66. Stacja Filtrów w Warszawie. Krótki przewodnik po zabytkach. Warszawa: Miejskie Przedsiębiorstwo Wodociągów i Kanalizacji w m.st. Warszawie S.A. с. 6. 
  67. Skarby Warszawy pod szczególnym nadzorem. 2 lipca 2018. с. 6. 
  68. Spacerownik Warszawa w flmie. Warszawa: Wydawnictwo Agora. 2015. с. 254. ISBN 978-83-268-2388-6. 
  69. Filmowy przewodnik po Warszawie. Warszawa: Muzeum Powstania Warszawskiego. 2007. с. 191. ISBN 978-83-60142-70-7. 
  70. Pomnik Syreny nad Wisłą. 1981. с. 58, 64. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kompleks filtracijnih stancij u Varshavi 2 filtri dlya vodi roztashovani za adresoyu vul Koshikova 81 u Varshavi Polsha Zajmayut teritoriyu mizh vulicyami Koshikova Krivickogo Filtrova i Rashinska Kompleks filtracijnih stancij u Varshavi52 13 18 N 20 59 43 EKrayina PolshaRoztashuvannya VarshavaStatus spadshini Pam yatka istoriyi kulturna spadshina Polshi i ob yekt kulturnoyi spadshini Polshi 1 Arhitektor Vilyam LindliData zakinchennya sporudzhennya 1886Mistit Shvidki filtrid Vodonapirna bashta d Ogorozha iz chotirma bramamid storozhka bilya golovnih vorit zahidna d Storozhka bilya golovnih vorit zahidna d Administrativnij budinok kolishnij budinok direktorad Tehnichnij korpus sklad vugillya na sogodni Centr Interpretaciyi Spadshinid Nasosna stanciya ABC i mashinne viddilennyad Rezervuar siroyi vodi 3d Q33528383 Q33528392 Q33528400 Q33528006 Q33528014 i Q33528040 Adresa vul Koshikova 81 VarshavaKompleks filtracijnih stancij u VarshaviKompleks filtracijnih stancij u Varshavi Polsha mpwik com pl Kompleks filtracijnih stancij u Varshavi u VikishovishiBudivnictvo povilnih filtriv 1880 ti rokiProekt vodonapirnoyi vezhiVseredini povilnogo filtra bez zlozhaBudinki na teritoriyi filtracijnoyi stanciyi blizko 1908 rokuTeritoriya filtracijnoyi stanciyi sogodniInformacijna doshka bilya vhodu na teritoriyu stanciyi ta tak zvanij drakon golovka vsmoktuvalnogo provodu sho vikoristovuvavsya dlya nabirannya vodi z Visli Vodonapirna bashta zvedena v 1885 1886 rokah vikoristovuvalasya do 1924 rokuVnutrishnya chastina vodonapirnoyi bashtiTehnichnij korpus 1Tehnichnij korpus 2 narazi ye Muzeyem vodopostachannya ta kanalizaciyiMuzej vodopostachannya ta kanalizaciyi na rivni 1Vnutrishnya doroga mizh grupami povilnih filtrivBudinok departamentu shvidkih filtrivZal departamentu shvidkih filtrivFiltri Lindli v Den vidkritih dverejKompleks ye chastinoyu varshavskoyi sistemi vodopostachannya pobudovanoyi v 1883 1886 rokah za iniciativoyu mera Sokrata Starinkevicha rozroblenoyi za proektom Vilyama Lindli ta Vilyama Herlejna Lindli U nastupni roki vin rozshiryuvavsya ta dopovnyuvavsya novimi ob yektami Narazi ye chastinoyu Departamentu centralnogo miskogo komunalnogo pidpriyemstva vodopostachannya ta kanalizaciyi U 1973 ta 2008 rokah bilshist ob yektiv roztashovanih na teritoriyi Kompleksu filtracijnih stancij vneseni do reyestru pam yatok U 2012 roci ves kompleks buv ogoloshenij pam yatkoyu istoriyi 3 Zmist 1 Pershij varshavskij vodogin 2 Opis 2 1 Budivnictvo 2 2 1886 1939 2 3 Druga Svitova vijna 2 4 Pislya 1945 roku 3 Zeleni nasadzhennya 4 Pam yatnik 4 1 Inshi ob yekti 5 Muzej i dni vidkritih dverej 6 U masovij kulturi 7 Insha informaciya 8 Primitki 9 PosilannyaPershij varshavskij vodogin red Pislya zasnuvannya mista meshkanci Varshavi cherpali vodu z dzherel zabolochenih zemel stavkiv ozer strumkiv sho stikali na naberezhnu ta pid neyu a takozh z Visli 4 Pershi zgadki pro kolodyazi pohodyat z XV stolittya 5 Pislya 1476 roku voda bula zibrana v bagatomu na chislenni dzherela rajoni piznishoyi vul Nalevki v rezervuarah yaki nazivali nalevkami zvidsi nazva vulici 6 Pershi zgadki pro akveduk