Національна компанія «КазМунайГаз» (KMG, англ. KazMunayGas; каз. ҚазМұнайГаз) — казахстанська нафтова компанія, національний оператор з розвідки, видобутку, переробки і транспортування вуглеводнів, яка представляє інтереси держави в нафтогазовій галузі Казахстану. Акціонерне товариство "Національна компанія «КазМунайГаз» було створене шляхом злиття у 2002 році Національної нафтогазової компанії «Казахойл» і Національної компанії «Транспорт нафти і газу». Дослівний переклад назви компанії українською — «КазНафтоГаз».
| KazMunayGas | |
|---|---|
| | |
| Тип | акціонерне товариство |
| Форма власності | акціонерне товариство |
| Галузь | нафтогазова промисловість |
| Спеціалізація | розвідка, видобуток, переробка і транспортування вуглеводнів |
| Попередник(и) | «Казахойл» і «Транспорт нафти і газу» |
| Засновано | 20 лютого 2002 |
| Штаб-квартира | Казахстан, Астана |
| Ключові особи | Сауат Минбаєв (голова правління) |
| Продукція | нафта газ |
| Виторг | ▲ 2,4 трлн (2017) |
| Операційний прибуток (EBIT) | ▲ 400,9 млрд (2017) |
| Чистий прибуток | ▼ 519,5 млрд (2017) |
| Власник(и) | Фонд національного добробуту «Самрук-Казина» (90 %) Національний банк Республіки Казахстан (10 %) |
| Співробітники | 89 909 (2016) |
| Холдингова компанія | Самрук-Казина і Національний банк Республіки Казахстан |
| www.kmg.kz | |
| КазМунайГаз у Вікісховищі |
Історія ред.
Після розпаду СРСР, на початку 1990-х років Казахстан щорічно видобував із своїх надр трохи більше 25 мільйонів тонн нафти і газового конденсату. Основу експортної «карти маршрутів» нафти і газу Казахстану складали трубопроводи, що дісталися країні після розвалу СРСР.
В кінці 1991 року нафтогазова галузь перейшла у підпорядкування Міністерству енергетики та електрифікації Республіки Казахстан та Державного комітету Казахстану з геології і охорони надр. 4 березня 1997 року було ліквідоване Міністерство нафтогазової промисловості Республіки Казахстан і створена Національна нафтогазова компанія «Казахойл», якій були передані всі права на участь Казахстану в найбільших нафтогазових проектах і в підприємствах галузі. 2 квітня 1997 року створено Національна компанія з транспортування нафти «КазТрансОйл». У лютому 2000 року «КазТрансОйл» створила дочірню структуру «КазТрансГаз», яка літом того ж року вступила у повне володіння газотранспортною системою Казахстану. 2 травня 2001 року постановою Уряду Казахстану була створена Національна компанія з управління магістральними нафто- і газопроводами «Транспорт нафти і газу» (ТНГ). Новій компанії передані державні пакети акцій ЗАТ «КазТрансОйл» і «КазТрансГаз».
Указом Президента Республіки Казахстан від 20 лютого 2002 року з метою підвищення рівня забезпечення ефективного і прозорого розвитку нафтогазового комплексу та захисту інтересів Республіки Казахстан в нафтогазовому секторі економіки країни було утворене Акціонерне товариство «Національна компанія КазМунайГаз» (КМГ) зі 100 % часткою держави. Засновником «КазМунайГазу» є Уряд Республіки Казахстан в особі Комітету державного майна і приватизації Міністерства фінансів Казахстану, а акціонерами компанії є Фонд національного добробуту «Самрук-Казина» (90 % акцій) і Національний банк Республіки Казахстан (10 % + 1 акція). "Національна компанія «КазМунайГазу» створена шляхом злиття Національної нафтогазової компанії «Казахойл» і Національної компанії «Транспорт нафти і газу» і є їх правонаступницею.
Національна компанія «КазМунайГаз» є вертикально-інтегрованою нафтогазовою компанією, яка здійснює повний виробничий цикл від розвідки та видобутку вуглеводнів, їх транспортування і переробки до надання спеціалізованих сервісних послуг. КМГ займає більше чверті ринку Казахстану з видобутку нафти і газового конденсату, а також домінуючу позицію в нафтопереробці, трубопровідного транспортування нафти і природного газу в країні.
АТ НК «КазМунайГаз» видобуває 28 % від загального обсягу видобутку нафти і газоконденсату в Казахстані і 16 % — природного і попутного газу, забезпечує 65 % транспортування нафти магістральними нафтопроводами, 77 % транспортування нафти танкерами з порту Актау, а також 95 % транспортування природного газу магістральними газопроводами, здійснює переробку 82 % казахстанської нафти з часткою роздрібного ринку нафтопродуктів 17 %.
