Каплиця Гваріні або Каплиця Сакра Сіндоне (італ. Cappella della Sacra Sindone) — хрестоматійна архітектурна споруда доби бароко в місті Турин, вибудована для зберігання Туринської плащаниці, християнської реліквії королівського дому Савойських.
| Каплиця Гваріні або каплиця Сакра Сіндоне | |
|---|---|
| | |
| 45°04′23″ пн. ш. 7°41′07″ сх. д. / 45.07330000002777837° пн. ш. 7.685430000027777986° сх. д.Координати: 45°04′23″ пн. ш. 7°41′07″ сх. д. / 45.07330000002777837° пн. ш. 7.685430000027777986° сх. д. | |
| Країна | Італія |
| Місто | Турин |
| Конфесія | католицька |
| Орден | католицизм |
| Тип | каплиця |
| Тип будівлі | калиця при соборі |
| Стиль | бароко |
| Автор проєкту | Гваріно Гваріні |
| Будівельник | Гваріно Гваріні |
| Архітектор | Гваріно Гваріні |
| Засновник | Карл Еммануїл I |
| Перша згадка | 1667 |
| Дата заснування | 1694 |
| Початок будівництва | XVI століття |
| Побудовано | ремонти фасадів і даху в 20 ст. |
| Основні дати: | |
| Статус | архітектурна пам'ятка доби бароко |
| Стан | задовільний |
| Каплиця Гваріні або каплиця Сакра Сіндоне Каплиця Гваріні або каплиця Сакра Сіндоне (Італія) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Передісторія Редагувати
Каплицю для християнської реліквії надумав створити Карло ді Кастелламонте, герцог Савойський (1571—1640). Вже за сина герцога Карла, Амедео ді Кастелламонте (1613—1683), архітектурний проєкт зміняють. Міняють і будівничих, відповідних за побудову каплиці. Серед них і швейцарській архітектор Бернардино Квадрі (1625—1695). Він встиг вибудувати квадратні підмурки і стіни майбутньої каплиці. На цьому місці вже були вибудувані палац єпископа та абсида собору міста. Будівництво завмирало і мінялось оточення майбутньої каплиці. Колишній палац єпископа поруйнували і на його місці вибудували з червоної цегли королівський палац родини Савойських. Відповідну архітектуру забажали мати і для каплиці, розташованої на той час впритул між абсидою катедрального собору і протяжним королівським палацом.
Розкішне склепіння доручили створити відомому у середині 17 ст. математику і архітекторові, ченцю Гваріно Гваріні (1624—1683). Вибір архітектора виявився напрочуд вдалим, позаяк архітектор створив дивовижний шедевр архітектури доби бароко.
Трикутні барокові плани Редагувати
Бароко Італії у 17 ст. рекрутувало до власних прихильників низку високо обдарованих архітекторів, інженерів, будівельників-практиків, іноді всі ці якості були притаманні одній особі. Барокова практика в Італії набула експериментального характеру і зберегла його впродовж двох століть — в живопису, в архітектурі, в театрально-декораційному мистецтві, дещо менше в скульптурі і в медальєрному мистецтві.
В першій половині 17 ст. унікальні архітектурні якості виявив фаховий архітектор і будівничий Франческо Борроміні (1599—1667). Останній — визнаний майстер креслень архітектора, якими він плідно займався ще в Мілані. Креслення Борроміні не мали собі рівних за фаховою віртуозністю в Італії 17 століття. До рівня фантастичних можливостей Борроміні підняв і реальні споруди, позаяк міг втілити надзвичайно складний власний задум. В творчих пошуках Борроміні сміливо ігнорував вже розповсюджені барокові стереотипи і заборони, що лякало навіть визнаних авторитетів доби, не оминаючи Лоренцо Берніні і армію численних помічників його римської майстерні.
Архітекторами-італійцями запланована і виконана в реальності низка споруд з колоподібними та овальними планами. Згодом до них додали і вишукані трикутні плани, підвладні справжнім віртуозам.
Творчі знахідки саме Франческо Борроміні мали помітний вплив на архітектурну практику Гваріно Гваріні, теж здатного сміливо наслідувати Борромні і робити неможливе — можливим. Вишукану трикутну схему Гваріні і реалізував у склепінні каплиці Сакра Сіндоне, що базується на квадраті міцних мурів.
Опис склепіння каплиці Гваріні Редагувати
Склепіння каплиці з її інтер'єру справляє враження куполу. Насправді це шпиляста конструкція з низкою різноманітних за розмірами вікон-отворів.
Гваріні був оригінальним навіть в тому, що повністю відмовився від декору живописом чи ліпленими скульптурами, такими типовими для барокових церков і соборів Риму. Всі декоративні деталі нетипового склепіння каплиці виконані лише різними архітектурними деталями, а мінливе освітлення через безліч вікон-отворів справляє враження прориву у небо і нетутешньої феєрії.
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- Gerd Schneider: Guarino Guarini, ungebaute Bauten Dr. Ludwig Richter Verlag, Wiesbaden 1997, ISBN 3-89500-036-1.
- Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture in Italy, 1600—1750. Pelican History of Art. Penguin. pp. 403—415. ISBN 0-300-07939-7.
- Harold Alan Meek. Guarino Guarini, Electa, Milano 1991.
- Aldo Ballo, Torino barocca, LEA, 1965, Roma (італ)
- Всеобщая история искусств, т 4, М., «Искусство», 1963
- Сборник «Искусство Западной Европы и Византии», М., «Наука», 1978
Примітки Редагувати
- ↑ archINFORM — 1994.
- dati.beniculturali.it — 2014.
- N. Carboneri, Vicenda delle cappelle per la Santa Sindone, in Boll. della Soc. Piem. di archeol. e belle arti, n. s., XVIII (1964), pp. 98-102
- Сборник «Искусство Западной Европы и Византии», М., «Наука», 1978, с. 104
- Сборник «Искусство Западной Европы и Византии», М., «Наука», 1978, с. 106
- Всеобщая история искусств, т 4, М., «Искусство», 1963, с. 41-42