v rajoni Staroyi Varshavi pripadayut na 1561 rik a v Novij Varshavi z 1600 roku 7 U XVIII stolitti na teritoriyi palaciv ta magnatskih sadiv isnuvali takozh lokalni vodoprovodi 8 U seredini 1840 h rokiv inzhener Feliks Pancer skonstruyuvav kam yanij kolodyaz u rusli richki dlya vidvedennya vodi parovi nasosi na berezi ta vodoshovishe na ploshi Zamkovij 9 U 1851 roci car Mikola I 10 nakazav pobuduvati vodoprovid u Varshavi Dizajn ta piznishe upravlinnya robotami buli dorucheni Genriku Markoni 10 Rozpochalisya voni v 1852 roci a vodopostachannya bulo zapusheno v 1855 roci 11 Voda z Visli bula spryamovana do poselenciv ta do povilnih filtriv roztashovanih na perehresti vulic Dobroyi ta Karovoyi zvidki yiyi zakachuvali do vodoshovisha u Saksonskomu sadu sho zberigsya donini a zvidti voda rozpovsyudzhuvalasya chavunnimi trubami 6 Odnak vodogin Markoni ne vidpovidav potrebam mista sho shvidko rozvivalosya i voda yaku misto otrimuvalo ne zavzhdi bula horoshoyi yakosti 12 U 1862 roci Tomas Hoksli predstaviv proekt sistemi vodopostachannya ta kanalizaciyi ale vin ne buv realizovanij 13 U 1869 roci v Prazi bula zapushena nevelika sistema vodopostachannya sproektovana Alfonsom Grotovskim 14 Opis red Budivnictvo red Iniciatorom budivnictva suchasnoyi sistemi vodopostachannya ta kanalizaciyi buv prezident Varshavi Sokrat Starinkevich 15 U 1879 roci rozislav proekt rozroblenij Vilyamom Lindli po varshavskih gazetah zaohochuyuchi do gromadskogo obgovorennya 16 Ce viklikalo shiroku polemiku a takozh opir deyakih seredovish 17 Perevazhno ce bulo poboyuvannya zbilshennya finansovih navantazhen 18 Navesni togo zh roku Ministerstvo vnutrishnih sprav u Sankt Peterburzi 17 nadislalo proekt novih varshavskih vodoprovodiv Vin buv zatverdzhenij Tehnichnim ta budivelnim komitetom ministerstva u travni 1880 roku ta ostatochno zatverdzhenij carem Oleksandrom III u kvitni 1881 roku 17 Poryadok ta stroki zatverdzhennya proektu kanalizaciyi buli takimi zh yak i dlya proektu vodopostachannya 19 Budivnictvo rozpochalosya v 1883 roci Analizuyuchi gidrologichne ta sanitarno tehnichne stanovishe Varshavi Vilyam Lindli viznachiv sho dostatnya kilkist vodi mozhe buti zabezpechena lishe Visloyu voda povinna buti vidfiltrovana a yiyi podacha maye vidbuvatisya z najvishogo miscya v misti yake bulo v okolicyah Yerusalimskih rogatok 17 Vidpovidno do proektu vodozabori z Visli pobudovani razom z richkovoyu nasosnoyu stanciyeyu ta filtracijnoyu stanciyeyu z ochisnimi pristroyami Z richkovoyi nasosnoyi stanciyi potraplyala voda po liniyah do povilnih filtriv na Filtracijnu stanciyu de yiyi piddavali filtraciyi 20 Z povilnih filtriv perehodit u chisti rezervuari dlya vodi 20 Zvidti yiyi perekachuvali do vodoprovidnoyi merezhi za dopomogoyu nasosiv yaki pracyuvali na parovih mashinah 20 Tilki Povisle a takozh z 1896 roku Praga postachalis vodoyu vid rezervuariv chistoyi vodi gravitacijno 20 Lindli shvidko vidijshov vid roboti proekt buv realizovanij jogo starshim sinom Vilyamom Herlejnom Lindli 21 Hocha postijno perebuvav za kordonom vikonuvav do smerti 1917 r funkciyu golovnogo inzhenera budivnictva 21 Investiciya finansuvalasya mistom ta zdijsnyuvalasya pid bezposerednim naglyadom municipalitetu 17 Persha ochishena voda potekla do zhiteliv Varshavi z Filtracijnoyi stanciyi 3 lipnya 1886 roku 22 Naprikinci 1886 roku protyazhnist merezhi vodopostachannya stanovila 18 1 km 22 Pid chas budivnictva buli vikoristani najsuchasnishi tehnichni rishennya togo chasu 20 Pri budivnictvi vsih ob yektiv buli vikoristani materiali najvishoyi yakosti yaki piddavalisya kontrolyu na dekilkoh rivnyah Osnovnim budivelnim materialom bula specialno vipalena vologostijka