Структура ред.
До складу групи компаній «КазМунайГаз» входять 220 організацій. Найбільші компанії групи КМГ — АТ "Розвідка Видобуток «КазМунайГаз», АТ «КазТрансОйл», АТ «КазТрансГаз», АТ «КазМунайТеніз», АТ «КазМунайГаз — переробка та маркетинг», KMG International N.V. та інші.
Дочірні компанії і напрямки діяльності ред.
Розвідка та видобуток нафти і газу ред.
- АТ "РД «КазТрансГаз»
- ТзОВ СП «Тенгізшеврол»
- ТзОВ "КМГ «Карачаганак»
- ТзОВ «Уріхтау оперейтінг»
- ТзОВ «Сатпаєв оперейтінг»
- ТзОВ «Н оперейтінг компані»
- ТзОВ МНК «КазМунайТеніз»
- ТзОВ «Казахойл-Актобе»
- ТзОВ «Казахойл-Актобе»
- ТзОВ «Казахтуркмунай»
- ТзОВ "КМГ «Євразія»
- ТзОВ "КМГ «Устюрт»
- ТзОВ "КМГ «Кумколь»
- ТОВ «Нафтогазова Компанія Центральна»
- ТОВ «Каспійська нафтогазова компанія»
- Н Блок Б. В.
- Cooperative KazMunaiGaz PKI U. A.
- Becturly Energy Jperating
Транспортування нафти ред.
- АТ «КазТрансОйл»
- ТзОВ "КМГ «Казмортрансфлот»
- АТ «КТК-К»
- ЗАТ «КТК-Р»
- Kazakhstan Pipeline Ventures Ltd.
Транспортування газу ред.
- АТ «КазТрансГаз»
- ТзОВ «КазРосГаз»
Переробка і маркетинг нафти, нафтопродуктів і газу ред.
- АТ «КазМунайГаз — переробка та маркетинг»
- KMG International N.V.
- ТзОВ «Казахойл-Україна»
Сервісний сектор і непрофільні активи ред.
- Авіакомпанія Euro-Asia Air
- Науково-дослідний інститут технологій добування і буріння «КазМунайГаз»
- ТзОВ «Наукоград» та інші.
Керівництво ред.
Корпоративне управління компанією здійснює Рада директорів. Голова Ради директорів — незалежний директор Кріс Волтон (з 2014). Голова правління Сауат Минбаєв[kk] (з 2013).
Колишні керівники «Казахойл» і «КазМунайГаз» (1997—2012) ред.
- березень 1997 — жовтень 1997 — Нурлан Балгімбаєв
- жовтень 1997 — квітень 1998 — Балтабек Куандиков[kk]
- квітень 1997 — серпень 1999 — Нурлан Каппаров[kk]
- серпень 1999 — жовтень 1999 — Узакбай Карабалін[kk]
- жовтень 1999 — лютий 2002 — Нурлан Балгімбаєв
- лютий 2002 — березень 2003 — Ляззат Кіінов[kk]
- березень 2003 — травень 2008 — Узакбай Карабалін[kk]
- травень 2008 — серпень 2008 — Серік Буркітбаєв[kk]
- серпень 2008 — жовтень 2011 — Каіргельди Кабилдін[kk]
- жовтень 2011 — грудень 2011 — Булат Акчулаков[kk]
- грудень 2011 — ? — Ляззат Кіінов
Проекти ред.
Розвідка та видобуток нафти і газу ред.
Тенгіз ред.
Тенгізьке нафтогазове родовище відкрите у 1979 році в 350 км на південний схід від міста Атирау. Має площу 2500 км², а також включає до свого складу менше родовище Корольова, відкрите у 1984 році. 6 квітня 1991 в експлуатацію було введено нафтогазовий комплекс — Тенгізський нафтогазопереробний завод і промисел, що поклало початок промисловому видобутку на даному родовищі. Для розробки Тенгізького родовища у 1993 році уряд Казахстану спільно з компанією «Chevron» заснував СП ТзОВ «Тенгізшевройл» (ТШО). На середину 2010-х партнерами є чотири компанії — «Казмунайгаз» (20 %), «Chevron Overseas» (50 %), «ExxonMobil» (25 %) і «ЛукАрко» (5 %).
Карачаганак ред.
Карачаганацьке нафтогазоконденсатне родовище[ru] розташоване в Західно-Казахстанській області поблизу міста Аксай. Є одним з найбільших нафтогазоконденсатних родовищ у світі з початковими запасами понад 1,2 млрд тонн рідких вуглеводнів і понад 1,3 трлн м³ газу. Родовище було відкрите у 1979 році. Промислове освоєння почалося в 1984. Єдиним оператором проекту є компанії «Shell» і «Agip». Розподіл пайової участі — «Shell» (29,25 %), «Agip» (29,25 %), «Chevron Overseas» (18 %), «Лукойл» (13,5 %), «КазМунайГаз» (10 %).
Узень ред.
Узеньські родовища — група нафтогазових родовищ в Мангістауській області, на півострові Мангишлак. Родовища характеризуються складною геологічною будовою і унікальними властивостями нафти, які виражаються високим вмістом парафіну (до 29 %) і асфальтено-смолистих компонентів (до 20 %). До групи узеньських родовищ входять наступні: Узень[ru] (нафта і газ), Північний Карамандибас[ru] (нафта і газ), Південний Жетібай (газ і газовий конденсат), Західний Тенге (газ і газовий конденсат), Актас (газ і газовий конденсат), Тасбулат[ru] (газ і газовий конденсат).
Бектурли Східний ред.
У Каракіянському районі Мангістауської області, в безпосередній близькості від діючих нафтогазових родовищ Узень, Карамандибас, Жетібай, Бектурли, Східний Жетібай, Актас, розташована перспективна ділянка Бектурли Східний. Загальна площа ділянки становить 286,44 км² за винятком гірських відводів родовищ Асар і Східний Жетібай.
Кансу ред.
Ділянка Кансу розташована в степовій частині півострова Мангишлак. Найближчими від неї населеними пунктами від площі робіт є селище Аккудук (в 70 км на північний захід) і місто Жанаозен (170 км).
Кумколь ред.
Нафтове родовище Кумколь[ru], відкрите у 1984 році в Карагандинській області. У 60 кілометрах на південь від нього знаходиться структура Акшабулак, яка була відкрита в 1987 році і має площу 251 км². Це найбільше нафтове родовище по запасам і обсягам видобутку. Видобуток нафти на родовищі розпочався в жовтні 1996 року.
Ембінські родовища ред.
Південно-ембінська нафтогазоносна область[ru] — це 39 нафтових родовищ, розташованих навколо північного і західного узбережжя Каспійського моря. Родовища Сагиз і Тажигалі закриті через виснаження і затоплення морською водою. А 37 родовищ, що знаходяться в експлуатації, містять приблизно 25 % від загальних достовірних і прогнозних запасів казахської нафти. Найбільшими щодо запасів і обсягів видобутку є родовища Кенбай (Східний Модабек і Північний Котртас), Нуржанов, Південно-західне і Південно-східне Камишитові, Ботахан[ru], Забуруньє, Жана-Макат[ru], Жанаталап тощо.
Північно-Каспійський проект, Кашаган ред.
«КазМунайГаз» (в особі КМГ Кашаган Б. В.) має 16,88 % компанії North Caspian Operating Company N.V. (NCOC N.V.), яка виступає оператором Північно-Каспійського проекту. В рамках Угоди про розподіл продукції по Північному Каспію (УРППК), підписаної в листопаді 1997, у 1998 році розпочалася розвідка вуглеводнів у виключній економічній зоні Казахстану в Каспійському морі загальною площею 5,6 тисяч квадратних кілометрів. В рамках УРППК у 2000 році відкриті гігантське Кашаганське родовище (запаси близько 2,1 млрд м³ сирої нафти), у 2002 — Каламкас-море[ru], у 2003 — Актоти, Кайран і Південно-західний Кашаган.
Блок «Н» ред.
Морське родовище Блок «Н»[ru] знаходиться в південній частині казахстанського сектора Каспійського моря і займає загальну площу 7625 км². Найближча відстань від центру ділянки до берега становить 75 км, а північно-східна межа примикає до території Мангистауської області. Нафтові запаси родовища коливаються в широких межах від 1 до 6 млрд тонн нафти, а газові запаси — від 0,5 до 4 трлн м³ природного газу.
Жамбил ред.
Морське родовище Жамбил[ru] розташоване на півночі Каспійського моря, на відстані до 60 км від берега. Площа родовища 1188 км². Відкрите в серпні 2013. Жамбильське родовище складається з чотирьох структур: Північно-Західної, Абилайхан, Камеральної і Жетису. Загальні прогнозовані запаси становлять понад 120 млн тонн.
Хвалинське родовище ред.
