Ка́лини — село в Україні, у Закарпатській області, Тячівському районі. Село розкинулося в долині річки Тересви за 36 км на північний схід від Тячева (районного центру). Через село проходить автодорога Тересва — Усть-Чорна. Населення складає 5844 людини (дані перепису населення 2001 року), 1817 домогосподарств.
| село Калини | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Тячівський район |
| Громада | Дубівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1405 |
| Населення | 5844 |
| Площа | 0,023 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90532 |
| Телефонний код | +380 03134 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°08′22″ пн. ш. 23°52′01″ сх. д. / 48.13944° пн. ш. 23.86694° сх. д.Координати: 48°08′22″ пн. ш. 23°52′01″ сх. д. / 48.13944° пн. ш. 23.86694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 347 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90532, с. Калини, вул. Джона Леннона, 149а |
| Карта | |
Калини | |
Калини | |
| Мапа | |
| Калини у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Село перетинає навпіл гірська річка Тересва. Калини оточують гори Плеша, Качулка, Климбак.
Легенда про назву села Редагувати
Давно, дуже давно те було, коли на місці теперішнього села Калин жив один господар. Називали його Данилом. А жив він під горою, що зветься Плеша. Данило як прийшов до Калин, то оженився. У нього був один син Семен.
За місцевою легендою на горі Плеша жили розбійники. Там в землянці вони мали свою криївку. Старшого розбійника звали Іваном Жуганаром, котрий був родом з Румунії. Коли розбійники прийшли на Плешу, то привели з собою дівку, котра їм готувала їсти. Дівку ту називали Калиною.
Розбійники воювали по цілій околиці. А коли поверталися зі своєю багатою здобиччю, не забували про свого вірного товариша Данила. Ідуть попри хижу, зайдуть до Данила й гостять до рана.
Отак розбійники воювали за двадцять років. Але їх пильнували вже люди з цілої Тересівки. Розбійники бачили, що не можуть далі вільно мандрувати, й почали збиратися собі геть. Як одходили з Плеші, взяли із собою й Калину, а коли зайшли в село, що вже розрослося, та переходили через цвинтар, подумали собі, як Калина буде з ними, коли самі не знають, де будуть. Але коли Калина піде від них, то видасть їх... Тоді Жуганар забив Калину. Від того часу й село звуть Калинами.
Історія Редагувати
Витоки Редагувати
В околицях села в 1863 році знайдено бронзовий скарб, у складі якого знахожилися мечі, браслети, бронзові пояси, датується епохою пізньої бронзи. Другий бронзовий скарб з трьох бойових сокир того часу знайдено в 1932 році.
Перша письмова згадка про село датується 6 листопада 1405 року в Мараморошській грамоті, у якій вказано, що король Жигмунд зареєстрував до складу своїх володінь поселення Калини. Село належало родині Долгаї. Маєток пізніше був переданий родині Корніс з філією Долгая.
У складі Чехословаччини Редагувати
Через будівництво вузькоколійної залізниці у селі, розпочалося різке зростання промисловості та торгівлі. Одночасно із вузькоколійкою велася побудова шосейної дороги. У 1924 році утворилася місцева організація Комуністичної партії Чехословаччини. В 1932 році громада провела збори та протест проти масового безробіття. Акцію протесту придушили силами жандармерії.
Місцевий піп з кацапсько-мадяронською орієнтацією і збаламучені ним селяни в березні 1939 р. арештували діяча Карпатської України доктора Росоху і трьох студентів торговельної школи з наміром видати мадярам, однак вояки Карпатської Січі звільнили їх.
Радянська влада Редагувати
22 жовтня 1944 року село Калини зайняла Червона армія. На честь воїнів, які загинули в часи Другої світової війни споруджено Обеліск слави, який і досі стоїть перед сільською радою. В післявоєнний період у 1950 році у селі перебувала 2-га бригада колгоспу ім. Калініна (садівництво та тваринництво), за якою було закріплено 1115 га земель.
Часи незалежності України Редагувати
В роки незалежності України деревообробна галузь стала найголовнішою в селі. Також люди мають сезонний підробіток на збиранні чорниць.
У 1998 році та у 2011 році село зазнало значної шкоди від паводків.
У 2016 році, у рамках декомунізації перейменовано декілька вулиць у Калинах: вулицю Калініна на вулицю Калинову, Комсомольську — на вулицю Федора Корятовича, Жовтневу — на вулицю Едмунда Бачинського, а вулицю Леніна — на вулицю Джона Леннона.
Присілки Редагувати
Заріка
Заріка - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Калини рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
Перша згадка у 1898: Zarikó (Tulviz) (Hnt.), інші згадки 1900: Tulviz (Hnt.), 1904: Zárikó, Túlvíz (Lelkes 68), 1907: Túlvíz (Hnt.), 1913: Túlvíz (Hnt.), 1944: Túlvíz, Зарека (Hnt.), 1967: Зарика (ZO).
в селі функціонує школа, бібліотека та сільський музей. Поруч у Нижня Заріка - храм і скит св. Дмитра Солунського, 1949 р.