shponova cegla ta cegla z bilim glazurovanim pokrittyam Na stvorennya velikogo nahilu vikoristovuvalis piskovikovi ta granitni bloki Granitni stovpi pidtrimuyut vikonani z cegli vitrilni sklepinnya v rezervuarah z chistoyu vodoyu ta shistma grupami povilnih filtriv 23 Budinki buli sproektovani u fabrichnomu stili 24 Suchasnij vodogin Lindli zaminiv ustanovki rozrobleni Markoni ta Grotovskim 15 Vodoprovod Markoni buv zakritij u lyutomu 1889 roku 11 a Prazkij vodogin u veresni 1896 roku 14 Za chasiv Lindli varshavska vodoprovidna merezha bula podilena na Verhnye misto postachayetsya vodoyu za dopomogoyu vodonapirnoyi bashti roztashovanoyi na Filtracijnij stanciyi sho zabezpechuye dostatnij tisk u sistemi vodopostachannya Nizhnye misto abo Povisle a potim Praga postachayetsya vodoyu sho stikaye bezposeredno z rezervuariv z chistoyu vodoyu Richkova nasosna stanciya de vodu brali z Visli ta perekachuvali na filtracijnu stanciyu bula pobudovana za adresoyu vul Chernyakovska 124 Obladnannya filtracijnoyi stanciyi bulo zasipano zemleyu Pid nasipom znahodyatsya chotiri vidstijniki siroyi vodi shist grup povilnih filtriv vsogo 36 filtriv ta dev yat bakiv z chistoyu vodoyu Plosha shesti grup povilnih filtriv stanovila 82 236 m a yemnist rezervuariv dlya chistoyi vodi bula dovedena do 60 tisyach m 20 Na zminu zaplanovanij somij grupi povilnih filtriv u 2008 2010 rokah bulo pobudovano ustanovku dlya ozonuvannya ta vuglecevi filtri 25 Stanciya bula pobudovana v misci roztashovanomu priblizno na 36 m nad tak zvanim Nulem Visli lokalna sistema visot sho spriyalo vodopostachannyu bagatopoverhovih budinkiv 26 Na teritoriyi kompleksu buv roztashovanij fragment kolishnoyi Korolivskoyi dorogi chastina Stanislavskoyi osi na vulicyah Novovejskij Nyemcevicha i Prondzinskogo yiyi hid vidpovidaye aleyi roztashovanij na cij dilyanci 27 Zagalna plosha yaku zajmaye stanciya filtraciyi mizh ninishnimi vulicyami Koshikova Krivickogo Filtrova ta Rashinska stanovila blizko 36 ga 28 29 1886 1939 red U pochatkovij period vodu z richkovoyi nasosnoyi stanciyi napravlyali na povilni filtri chastina kamer yakih funkcionuvala yak kriti vidstijniki Yih nazva pov yazana zi shvidkistyu procesu filtraciyi blizko 10 sm vodnogo stovpa na godinu 30 Vidfiltrovanu vodu napravlyali do rezervuariv z chistoyu vodoyu a potim na nasosni zali Zvidti yiyi zakachuvali u vodonapirnu bashtu de pochinalasya vodoprovidna merezha Verhnogo mista Cherez kilka rokiv pislya zapusku filtriv potribno bulo dodati kriti vidstijniki pered vidvodom vodi do povilnih filtriv oskilki provedeni viprobuvannya pokazali nizku yakist vodi Z ciyeyu metoyu pislya 1890 roku plosha stanciyi bula zbilshena ta rozpochato budivnictvo vidstijnikiv 5 serpnya 1915 roku rosijski vijska sho vidstupali vid Varshavi pidirvali centralni proloti Kerbedzkogo mostu znishivshi trubi yaki vikoristovuvali dlya podachi vodi na pravij bereg mista 31 29 Do prazkoyi merezhi rozpochali todi kachati vodu z chotiroh artezianskih sverdlovin roztashovanih v mezhah Spirtovoyi monopoliyi ta rektifikaciyi na vul Zombkovskij 22 Vodopostachannya z Filtracijnoyi stanciyi bulo vidnovleno 30 veresnya 1915 roku pislya togo yak provid bulo pidvisheno na rishtuvannyah mostu sho vidbudovuvavsya 22 U 1924 roci parovi nasosi buli vidklyucheni zamineno yih shvejcarskimi elektrichnimi nasosami a v 1933 roci polskimi nasosami vigotovlenimi na varshavskomu zavodi Stanislava Tvardovskogo 32 U 1924 roci pislya vstanovlennya elektrichnih vidcentrovih nasosiv vodonapirnu bashtu vilucheno z vzhitku 33 22 Piznishe yiyi zastosovuvali lishe pri zapusku parovih abo nasosnih ustanovok sho vidbulosya v 1945 roci 22 U 1926 roci rozbudovano shostij kompleks povilnih filtriv 32 U 1931 roci bulo zaprovadzheno hloruvannya vodi ominayuchi povilni filtri 32 U 1932 roci do merezhi vodopostachannya dovzhinoyu 501 5 km bulo pidklyucheno 10 057 ob yektiv neruhomosti 20 Zrostayuchij popit na vodu prizviv do budivnictva v 1929 1933 rokah suchasnogo Departamentu shvidkih filtriv za kanadskoyu licenziyeyu 34 35 Ce dozvolilo zdijsniti pochatkovu ta shvidku do 7 metriv vodnogo stovpa na godinu 30 filtraciyu vodi pered yiyi vidvodom na povilni filtri 36 KKD departamentu sklav 180 000 m na dobu 20 Pislya zapusku vodu z richkovoyi nasosnoyi stanciyi perekachuvali v rozshiryuvalni baki kolishni kriti vidstijniki potim u shvidki filtri a vid nih u povilni filtri Druga Svitova vijna red Pid chas oboroni Varshavi u veresni 1939 roku bagato sporud na Filtracijnij stanciyi v tomu chisli Departament shvidkih filtriv rezervuari z chistoyu vodoyu ta povilni filtri buli poshkodzheni aviacijnimi bombami 37 U poshkodzhenomu troma bombami budinku Departamentu shvidkih filtriv voda zatopila precizijni filtracijni pristroyi ta elektrichni nasosi 38 Cherez poboyuvannya sho pidtrimannya tisku v trubah mozhe sprichiniti podalshe poshkodzhennya v poluden 24 veresnya vodopostachannya mista bulo perervano 39 Vodogin vidnoviv robotu 4 zhovtnya 1939 roku za dopomogoyu parovih nasosiv 37 U cej den nadijshlo v merezhu priblizno 20 zazvichaj vzhivanoyi vodi 38 Vodoprovidna merezha poshkodzhena v 586 miscyah bula povnistyu napovnena vodoyu v grudni 1939 roku a usunennya poshkodzhen na stanciyi trivalo do chervnya 1941 roku 37 40 Protyagom usiyeyi nimeckoyi okupaciyi suma plati za vodu ta koristuvannya kanalizaciyeyu ne zminyuvalasya 41 U 1942 1944 rokah stanciya filtraciyi postrazhdala pid chas radyanskih povitryanih nalotiv na Varshavu 42 Pislya znishennya nimeckogo varshavskogo getto priblizno 100 km iz priblizno 640 km vodoprovidnoyi merezhi bulo viklyucheno iz vzhitku 43 U pershij den Varshavskogo povstannya 1 serpnya 1944 roku teritoriya stanciyi bula osadzhena pidrozdilom Vermahtu ale vona prodovzhuvala svoyu robotu 44 9 serpnya Nimechchina vimagala pripiniti vodopostachannya mista ale polski robitniki vidpovili sho z tehnichnih prichin ce nemozhlivo 45 15 serpnya buli zakriti vsi vodoginni magistrali u napryamku Sryudmyescya pol Srodmiescia ale cej nakaz bulo skasovano 46 U serpni 1944 roku v komunalnu sistemu vodopostachannya bulo zakachano rekordnu kilkist vodi v serednomu 145 000 m na dobu odnak vona tekla z poshkodzhenih pid chas boyiv ta bombarduvan magistralej ta vulichnih kanaliv 47 4 serpnya do mista bulo vidpravleno 160 000 m vodi najbilshe v istoriyi varshavskih vodogoniv 47 Vnaslidok vitoku vodi z poshkodzhenih truboprovodiv z 4 serpnya vihidnij tisk iz Stanciyi pochav znizhuvatisya tomu budivli roztashovani poruch iz neyu mali vodu azh do tretogo poverhu vklyuchayuchi tretij poverh a inshi lishe na pershomu poversi 48 Vid 29 serpnya kilkist vikachanoyi vodi takozh pochala zmenshuvatisya 47 Pislya vimknennya elektrostanciyi v misti Povisle 4 veresnya voda podavalas do mista za dopomogoyu parovih nasosiv 37 18 veresnya nimci pidirvali Stanciyu richkovih pomp 49 ale Filtracijna stanciya pracyuvala za dopomogoyu dvoh parovih nasosiv do 21 veresnya dostavivshi togo dnya 2600 m litriv vodi 50 U rankovi godini 22 veresnya ostannya grupa pracivnikiv za nakazom nimciv zalishili teritoriyu stanciyi 51 Do cogo yim vdalosya sered inshogo ubezpechiti plani najvazhlivishih priladiv shovati chastinu laboratornoyi aparaturi zliti vodu z povilnih filtriv u kanali a takozh zatopiti pidzemellya Departamentu shvidkih filtriv shob zapobigti vivezennya aparaturi dlya zakrittya ta vidkrittya klapaniv 34 Blizko 50 000 m litriv vodi zalishilos u rezervuarah z chistoyu vodoyu yaku pislya pripinennya nacistskoyi okupaciyi mista v sichni 1945 roku vidavali zhitelyam do travnya v kilkosti blizko 350 m na dobu 52 Pislya provalu povstannya nimci rozibrali ta vivezli chastinu mashin ta obladnannya 49 Budivli nasosiv buli znisheni u 15 20 a zhitlovi budinki u 35 53 Na filtruvalnih lozhah povilnih filtriv nimci vlashtuvali konyushni 54 Pislya 1945 roku red Sistema vodopostachannya bula vidnovlena pislya usunennya najbilsh serjoznih poshkodzhen 29 travnya 1945 roku 49 Blizko 140 000 m vodi bulo vvedeno v merezhu odnak napovnyuvannya sistemi vodopostachannya bulo prodovzheno v nastupni misyaci oskilki deyaki dilyanki pislya viyavlennya vitokiv vodi buli vidrizani ta navodnyuvalis znovu 55 4 serpnya 1945 roku rozpochalosya vstanovlennya improvizovanogo vodoprovodu na derev yanomu visokovodnomu mosti na vihodi z vulic Karovoyi ta 3 veresnya vodu vidpravlyali do Pragi Departament shvidkih filtriv buv vidnovlenij ta zapushenij u lipni 1949 roku 49 Maksimalnoyi potuzhnosti z 1939 roku sho stanovila 180 000 m vodi na dobu vodoprovodi dosyagli v 1952 roci U 1950 h rokah buv pobudovanij p yatij truboprovid dlya peredachi vodi z Richkovoyi nasosnoyi stanciyi 6 Do Departamentu shvidkih filtriv takozh dobuduvali chotiri novi filtracijni kameri Yemnist rezervuariv dlya chistoyi vodi zbilshena do 120 000 m U 1964 roci pislya budivnictva ta vvedennya v ekspluataciyu Prazkogo vodogonu kompleks perestav buti yedinim zakladom sho postachav misto vodoyu 56 U 1965 roci Kompleks filtracijnih stancij Stanciyu richkovih nasosiv ta liniyi zlivu bulo nazvano Centralnim departamentom z vodopostachannya 6 U 1968 roci rozpochalosya budivnictvo novogo obladnannya za licenziyeyu francuzkoyi kompaniyi Degremont metoyu yakoyi bulo vklyuchennya do dvostupenevoyi ochistki vodi na povilnih i shvidkih filtrah tretoyi koagulyacijnogo oseredku U 1970 roci v misto postavlyalos v serednomu 500 000 m vodi na dobu z nih Centralnij vodogin priblizno 65 57 U 1974 roci rozpochalosya budivnictvo Pivnichnogo vodoprovodu z vodozaborom iz Zegzhinskogo vodoshovisha U 1986 roci u zv yazku iz prodovzhennyam vul Rashinskoyi peremisheno parkan ta rozibrano v yizdni vorota roztashovani na osi vul Novovyejskoyi ta kilka gospodarskih sporud i dopomizhnih budivel 24 Na cej chas koli kompleks ye chastinoyu Stanciyi ochishennya vodi Filtri yaka vhodit do Departamentu centralnogo miskogo komunalnogo pidpriyemstva vodopostachannya ta kanalizaciyi 25 Yak yedinij iz troh varshavskih vodogoniv vin maye dvi tehnologichni liniyi persha tehnologichna liniya rozroblena Vilyamom Lindli ta jogo sinom Vilyamom Herlejnom Lindli dopovnena v 1933 roci Departamentom shvidkih filtriv yakij obroblyaye infiltracijnu vodu vityagnutu z dna richki Visli cherez chotiri beregovih vodozabori ta Golovnij vodozabir prazkogo vodokanalu Gruba Kaska pol Gruba Kaska U procesi obrobki vodu filtruyut cherez shvidki ta povilni filtri dezinfikuyut dioksidom hloru Povilni filtri osnasheni aktivovanim vugillyam druga tehnologichna liniya zapushena v 1972 roci ochishuye vodu zibranu z Chernyakovskogo poselennya vikoristovuyuchi proces pochatkovogo okislennya koagulyaciyi z vikoristannyam sulfatu alyuminiyu shvidkoyi filtraciyi ta dezinfekciyi dioksidom hloru Reakciya vodi koriguyetsya vapnyanoyu vodoyu U 2008 2010 rokah bulo pobudovano stanciyu nepryamogo ozonuvannya ta filtruvannya na aktivovanomu vugilli V nij mistitsya 3 generatori ozonu ta 18 kamer filtru vuglecyu 58 V arhitekturnomu vidnoshenni vona nalezhit do starshih ob yektiv stanciyi budivelnij material klinkerna cegla piskovik ta stilizaciya ornamentiv do stancijnih sporud HIH stolittya a relyefi do stilyu art deko iz mizhvoyennoyi stanciyi shvidkih filtriv 59 V rezultati zmagan stanciya otrimala nazvu Sokrat 60 Zapushena v 2010 roci stanciya dozvolila zmenshiti priblizno na 50 dozu dioksidu hloru sho vikoristovuvavsya dlya ostatochnoyi dezinfekciyi vodi sho pokrashilo yiyi smak ta zapah 30 Zeleni nasadzhennya red Teritoriya Kompleksu filtracijnih stancij maye harakter virobnichoyi ta komunalnoyi zabudovi odnak ce takozh chastkovo miska zelena zona Vikonuye vona funkciyu klina dlya provitryuvannya centru mista 61 Na jogo teritoriyi znahoditsya aleya yaka obsadzhena po obidva boki bilsh nizh 100 litnimi platanami 62 a takozh dva pam yatniki prirodi bagatostupinchastij tis tak zvanij tis Starinkevicha pol Cis Starynkiewicza bilya vodonapirnoyi bashti i girkokashtan zvichajnij z boku vulici Rashinskoyi 63 Pam yatnik red Filtri Lindli postupovo ohoplyuvano ohoronoyu yak pam yatnik 1 bereznya 1973 roku do reyestru pam yatok nomer A 813 vneseno taki ob yekti 64 zhitlovij budinok kolishnij budinok direktora zali povilnih filtriv z vestibyulyami 2 4 6 8 10 12 zali povilnih filtriv z vestibyulyami 1 3 5 7 9 11 storozhka bilya golovnih vorit shidna storozhka bilya golovnih vorit zahidna vodonapirna bashta 26 bereznya 2008 roku cej perelik dopovneno novimi ob yektami nomer A 788 64 tehnichnij korpus 1 tobto mashinne viddilennya parovi nasosi kotelnya sklad vugillya elektronasosi ABC hranilishe tehnichnij korpus 2 tobto mashinnij zal parovi nasosi kotelnya sklad vugillya elektronasosi Muzej vodopostachannya ta kanalizaciyi kolishnya stajnya socialna budivlya zali povilnih filtriv z vestibyulyami 14 16 18 20 22 24 IV grupi zali povilnih filtriv z vestibyulyami 13 15 17 19 21 23 III grupi zali povilnih filtriv z vestibyulyami 25 27 29 31 33 35 V grupi zali povilnih filtriv z vestibyulyami 26 28 30 32 34 36 VI grupi kamera A kamera S Kamera lichilnika vodi Venturi parkan z chotirma vorotami Departament shvidkih filtriv rezervuar dlya chistoyi vodi 1A 1B rezervuar dlya chistoyi vodi 2 rezervuar dlya chistoyi vodi 3 rezervuari dlya siroyi vodi 1 i 3 rezervuari dlya siroyi vodi 2 ta 4 zeleni nasadzhennya filtracijnih stancij ta vodoprovodiv18 sichnya 2012 roku zgidno z ukazom Prezidenta Respubliki Polsha ves kompleks filtriv buv viznanij istorichnoyu pam yatkoyu Cej status buv nadanij budivlyam na vsij dilyanci yak XIX tak i XX stolittya vnesenih do reyestru pam yatok a takozh novozbudovanim budivlyam ta miskij zeleni 3 Inshi ob yekti red U 1907 roci bilya vodonapirnoyi bashti bulo vidkrito pogruddya Sokrata Starinkevicha 65 Muzej i dni vidkritih dverej red Na teritoriyi filtracijnih stancij u tehnichnij budivli 2 roztashovanij Muzej vodopostachannya ta kanalizaciyi 66 Mozhna v nomu pobachiti sered inshogo fragment derev yanogo varshavskogo vodoprovodu z XVII stolittya ta antikvarni pristroyi U lipni ta serpni Miske komunalne pidpriyemstvo vodopostachannya ta kanalizaciyi organizovuye Dni vidkritih dverej Varshavskih filtriv 67 Yih takozh mozhna vidvidati u travni pid chas Nochi muzeyiv U masovij kulturi red U seriali Sorokalitnij v Departamenti shvidkih filtriv pracyuvala Madzya Karvovska cyu rol zigrala Anna Senyuk druzhina golovnogo geroya inzhenera Stefana Karvovskogo Andzhej Kopichinskij 68 Pani Karvovska vivchala chistotu vodi v laboratoriyi yaku ocholyuvav inzhener Mechislav Gajni Vojceh Pokora sho buv u neyi zakohanij 69 Insha informaciya red U nadanij miskoyu vladoyu zali zakritoyi kotelni Lyudvika Nitshova stvorila skulpturu Rusalki vstanovlenu v 1939 roci na vul Vibzhezhe Kostyushkovske 70 Primitki red Reyestr