Хвалинське[ru] нафтогазоконденсатне родовище відкрите у 2002 році. Воно розташоване в північній частині Каспійського моря, в 260 км від російської Астрахані. На цій ділянці виявлено чотири газоконденсатних поклади і один нафтовий. Запаси складають 332 млрд м³ природного газу, 17 млн тонн газоконденсату і 36 млн тонн нафти. Запланований рівень видобутку газу становить близько 8 млрд м³ на рік, конденсату — близько 500 тис. тонн на рік. Для освоєння спірного родовища «Лукойл» і «КазМунайГаз» у 2005 році створили спільне підприємство — ТОВ «Каспійська нафтогазова компанія». Однак Росія і Казахстан так і не змогли домовитися щодо умов угоди про розподіл продукції Хвалинського родовища — Хвалинське і структура «Центральна»[ru] досі залишаються предметом суперечок між відомствами та компаніями двох країн щодо умов їх розробки. Головним предметом суперечок є питання про те, як і кому реалізовувати природний газ.
Структура «Центральна» ред.
Структура «Центральна»[ru] розташована в російському секторі Каспійського моря. Родовище відкрите у 2008 році за результатами геологорозвідувальних робіт. Відстань до берега становить 140—150 км. Ліцензія на геологорозвідку структури в межах російського сектору акваторії належала компанії «ЦентрКаспнафтогаз», акціонерами якої на паритетних умовах є «Лукойл» і «Газпром». На Центральній була пробурена тільки одна свердловина, на підставі якої були оцінені запаси, однак для більш точної оцінки ресурсів ділянки необхідно буріння як мінімум ще однієї свердловини.
Мертвий Култик (Устюрт) ред.
Морська ділянка Мертвий Култик (Устюрт) розташована в південно-східній прибережній частині Каспійського моря і охоплює гирло заток Комсомолець і Кайдак. Найближчими до неї населеними пунктами є вахтові селища нафтовиків Каражанбас (у 80 км) і Каламкас (50 км), Каражанське нафтове родовище.
Сатпаєв ред.
Ділянка «Сатпаєв» знаходиться в північній частині казахстанського сектору Каспійського моря, на відстані 90 км від узбережжя, 160 км на північний схід від порту Атирау.
Ісатай ред.
Ділянка «Ісатай» розташований в акваторії казахстанського сектору Каспійського моря в 45 км на північ від узбережжя півострова Бозаші.
Транспортування нафти і газу ред.
Каспійський трубопровідний консорціум ред.
Важливою подією в історії нафтової промисловості Казахстану стало введення в експлуатацію в 2001 році нафтопроводу Каспійський Трубопровідний Консорціум (КТК). 1510-кілометровийй нафтопровід КТК з'єднує родовища Західного Казахстану (Тенгіз, Карачаганак) з російським узбережжям Чорного моря (термінал Південна Озереєвка біля Новоросійську). КТК забезпечує вихід казахстанської нафти з морського терміналу Південна Озереєвка на світові ринки і є одним з пріоритетних напрямків експортних поставок казахстанської нафти.
Нафтопровід Узень — Атирау — Самара ред.
Нафтопровід Узень — Атирау — Самара[ru] — унікальний підігріваємий магістральний нафтопровід. Прокладений з родовища Узень до Атирауського НПЗ[ru], він далі з'єднується з системою нафтопроводів «Транснєфті» в напрямку Самари. Нафтопровід спеціально підігрівають печами для парафінистої нафти Жетибай-Узеньської групи родовищ. Протяжність нафтопроводу Узень — Атирау — Самара становить понад 1380 км. Пропускна здатність становить 17,5 млн тонн на рік.
Нафтопровід Казахстан — Китай ред.
Нафтопровід Атасу — Алашанькоу, що поєднує казахське селище Атасу з залізничною станцією Алашанькоу у КНР, призначений для транспортування нафти до Китаю побудований у 2006 році. Загальна довжина — 965,1 км, діаметр 813 мм. Початкова пропускна здатність трубопроводу становить 10 млн.т/рік. В грудні 2013 року завершене розширення пропускної здатності нафтопроводу «Атасу — Алашанькоу» до 20 млн тонн на рік. А в 2009 році завершено будівництво нафтопроводу «Кенкіяк — Кумколь» з пропускною здатністю 10 млн тонн на рік.
Газопровід Казахстан — Китай ред.