Сухий
Сухий - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Калини рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
1898: Szuchi (Hnt.), 1900: Szuchi (Hnt.), 1967: Сухий (ZO)
Камарзан
Камарзан - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Калини
Згадки: 1387: Kamarzanfalwa), 1418: Comorzanfalwa, 1483: Kamarzanfalwa
Великий
Великий - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Калина
Згадки: 1898: Velikej, 1900: Velikej
Пам'ятки архітектури Редагувати
Церкви Редагувати
У 1751 році в селі побудували дерев'яну церкву Архістратига Божого Михайла. В середині 1920-х років споруду, за свідченням о. С. Бендаса, спалили через міжконфесійне протистояння.
А в 1861 році розпочали будівництво церкви Покрови пресвятої Богородиці, яку в 1891 році освятили і почали вести в ній богослужіння. Ще одну дерев'яну церкву — православну — почали зводити у 1930 році, а в 1935 році будівництво завершили.
Станом на 2016 рік в селі є дві церкви — православна та греко-католицька.
Музей Редагувати
В селі є краєзнавчий музей «Калини 3 в 1», який відкрив у власній оселі мешканець Калин Ю. І. Куцин (Дід Медовик). Все зроблене власноруч з металу, каменю та дерева. Близько 2000 експонатів були знайдені на горищах та у підвалах. В колекцію входять музичні інструменти, зброя, гуцульський одяг, предмети побуту, посуд, прикраси і т. д. Є також картинна галерея із 50-ти картин.
Освіта Редагувати
За усними відомостями перша школа відкрилася в Калинах на початку ХХ століття за часів панування Австро-Угорщини. Спочатку класів було лише чотири і навчання велося дежавною мовою, якою на той час була угорська. Діяла ця школа до 1918 року. А коли Автро-Угорщина розпалася і Закарпаття перейшло до Чехословацької Республіки, у школі сталася реорганізація. Навчання проводилось на румунській мові у 8-ми класах. На початку 50-х років в школі навчалося 400 учнів і працювало 20 педагогів. Через такий об'єм та навчання у дві зміни, добудували приміщення школи нового типу.
1966 року школа стала середньою, а після розпаду Радянського союзу — загальноосвітню І-ІІІ ступенів.
Туристичні місця Редагувати
- В околицях села в 1863 році знайдено бронзовий скарб, у складі якого знахожилися мечі, браслети, бронзові пояси, датується епохою пізньої бронзи.
- бронзовий скарб з трьох бойових сокир того часу знайдено в 1932 році.
- краєзнавчий музей «Калини 3 в 1»
- храм Покрови пресвятої Богородиці, яку в 1891 році освятили
- Туристи можуть приїжджати в будь-яку пору року. Влітку, щоб покупатися в річці та сходити в гори. А взимку, щоб покататись на санчатах та лижах. Працює гірськолижний витяг бугельного типу довжиною 260 м, з довжиною траси — 300 м і перепадом висоти 25 м.
Відомі люди Редагувати
У Калинах 13 червня 1880 р. народився громадсько-політичний діяч Підкарпатської Русі, мер Ужгороду початку 1920-х років, міністр внутрішніх справ першого підкарпатського уряду в 1938 році, багаторічний сенатор Чехословацького парламенту Бачинський Едмунд Степанович.
Також видатними уродженцями села є знаний закарпатський художник-графік Бедзір П. Ю., член Національної Спілки художників України; художники Черевко Н. П., Куцин І. І., Герич Т. М.; закарпатський історик-фольклорист, автор збірки «Квітка Верховини» Бойчук Ю. І..
Джерела Редагувати
- Данилюк, М. В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). «Карпати». с. 243—244.
- https://www.kolyba.org.ua/biblioteka/legendi-zakarpattja/176-rozbijniki-ta-divka-kalina-pro-selo-kalini [ 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- ↑ Данилюк, М.В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). "Карпати". с. 243–244.
- М. Андрусяк З БОЇВ ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ. [ 2 березня 2019 у Wayback Machine.] — «Галичина», 22.02.2019.
- Москаль декомунізував Леніна на Леннона [ 7 травня 2018 у Wayback Machine.] // Бі-Бі-Сі Україна, 02.03.2016.
- Москаль першим із голів ОДА взявся за декомунізацію — в закарпатській глибинці з'явилися вулиці імені загиблих в АТО героїв, президента Чехословаччини та учасника «Бітлз» Джона Леннона[недоступне посилання з червня 2019] — Закарпатська ОДА, 02.03.2016.
- http://www.khustnews.in.ua/novini/zakarpattya/5281-vulicya-lennona-na-zakarpatt-prosnuvala-menshe-msyacya.html [ 23 червня 2016 у Wayback Machine.] Вулиця Леннона на Закарпатті проіснувала менше місяця
- . http://www.pslava.info (українська). Архів оригіналу за 27 серпня 2016.
- . http://tyachiv-rda.gov.ua (українська). Архів оригіналу за 22 грудня 2016.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |