Лютера́нська ву́лиця — вулиця у Печерському районі міста Києва, місцевість Липки. Пролягає від Хрещатика до Шовковичної вулиці. Прилучаються вулиці Заньковецької, Банкова та Круглоуніверситетська.
| Лютеранська вулиця Київ | |
|---|---|
| Місцевість | Липки |
| Район | Печерський |
| Колишні назви | |
| Графська, Анненковська, Лютерштрассе, Енгельса | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 660 м |
| Координати початку | 50°26′46″ пн. ш. 30°31′20″ сх. д. / 50.446306° пн. ш. 30.522472° сх. д. |
| Координати кінця | 50°26′32″ пн. ш. 30°31′47″ сх. д. / 50.442222° пн. ш. 30.529778° сх. д. |
| Поштові індекси | 01001, 01024 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Хрещатик» |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка, асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Храми | кірха Святої Катерини; існувала домова церква Св. Олександра Невського |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10970 |
| У проєкті OpenStreetMap | r372695 |
| Мапа | |
| | |
| Лютеранська вулиця у Вікісховищі |
Назва Редагувати
Виникла у 1830-ті роки, спочатку мала назву Графська вулиця (місцевість в той час іноді мала назву Графська гора). У ті часи на Липках існувала лютеранська колонія, і в 1850-х роках на вулиці, яка отримала паралельну назву Лютеранська вулиця, було споруджено кірху.
З 1864 року мала назву Анненковська вулиця, на честь київського генерал-губернатора Миколи Анненкова, за ініціативи якого вулицю було переплановано та впорядковано, проте кияни переважно вживали стару назву.
У березні 1919 року отримала назву вулиця Енгельса, на честь Фрідріха Енгельса, назву підтверджено 1944 року. Під час німецької окупації міста у 1942–1943 роках — Лютерштрассе (нім. Luther Str.).
У 1992 році повернуто історичну назву — Лютеранська вулиця.
Історія Редагувати
Вулиця пов'язана з лютеранською громадою Києва. Коли на Подолі у 1811 р. згоріла дерев'яна кірха, громаді виділили місце на Липках. У 1855 році заклали кам'яну споруду лютеранської євангелістської кірхи св. Катерини за проєктом архітектора І. В. Штрома. Будівництво завершили в серпні 1857 року. Поряд із кірхою розташувались споруди євангелістсько-благодійної общини, реального училища, жіночої гімназії, початкового училища, квартири для бідних лютеранського віросповідання. Ці будинки збереглися (№ 18-20, № 24).
Значною мірою збереглася забудова кінця XIX — 1-ї третини XX століття. На початку вулиці збереглося бруковане покриття дороги, викладене кругляком — єдине в центрі міста. До Другої світової війни з Лютеранської був виїзд на Хрещатик. Тепер, щоб потрапити на вулицю, треба пройти крізь арку.
Універмаг Редагувати
На початку ХХ ст. на перехресті Хрещатика і Лютеранської (№ 31/2) розташовувався магазин «Людмер і сини». Карл Людмер, австрійський підданий, розпочав торговельну діяльність у Києві у 1855 р. За півстоліття його фірма стала однією з найбільших в Україні. Коли до справи долучилися його троє синів, відкрився торговий дім. У магазині існувало декілька відділів: жіночого одягу (тут же була майстерня з його пошиття), мануфактурного товару та хутрових виробів. У 1905 році на виставці в Брюсселі фірма «Людмер і сини» отримала Гран-прі, а на виставці в Парижі — золоту медаль за чоловічий та жіночий одяг. Після революції і до 1941 р. в будівлі розташовувалися магазини, пізніше Універмаг. У 1930-ті будинок реконструювали. Під час війни будівлю було зруйновано.
Видатні особи, пов'язані з Лютеранською вулицею Редагувати
На місці будинку № 3 знаходилася популярна «Варшавська кав'ярня», яку часто відвідував драматург Михайло Старицький. Вважають, що задню кімнату цієї кав'ярні, де грали в шахи, описано в оповіданні Олександра Купріна «Марабу».
На будинку № 6 є меморіальна дошка Максиму Горькому, який жив тут у листопаді 1914 року, тут же зупинялася актриса Марія Андрєєва під час власних гастролей у театрі «Соловцов».
У будинку № 13 жили режисер Лесь Курбас і акторка Валентина Чистякова.
На будинку № 15 знаходиться меморіальна дошка гандбольному тренеру Ігорю Турчину, який проживав у цьому будинку разом із родиною.
У будинку № 21 жили академіки АН УРСР Михайло Федоров, Костянтин Воблий, Микола Холодний, Михайло Птуха, Михайло Кравчук, Овксентій Корчак-Чепурківський (кв. 19), професор Петро Буйко.
На місці сучасних будинків № 27-31 у 1830-40-і роки була садиба Максима Берлинського — одного з перших дослідників історії Києва, директора Першої київської гімназії.
За № 28/19, у будинку свого тестя, до 1914 року часто зупинявся Ігор Стравінський, якому тут встановлено пам'ятну дошку.
У будинку № 33 пройшли дитячі роки письменника Костянтина Паустовського.
На місці сучасного будинку № 41 у 1840-х роках знаходився пансіон при Першій київській гімназії, де, зокрема, мешкали у гімназичні роки художник Микола Ге та перекладач Шекспіра Микола Гербель.
Установи та заклади Редагувати
- № 10 — Гімназія № 117 імені Лесі Українки.
Будівлі, що мають історичну та архітектурну цінність Редагувати
- № 6 — Будинок Майкапар (поч. XX ст.), зведений за проектом архітектора Мартина Клуга
- № 15 — Будинок із Паном і німфами, зведений у стилі модерну за проєктом архітектора Олександра Вербицького
- № 16 — «Сулимівка», кол. благодійні заклади (1834; 2-а пол. XIX ст.)
- № 21/12 — Будинок наукових працівників, зведений у стилі конструктивізму за проєктами архітекторів Миколи Холостенка, Всеволода Обремського Олександра Вербицького.
- № 22 — кірха Святої Катерини (1857)
- № 23 — особняк Аршавського, або «Будинок невтішної вдови» архітектора Едуарда Брадтмана (1907)
- № 32 — за проєктом архітектора Федора Олтаржевського.
Будинки № 3, 7/10, 8, 11, 12, 13, 18, 20, 24, 25, 26, 27-29, 28, 32, 33 споруджені в 2-й половині XIX — 1-й третині XX ст.
Зображення Редагувати
Будинки Редагувати
Меморіальні дошки Редагувати
Примітки Редагувати
- От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К. : Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195—213. [ з першоджерела 9 серпня 2014.]
- Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 11 вересня 1992 року № 1043 «Про повернення вулицям історичних назв». [ з першоджерела 31 травня 2023.]
- ↑ Друг О. М. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів : Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл.
- Лавров, Дмитро. Угол Крещатика и Лютеранской. Інтернет-проект «Цікавий Київ» (рос).
- Гімназія № 117 імені Лесі Українки.
- Вікенд (27 січня 2022). . Вікенд (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
Посилання Редагувати
Джерела Редагувати
- Лютеранська вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
- Енгельса вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 59.
- Енгельса вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 85.
- Лютеранська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 127–128. — ISBN 5-88500-070-0.
- Лютеранська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 148. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Энгельса улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 661–663. (рос.)
- Лютеранська вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».