Будівництво магістрального газопроводу Бейнеу — Шимкент було розпочато 9 липня 2008 року. Мета проекту — транзит туркменського газу через територію Узбекистану і Казахстану в КНР, а також експорт казахстанського газу, що мало дозволити диверсифікувати експортні маршрути і забезпечити власним газом південні області. Перший етап, довжина нитки якого становить 1308 км, був завершений 12 грудня 2009. А всі основні об'єкти по ниткам «А» і «В» були введені в експлуатацію до кінця 2012 року — таким чином була досягнута виробнича потужність в 10 млрд м³ на рік. 2 грудня 2013 року введено в експлуатацію лінійну частину ділянки «Бозой — Шимкент», якою 27 грудня 2013 розпочато транспортування газу. У липні 2014 року розпочато будівництва лінійної частини газопроводу на ділянці «Бейнеу — Бозой» протяжністю 311 км.
Танкерний флот ред.
Морські перевезення нафти здійснюється танкерами НМСК «Казмортрансфлот», дочірньої організації «КазМунайГаз» на маршрутах Актау — Баку і Актау — Махачкала а також з портів Чорного моря. У 2016 році обсяг транспортування нафти «Казмортрансфлот» склав 7,1 млн тонн, в тому числі Каспійським морем — 2,9 млн тонн, Чорним — 4,2 млн тонн.
Переробка вуглеводородної сировини ред.
Нафтопереробку в структурі «КазМунайГаз» здійснюють:
- Атирауський нафтопереробний завод[ru] (частка участі НК «КазМунайГаз» складає 99,49 %). Проектна потужність переробки становить 5,5 млн тонн на рік, глибина переробки в 2017 році склала 62,73 %;
- Шимкентський нафтопереробний завод[ru] (частка участі «КазМунайГаз» 49,73 %). Проектна потужність — 5,25 млн тонн на рік, глибина переробки в 2017 році склала 73,03 %;
- Павлодарський нафтохімічний завод[ru] (100 % «КазМунайГаз»). Найбільш технологічно складний нафтопереробний завод Казахстану. Збалансована потужність переробки становить 5,1 млн тонн на рік, глибина переробки в 2017 році склала 76,08 %;
- CaspiBitum (50 % частка участі «КазМунайГаз») — завод з виробництва дорожніх бітумів з важкої каражанбаської нафти. Проектна потужність по переробці становить 1,0 млн тонн на рік.
- ТзОВ KMG International N.V., що входить до групи Rompetrol Rafinare S.A., яка має два румунських НПЗ — «Petromidia» і «Vega».
Основні фінансово-економічні і консолідовані виробничі показники ред.
АТ НК «КазМунайГаз» входить до числа до числа найбільших роботодавців Казахстану з чисельністю персоналу понад 84 тисяч осіб.
| 2016 | 2017 | ||
|---|---|---|---|
| Чистий дохід | 360 171 | 519 526 | ▲ |
| Валовий прибуток | 295 689 | 78 932 | ▼ |
| Операційний прибуток | 24 754 | 400 991 | ▲ |
| 2016 | 2017 | ||
|---|---|---|---|
| Видобуток нафти і конденсату (тис. тонн) | 22 638 | 23 362 | ▲ |
| Видобуток газу (млн. м³) | 7 365 | 7 997 | ▲ |
| Переробка вуглеводневої сировини на НПЗ (тис. тонн) | 17 675 | 18 207 | ▲ |
| Транспортування нафти магістральними трубопроводами (тис. тонн) | 56 575 | 58 538 | ▲ |
| Транспортування газу магістральними газопроводами (млн. м³) | 88 077 | 100 856 | ▲ |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ . kmg2.isd.kz. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. (рос.)
- ↑ . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. (англ.)
- ↑ . National Digital History of Kazakhstan. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. (рос.)
- . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. (англ.)
- . bnews.kz. Архів оригіналу за 23 липня 2017. (рос.)
- . tengizchevroil.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. (рос.)
- . psa.kz. ТОО «PSA». Архів оригіналу за 16 квітня 2018. (рос.)
- ↑ . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. (рос.)
- . psa.kz. ТОО «PSA». Архів оригіналу за 16 квітня 2018. (рос.)
- ↑ Иван Заблуднев. Хвалынское, Центральное. У России и Казахстана спорных месторождений на Каспии нет, но споры остаются // Oil&Gas Journal Russia. — 2014. — № 6. — С. 36-41. — ISSN 19958137. з джерела 18 квітня 2018. Процитовано.
- . cpc.ru. КТК. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. (рос.)
- ↑ . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. (рос.)
- Нафтопровід Атасу — Алашанькоу
- . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. (рос.)
Джерела ред.
- . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 19 січня 2022. (рос.)
- . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. (рос.)
- . kmg.kz. КМГ. Архів оригіналу за 16 травня 2018. (презентація) (рос.)