Камілло Бенсо ді Кавур повне ім'я Камілло Бенсо Джуліо Поль Філіп, граф Кавур, граф Целаренго та Ізолабелла (10 серпня 1810, Турин — 6 червня, 1861 Турин) — італійський політик та державний діяч, одна з ключових фігур Рісорджименто. Був міністром Сардинського королівства у 1850—1852, прем'єр-міністром у 1852—1859 та в 1860—1861. У тому ж 1861, з проголошенням Королівства Італії, став першим головою ради міністрів нової держави, але невдовзі помер.
| Камілло Бенсо ді Кавур | |
|---|---|
| італ. Camillo Benso di Cavour | |
| | |
| 1-й голова Ради Міністрів Італії | |
| 23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |
| Монарх | Віктор Емануїл II |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Беттіно Рікасолі |
| 1-й Міністр закордонних справ Італії | |
| 23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Беттіно Рікасолі |
| 1-й міністр військово-морських сил Італії | |
| 23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Федеріко Луїджі |
| 9-й Прем'єр-міністр Сардинії | |
| 4 листопада 1852 — 19 липня 1859 | |
| Монарх | Віктор Емануїл II |
| Попередник | Массімо д'Ацельо |
| Наступник | Альфонсо Ферреро Ламармора |
| 11-й Прем'єр-міністр Сардинії | |
| 21 січня 1860 — 23 березня 1861 | |
| Монарх | Віктор Емануїл II |
| Попередник | Альфонсо Ферреро Ламармора |
| Наступник | посада скасована |
| Народився | 10 серпня 1810[…] Турин, Pôd, Франція[…] |
| Помер | 6 червня 1861[…] (50 років) Турин, Італія |
| Похований | Villa Cavourd |
| Відомий як | політик, дипломат, бізнесмен, письменник |
| Країна | Королівство Італія і Сардинське королівство (1720—1861) |
| Національність | Італієць |
| Alma mater | Royal Academy of Turind |
| Політична партія | Historical Rightd |
| Батько | Мікеле Бенсо ді Кавур |
| Мати | Adelaide Suzanne de Sellond |
| Релігія | деїзм |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Характеристика Редагувати
Був лібералом та прогресистом, антиклерикалом та прихильником економічного розвитку. Уся його політика була витримана в цьому ключі, а головне, направлена на об'єднання Італії та звільнення її земель від австрійців та папства. В політиці був головою поміркованих правих у парламенті, йшов на співробітництво з помірними лівими.
Знаходився під впливом республіканських ідей Джузеппе Мадзіні, але до Гарібальді ставився з пересторогою побоюючись його революційності. Це щоправда не заважало Кавурові усіляко використовувати успіхи останнього для об'єднання країни навколо П'ємонту. Його головна ціль полягала у встановлені свого патрона короля Віктора Емануїла II на трон всієї об'єднаної Італії.
У зовнішній політиці був умілим та гнучким дипломатом, підтримував добрі стосунки з Францією на яку успішно опирався у боротьбі з Австрією. Саме завдяки французькій підтримці вдалося приєднати до Сардинського королівства більшу частину Північної Італії та Тоскани. Анексія королівства Обох Сицилій призвела до утворення об'єднаного Італійського королівства.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Ettore Passerin d'Entrèves Dizionario Biografico degli Italiani — 1979. — Vol. 23.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118668900 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. - С.323
Література Редагувати
- Р. Кривонос. Кавур Камілло Бенсо // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.306 ISBN 978-966-611-818-2