Карло Маратті також Карло Маратта (італ. Carlo Maratti, також Carlo Maratta, 15 травня, 1625 — 15 грудня, 1713) — італійський художник доби бароко.
| Карло Маратті | |
|---|---|
| Carlo Maratti | |
| | |
| Автопортрет, Королівський музей, Брюссель | |
| При народженні | Carlo Maratta |
| Народження | 15 травня 1625 Камерано, Провінція Анкона, Марке, Папська держава[…] |
| Смерть | 15 грудня 1713 (88 років) |
| Рим (хвороба) | |
| Поховання | |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія |
| Жанр | портрет |
| Навчання | Андреа Саккі |
| Діяльність | художник, рисувальник, графік |
| Напрямок | бароко |
| Роки творчості | 1645-1712 |
| Покровитель | папа римський |
| Вплив | Гверчіно, |
| Вплив на | Мартин Альтомонте, Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій, Симон Чехович |
| Відомі учні | Sebastiaen van Akend і Марія де Домінічі |
| Твори | релігійні картини, портрети |
| Автограф | |
| | |
| Карло Маратті у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в провінції Марке, куди приїздив декілька разів вже уславленим художником. Його справжнє прізвище Маратта, але в Римі, де він жив і працював, прізвище вимовляли як Маратті.
Художні здібності виявилися рано, тому батьки віддали хлопця в 11 років в майстерню художника Андреа Саккі. Учень не покидав Андреа Саккі і після закінчення навчання, ставши його помічником.
Робив вівтарні картини, фрески в римських церквах, працював портретистом. У 1704 р. отримав від папи римського звання лицаря. Король Франції Людовик XIV призначив його придворним художником з правом проживання в Римі.
Талант майстра поціновували у Ватикані і довірили реставрацію фресок Рафаеля Санті, а також деяких скульптур.
Помер у Римі, поховали в церкві Санта Марія дель Анджелі е деї Мартірі. Могила збережена.
Карло Маратті і характерні голови Редагувати
В італійців портретне зображення на картині у вигляді погруддя називається голови. Вони рано звернули увагу на вікові зміни обличчя людей і залюбки фіксували їх. Особливо старанно відтворювали обличчя малих дітей та літніх людей, особливо якщо обличчя людини мало привабливі риси, бо італійці божеволіли від пластичної краси людини взагалі. В добу італійського бароко до цих голів додались зображення чимось незвичних для пересічних італійців рис або того, що було екзотичним (зображення африканців, мусульман у їх неєвропейському одязі, мешканців Балкан з їх колоритними обличчями, мовами, звичками, одягом, таким відмінним від італійського). В цьому відбилося зацікавлення італійського бароко до всього незвичного, нетипового, екзотичного.
Зображення хворих чи померлих дозволялись лише тоді, якщо це був біблійний сюжет або зображення кари небесної за гріхи людства. В Римі, де папа римський та його оточення офіційно підтримували академізм з його настановами зображувати ідеальне, вишукане і красиве, з'явилась утома від штучно виправленої натури, коли старанно нехтували зображеннями хворих, немічних, кривоногих, горбунів.
У добу бароко, коли зображення ідеальних осіб набридало, почали звертатися до зображення доволі реалістичних, майже натуралістичних голів. Так виникли так звані характерні голови, зображення портретні, без рук і побутових подробиць, котри відволікали від спостережень індивідуальних облич. Карло Маратті був непоганим портретистом, автором низки офіційних парадних портретів і портретів інтимних з дорогих для нього людей. Тому на якомусь етапі власної художньої кар'єри перейшов до створення характерних голів з незнайомців, що вразили сучасників реалізмом, подачею неідеалізованих особистостей, готових хильнути, смачно вилаятись, вкрасти щось дрібне, а потім щиро каятися в храмі. Так поряд з ідеалізованими мадоннами та святими католицької церкви з'явилися зображення моряків і піратів, ринкових шахраїв і селюків з Балкан та ведмежих кутків самої Італії, утомлених пілігрімів, що йшли поклонитися святим місцям. Створення характерних голів у Карло Маратті дозволило по новому заблищати його подорослівшаму, змужнілому таланту, що не відвернувся від непривабливої, але такої багатої на розмаїття реальності.
Учні Редагувати
Мав велику майстерню в Римі. Серед учнів Карло Маратті — декілька вихідців із Польщі та міста Львів, серед яких — Мартин Альтомонте, Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій, Шимон Чехович.
Серед італійських та європейських учнів Карло Маратті, що користувалися його порадами:
- Андре Ленотр
- Антоніо Балєстра
- Франческо Боккачіні
- Джироламо Ферроні
- Годфрі Неллер
- Теодор ван Лун
- Агостіно Мазуччі
- Андреа Прокаччіні
- Франческо Тревізані
- Жерар Одран та інші.
Вибрані твори Редагувати
- Портрет Андреа Саккі, Прадо, Мадрид
- Портрет Джованни Гарцоні
- Портрет графа Роберта Спенсера
- Івн Богослов на острові Патмос, Ріксмузей, Амстердам
- Папа римський Климент IX, Ермітаж
- Кардинал Джакомо Роспільйозі, Кембридж
- Портрет Марії Маддалени Роспільйозі, Лувр
- Дідона та Еней в пейзажі
- церква Св. Йосипа, Різдво Христове, Рим
- ц-ва Св. Ісідора. Сцени життя Св. йосипа, (фрески)
- ц-ва Санта Марія Романа, Різдво
- ц-ва Санта Марія дель Пополо, вівтав «Непорочне зачаття»
- Клеопатра, Національний музей Палаццо Венеція, Рим
- ц-ва Санта Марія Валічелла, Мадонна з немовлям, янголами та святими, вівтар, Рим
- Марія Сніжна, галерея Паллавічіні
- Палац Альтьєрі, Милосердя
- Мадонна з немовлям, Втеча Св. Родини в Єгипет Художньо-історичний музей, Відень
- Поклоніння пастухів Христу немовляті, Ермітаж.
- Декоративні фрески (палаццо Альтьєрі, вілла Фальконьєрі у Фраскатті).
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego (tom 5)
- Wielka ilustrowana encyklopedia Gutenberga (1928—1934)
- Amalia Mezzetti, Contributi a Carlo Maratti in «Rivista dell'Istituto Nazionale d'Archeologia e Storia dell'Arte» n. 4 (1955), pp. 253–354
- Amalia Mezzetti, Carlo Maratti: altri contributi in «Arte antica e moderna» n. 4 (1961), pp. 377–387
- L'opera incisa di Carlo Maratti catalogo della mostra a cura di Paolo Bellini (1977)
- Anthony Blunt, Maestri romani del Sei e Settecento: Domenichino, Sacchi, Lanfranco, Bernini, Pietro da Cortona, Testa, Mola, Sassoferrato, Maratta, Panini, Piranesi, etc… (1980)
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Carlo Maratta |