Ковальо́в Олекса́ндр Олекса́ндрович (18 (31) грудня 1915, Рогачов, Могильовська губернія — 18 грудня 1991, Київ) — український скульптор, майстер станкового і монументального портрета.
| Ковальов Олександр Олександрович | ||
| Народився | 18 (31) грудня 1915 Рогачов, Могильовська губернія, Російська імперія | |
|---|---|---|
| Помер | 18 грудня 1991 (75 років) Київ, Україна | |
| Громадянство | СРСР | |
| Навчання | Київський художній інститут | |
| Напрямок | скульптор | |
| Нагороди | ||
| Премії | | |
| Звання | |
Біографія Редагувати
Народився 18 (31) грудня 1915 року в місті Рогачові, тепер Гомельська область, Білорусь. У 1935–1942 роках навчався в Київському художньому інституті (педагоги — Бернард Кратко, Леонід Шервуд).
Помер 18 грудня 1991 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Твори Редагувати
Композиція «Народний месник» (1942), портрети Льва Ревуцького, Петра Чайковського (обидва — 1945), Миколи Лисенка (1946), Максима Рильського (1947), Олени Хобти (1950), Володимира Філатова (1950–1952), Миколи Гоголя (1953), Богдана Хмельницького (1954), Тараса Шевченка (1956), П. Козицького (1957), Бориса Гмирі (1960), Валентина Глушка (1978), Євгена Патона (1980), Олексія Стаханова (1985), Олександра Пушкіна (1990);
Меморіальні дошки і пам'ятники на могилах: Володимиру Філатову в Одесі, Пилипу Козицькому, Дем'яну Коротченку, Василю Касіяну, Костянтину Данькевичу, Льву Ревуцькому (всі — в Києві).
Пам'ятники Григорію Вакуленчуку (Одеса, 1958), Олександру Пушкіну (Київ, станція метро «Університет», 1960; Київ, 1962; Нью-Йорк, 1970), Миколі Лисенку (Київ, 1965), Івану Карпенку-Карому (Тобілевичу) в заповіднику-музеї «Хутір Надія» на Кіровоградщині (1969), Максиму Рильському біля літературно-меморіального музею в Києві (1968), на батьківській садибі в с. Романівці на Житомирщині (1970), Валентину Глушку (Одеса, 1974), Олександру Пушкіну (Гурзуф, Крим, 1975), Миколі Гоголю в с. Гоголевому Шишацького району Полтавської області (1984), монументальне погруддя Тараса Шевченка (Київська національна опера, 1988), Тарасу Шевченку в м. Білій Церкві Київської обл. (1991).
Відзнаки Редагувати
Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1950; за скульптурний портрет Героя Соціалістичної Праці О. С. Хобти) та Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1975; за скульптурні портрети Д. С. Коротченка, М. Т. Рильського, В. П. Філатова).
Народний художник УРСР (з 1963 року), народний художник СРСР (з 1979 року). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Вшанування пам'яті Редагувати
У Києві, на вулиці Лютеранській, 6, де з 1950 по 1991 рік проживав скульптор, йому встановлено бронзову меморіальну дошку.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 4 Травня 2012.
Джерела Редагувати
- Ковальов Олександр Олександрович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 302. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Ковальов Олександр Олександрович [ 21 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
- Ковальов Олександр Олександрович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 286. — ISBN 978-966-96839-3-9.
- Скульптор Олександр Олександрович Ковальов (1915—1991). Життя і творчість: мистецтвознав. нарис / Д. Г. Янко. — К. : КВІЦ, 2013. — 359 с. : фот., портр. ; 30х21 см. — 150 пр. — ISBN 978-966-2003-88-8