Кратко́ Берна́рд (Аро́н-Бер Шимо́н) Миха́йлович (17 січня 1884, Варшава, Варшавська губернія, Царство Польське, Російська імперія — 1 серпня 1960, Київ, Українська РСР, СРСР) — український скульптор єврейського походження, чоловік скульпторки Жозефіни Діндо. Професор Київського художнього інституту (1925—1936).
| Кратко Бернард Михайлович | |
|---|---|
| Народився | 17 січня 1884 Варшава, Російська імперія |
| Помер | 11 серпня 1960 (76 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна | Республіка Польща СРСР |
| Діяльність | художник |
| Відомі учні | Морозова Ганна Никифорівна, Волькензон Олександр Йосипович, Івковська Людмила Семенівна, Гергін Тетяна Григорівна, Ражба Яків Самійлович і Гайчук-Раздорська Таїсія Іванівна |
Біографія Редагувати
Народився 17 січня 1884 року у Варшаві. У дитинстві захоплювався малюванням. Працюючи учнем типографії, навчався у вечірній школі мистецтв при музеї в майстерні К. Дуніковського. У 1901–1906 роках навчався у Варшавському художньому інституті (спочатку живописний факультет, потім скульптурне відділення). По закінченні інституту був премійований поїздкою до Німеччини, Єгипту, Італії. Повернувшись, працював у типографії, де займався графікою на скульптурному заводі. Зацікавившись єврейським народним мистецтвом, у 1910—1911 роках їздив Польщею в пошуках старосвітських ритуальних предметів і традиційного одягу. 1913 року виконав для Варшави декоративну скульптуру-фонтан «Чотири пори року».
В 1916 році переїхав до Петербурга, а в 1918 році — в Україну до Києва, у 1920 році до Харкова (1920—1925), а потім працював у Київському художньому інституті (1925—1935), де викладав скульптуру.
7 грудня 1937 заарештовано енкаведистами і за звинуваченням у зв'язках «з ворогом народу Бойчуком засуджений до заслання на невизначений термін» до Середньої Азії. У 1945 році знову повернувся до Києва, у 1948 році переїхав на Донбас.
Після смерті Сталіна переїхав до Києва, де й помер. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 1, місце 26), поряд з його дружиною Жозефіною Діндо, теж скульптором; надгробок — бронзове погруддя Бернарда Кратка роботи Жозефіни Діндо з написом: «Скульпторы Жозефина Константиновна Диндо, 1902—1953; Бернард Михайлович Кратко, 1884—1960».
Творчість Редагувати
У 1920-х роках, беручи участь у здійсненні ленінського плану «Монументальної пропаганди» Кратко створив для Києва в 1920 році погруддя Тараса Шевченка, яке було встановлене на місці пам'ятника Олександру ІІ, біля колишнього Купецького саду (тепер філармонія), погруддя Карла Маркса (1920).
Найкращі твори Кратка: погруддя Григорія Сковороди (1923), «Червоноармієць» (1924); портрети Марії Заньковецької (1928); Павла Волокидіна (1934); композиція «Шахтарі» (1946); пам'ятники Якову Свердлову в Єнакієвому Донецької області (1951), Володимиру Леніну на шахті імені Челюскінців у Донбасі (1953), Михайлу Бойчуку, Володимирк Дранішнікову та багатьох інших.
Бернард Кратко — автор горельєфів та барельєфів для Палацу Культури в Щербинівці (1932—1935); пам'ятника Миколі Щорсу в Житомирі (у співавторстві з Петром Ульяновим та Максом Гельманом); меморіальної дошки з барельєфами страчених декабристів (Київ, вулиця Михайла Грушевського, 14).
Разом із дружиною Жозефіною прикрасив портал будинку селянського санаторію в Одесі.
Деякі твори Бернарда Кратка зберігаються в Національному художньому музеї України.
Примітки Редагувати
- История еврейского народа в России. — Т. 2. — С. 500. (рос.)
- 97 лет назад открылась первая Украинская академия искусств // Газета по-украински. — 2014. — 5 декабря. (рос.) [ 9 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Списки репрессированных деятелей украинской культуры, образования, науки[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання Редагувати
Джерела Редагувати
- Кратко Бернард Михайлович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 119.
- Кратко Бернард Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 485—486; [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — К. : З-Медіа, 2008. — С. 104. — ISBN 96696-254-2-4.