pam yatok d Track Q15983881 Wykaz zabytkow nieruchomych wpisanych do rejestru zabytkow stan na 30 wrzesnia 2017 r Woj mazowieckie Warszawa s 7 Arhiv originalu za 27 Sichnya 2021 Procitovano 4 Travnya 2020 a b Rozporzadzenie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 4 stycznia 2012 r w sprawie uznania za pomnik historii Warszawa Zespol Stacji Filtrow Williama Lindleya Dziennik Ustaw 2012 64 Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 80 ISBN 83 06 00089 7 Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 81 ISBN 83 06 00089 7 a b v g Encyklopedia Warszawy Warszawa Wydawnictwo Naukowe PWN 1994 s 967 ISBN 83 01 08836 2 Warszawa w latach 1526 1795 Panstwowe Wydawnictwo Naukowe s 573 579 ISBN 83 01 03323 1 Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 86 ISBN 83 06 00089 7 1 Stanislaw Milewski Sokrat Starynkiewicz Jak Rosjanin Warszawe cywilizowal Histmag org a b Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 88 ISBN 83 06 00089 7 a b Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 89 ISBN 83 06 00089 7 Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1977 s 273 Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 92 ISBN 83 06 00089 7 a b Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 90 ISBN 83 06 00089 7 a b Warszawa miedzy wojnami Lodz Ksiezy Mlyn 2009 s 38 ISBN 978 83 61253 51 8 2 Stanislaw Milewski Sokrat Starynkiewicz Jak Rosjanin Warszawe cywilizowal Histmag org a b v g d Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 93 ISBN 83 06 00089 7 Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1977 s 274 Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 110 ISBN 83 06 00089 7 a b v g d e zh i Encyklopedia Warszawy Warszawa Wydawnictwo Naukowe PWN 1994 s 966 ISBN 83 01 08836 2 a b Jaroslaw Zielinski Atlas dawnej architektury ulic i placow Warszawy Tom 6 Kepna Kozminska Warszawa Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami 2000 s 194 ISBN 83 88372 04 4 a b v g d e Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 94 ISBN 83 06 00089 7 Stacja Filtrow w Warszawie Krotki przewodnik po zabytkach Warszawa Miejskie Przedsiebiorstwo Wodociagow i Kanalizacji w m st Warszawie S A s 11 13 a b Jaroslaw Zielinski Atlas dawnej architektury ulic i placow Warszawy Tom 6 Kepna Kozminska Warszawa Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami 2000 s 196 ISBN 83 88372 04 4 a b Stacja Uzdatniania Wody Filtry Arhiv originalu za 11 Lipnya 2017 Procitovano 4 Travnya 2020 Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 120 ISBN 83 06 01409 X Atlas dawnej architektury ulic i placow Warszawy Tom 14 Nowowiejska Francesco Nullo Warszawa Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami 2008 s 276 ISBN 978 83 88372 37 7 Henryk Janczewski Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 149 ISBN 83 06 01409 X a b Jaroslaw Zielinski Atlas dawnej architektury ulic i placow Warszawy Tom 6 Kepna Kozminska Warszawa Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami 2000 s 195 ISBN 83 88372 04 4 a b v Wodociagi Warszawskie nowoczesnosc w zgodzie z natura 27 kwietnia 2018 s 48 Krzysztof Dunin Wasowicz Warszawa w czasie I wojny swiatowej Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1974 s 22 a b v Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 95 ISBN 83 06 00089 7 Stacja Filtrow w Warszawie Krotki przewodnik po zabytkach Warszawa Miejskie Przedsiebiorstwo Wodociagow i Kanalizacji w m st Warszawie S A s 5 a b Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 125 ISBN 83 06 01409 X Jaroslaw Zielinski Atlas dawnej architektury ulic i placow Warszawy Tom 6 Kepna Kozminska Warszawa Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami 2000 s 207 ISBN 83 88372 04 4 Stacja Filtrow w Warszawie Krotki przewodnik po zabytkach Warszawa Miejskie Przedsiebiorstwo Wodociagow i Kanalizacji w m st Warszawie S A s 18 a b v g Warszawa Geneza i rozwoj inzynierii miejskiej Warszawa Arkady 1971 s 119 a b Okupacyjne dzieje samorzadu Warszawy Warszawa Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1974 s 164 Okupacyjne dzieje samorzadu Warszawy Warszawa Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1974 s 162 163 Henryk Pawlowicz Okupacyjne dzieje samorzadu Warszawy Warszawa Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1974 ss 164 165 Barbara Ratynska Ludnosc i gospodarka Warszawy i okregu pod okupacja hitlerowska Ksiazka i Wiedza 1982 s 163 Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 102 106 ISBN 83 06 01409 X Warszawa w latach 1939 1945 1984 Panstwowe Wydawnictwo Naukowe s 136 ISBN 83 01 04207 9 Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 110 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 111 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 112 ISBN 83 06 01409 X a b v Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 119 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 120 121 ISBN 83 06 01409 X a b v g Warszawa Geneza i rozwoj inzynierii miejskiej Warszawa Arkady 1971 s 126 Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 119 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 119 120 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 125 149 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 148 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 123 ISBN 83 06 01409 X Cale zycie z Warszawa Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1986 s 157 ISBN 83 06 01409 X Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 98 ISBN 83 06 00089 7 Urzadzenia komunalne Warszawy Zarys historyczny Warszawa Panstwowy Instytut Wydawniczy 1979 s 99 ISBN 83 06 00089 7 Smaczna woda prosto z kranu pol 20 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 8 bereznya 2016 Procitovano 4 travnya 2020 Seksowna dlugonoga dziewczyna To symbol stolicy pol Agora SA 12 zhovtnya 2011 Arhiv originalu za 14 Travnya 2018 Procitovano 4 Travnya 2020 Stacja ozonowania i filtracji na weglu aktywnym ma juz nowa nazwe pol 23 listopada 2010 Arhiv originalu za 10 bereznya 2016 Procitovano 4 travnya 2020 Z dziejow Ochoty Stacja Filtrow 2 pol 7 pazdziernik 2005 s 2 ISSN 1734 5510 Arhiv originalu za 28 listopada 2009 Procitovano 21 chervnya 2022 Jaroslaw Zielinski Atlas dawnej architektury ulic i placow Warszawy Tom 6 Kepna Kozminska Warszawa Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami 2000 s 210 ISBN 83 88372 04 4 Pomniki przyrody na terenie m st Warszawy Pomniki przyrody na terenie dzielnicy Ochota Arhiv originalu za 25 Veresnya 2020 Procitovano 4 Travnya 2020 a b Zabytki nieruchome rejestr i ewidencja pol grudzien 2011 Warszawska rzezba pomnikowa Warszawa Wydawnictwo Neriton 2003 s 59 ISBN 83 88973 59 2 Stacja Filtrow w Warszawie Krotki przewodnik po zabytkach Warszawa Miejskie Przedsiebiorstwo Wodociagow i Kanalizacji w m st Warszawie S A s 6 Skarby Warszawy pod szczegolnym nadzorem 2 lipca 2018 s 6 Spacerownik Warszawa w flmie Warszawa Wydawnictwo Agora 2015 s 254 ISBN 978 83 268 2388 6 Filmowy przewodnik po Warszawie Warszawa Muzeum Powstania Warszawskiego 2007 s 191 ISBN 978 83 60142 70 7 Pomnik Syreny nad Wisla 1981 s 58 64 Posilannya red Opis SUW Filtry na vebsajti Miejskie Przedsiebiorstwo Wodociagow i Kanalizacji u Varshavi Arhivovano 11 Lipnya 2017 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kompleks filtracijnih stancij u Varshavi amp oldid 37524585