Озонува́ння (рос. озонирование, англ. ozonization; нім. Ozonisierung f) — реакція окиснення органічних сполук під дією озону. У лабораторній практиці використовується для одержання карбонільних сполук. Якщо об'єктом обробки озоном є ненасичені сполуки із подвійним зв'язком, то за місцем його розташування відбувається розрив карбонового ланцюга (так званий озоноліз).
Ефективність окисних властивостей озону широко застосовується для глибокого очищення води та повітря від небажаних органічних домішок (зокрема від нафтопродуктів), для їхнього знезараження, знебарвлення і дезодорації.
Джерела Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Посилання Редагувати
- Озонування // : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 132.