Козинці — колишнє село у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Було затоплене Канівським водосховищем.
Козинці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район/міськрада | Переяслав-Хмельницький район |
Рада | Козинецька сільрада; з 1954 р. В'юнищинська сільрада |
Основні дані | |
Засноване | до 1750-х |
Існувало до | 1973 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°00′24″ пн. ш. 31°27′24″ сх. д. / 50.00667° пн. ш. 31.45667° сх. д.Координати: 50°00′24″ пн. ш. 31°27′24″ сх. д. / 50.00667° пн. ш. 31.45667° сх. д. |
Карта | |
Козинці | |
Козинці |
З історії ред.
За козаччини Козинці належали до Трахтемирівської сотні Переяславського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у ній нараховувалось 73 хати виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.
За книгою Київського намісництва 1787 року в Козинцях проживало 219 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: бунчукового товариша Федора Гриневича, бунчукового товариша Лук'яна Каневського, судді полкового Івана Ісаєвича.
З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.
У 1926 році було 180 господарств, де проживало 1063 чоловік.
У 1930 році, як результат радянської колективізації, в Козинцях був утворений колгосп ім. Сталіна. Загальна кількість померлих від Голодомору, зафіксована у вцілілих книгах запису актів про смерть за 10 місяців 1932 року (22 записи) і весь 1933 рік (131 запис) – 153 жителі.
У 1954 році Козинецька та В'юнищенська сільські ради були об'єднані у В'юнищенську сільраду з центром у селі В'юнище.
У грудні 1973-го року, за рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №628 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі деяких районів області» села В'юнище, Городище і Козинці В'юнищенської сільради Переяслав-Хмельницького району були виключені з облікових даних «у зв’язку з переселенням жителів». Що було зумовлено затопленням села водами Канівського водосховища.
Посилання ред.
- Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769. Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 64.
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 102
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 253
- . Архів оригіналу за 18 Січня 2021. Процитовано 26 Лютого 2020.
- Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки. Довідник. Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2012. —304 с.: іл. — С. 68
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |