Зін аль-Абідін бен Алі (араб. زين العابدين بن علي. фр. Zine el-Abidine Ben Ali; 3 вересня 1936 Хаммам-Сус—19 вересня 2019 Джидда Саудівська Аравія) — туніський політик, президент Тунісу (1987-2011). 14 січня 2011 року після запеклих протестів громадськості він покинув країну і втік до Саудівської Аравії. Його президентство широко розглядається як авторитарна диктатура. Крім іншого він був засуджений за фальсифікацію результатів виборів, репресії та розправи з опозицією.
| Зін аль-Абідін бен Алі زين العابدين بن علي | |
|---|---|
| араб. زين العابدين بن علي | |
| زين العابدين بن علي | |
| 2-й Президент Тунісу | |
| 7 листопада 1987 — 14 січня 2011 | |
| Попередник | Хабіб Бурґіба |
| Наступник | Мухаммед Ґаннуші (в.о.) |
| Прем'єр-міністр Тунісу | |
| 2 жовтня 1987 — 7 листопада 1987 | |
| Попередник | Рашид Сфар |
| Наступник | Хеді Бакуш |
| Народився | 3 вересня 1936 (87 років) Хаммам-Сус, Французький протекторат у Тунісі |
| Помер | 19 вересня 2019[…] (83 роки) Джидда, Мекка, Саудівська Аравія |
| Похований | Аль-Бакіd |
| Відомий як | політик, дипломат |
| Країна | Саудівська Аравія, Французький протекторат у Тунісі і Туніс |
| Національність | Араб |
| Alma mater | Особлива військова школа Сен-Сір |
| Політична партія | Socialist Destourian Partyd, Constitutional Democratic Rallyd і незалежний політик |
| У шлюбі з | Leïla Ben Alid і Naïma Ben Alid |
| Релігія | Іслам сунітської течії |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився 3 вересня 1936 року в Хаммам-Сусі в багатодітній сім'ї. Ще школярем включився в підпільну боротьбу за незалежність Тунісу. Його кілька разів заарештовували. Вчився у Франції у Вищому військовому училищі Сен-Сір. Пізніше отримав дипломи Артилерійського училища в Шалоні-на-Марні (Франція), Вищої школи розвідки і безпеки (Меріленд, США). Військове звання — генерал. З 1958 року працював в генеральному штабі. У 1974 році Бен Алі призначають військовим аташе в Марокко. У 1977 році став генеральним директором Служби національної безпеки. У 1980 роки Бен Алі призначений послом до Варшави. З 1984 року був міністром національної безпеки і внутрішніх справ. У 1987 став прем'єр-міністром 7 листопада 1987 року Бен Алі змістив 84-річного довічного президента Хабіба Бургибу. Операція була проведена без жодного пострілу.
У 1989 під керівництвом президента була вироблена економічна програма, що пропонувала вирішити відразу кілька проблем. Передусім три ключові: збільшити обсяг капіталовкладень для підйому виробництва, стимулювати експорт національної продукції і створити найбільше можливе число робочих місць для безробітних. Перші роки президенства Бен Алі стали для країни часом економічного підйому.
Бен Алі чотири рази обирався президентом, востаннє 25 жовтня 2009.
У грудні 2010 — січні 2011 у країні розгорнулася хвиля народного невдоволення і заворушень, люди були обурені високими цінами, корупцією і клановістю. Поліція застосовувала зброю проти протестувальників, було вбито десятки осіб (опозиція називала кількість загиблих близько 70 чоловік). 14 січня після масової демонстрації у міністерства внутрішніх справ у країні було введено надзвичайний стан. Президент бен Алі покинув країну; Франція його не прийняла, тож бен Алі відлетів з родиною до Саудівської Аравії, перед тим декретом передавши повноваження прем'єру Мухаммеду Ґаннуші. Фактично армія взяла владу в свої руки.
Наступного дня, 15 січня, Конституційна рада країни заявила про відсторонений від влади президента Зіна ель-Абідіна бен Алі. Відповідно до основного закону Тунісу, тимчасовим лідером держави оголошено спікера парламенту Фуада Мубазаа (Foued Mebazaa). Протягом найближчих півроку в Тунісі мають пройти позачергові парламентські вибори.
Заочний суд над Бен Алі ред.
На початку травня 2011 року проти Бен Алі і його дружини Лейли Трабелсі було висунуті офіційні звинувачення. Тодішній міністр юстиції Лазар Кару Шеббі підтвердив 18 позицій звинувачення, в тому числі: «змову проти національної безпеки», «провокування хаосу, вбивств та грабіжів», «вживання наркотиків», «незаконний обіг наркотиків» та «вбивства».
Перший вирок цивільного суду від 20 Червня 2011 року в Тунісі засудив Бен Алі та його дружину на 35 років позбавлення волі у в'язниці, а також до штрафів на мільйонів доларів. Інші звинувачення у державних злочинах цим судом не розглядалися. Звинувачення у вбивствах, тортурах і відмивання грошей розглядаються окремим військовим трибуналом. У цьому процесі Бену Алі загрожує смертна кара..
Приватне життя ред.
З 1964 по 1988 рік він був одружений з Наїмою Кефі, з якою має трьох дочок. В середині 1980 він познайомився з Лейлою Трабелсі, з якою одружився в 1992, і з якою має двох дочок і одного сина. Лейла Бен Алі була визнана відповідальною в поширенні в Тунісі корупції, а основними бенефіціарами, за оцінкою американського посольства в Тунісі, є члени її власної родини — квазі-мафіозний клан Трабелсі.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Former Tunisian President Zine El Abidine Ben Ali dies aged 83, reports say
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Roglo — 1997. — 8549233 екз.
- Anklage gegen Ben Ali erhoben [ 27 березня 2014 у Wayback Machine.](нім.)
- . Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 20 червня 2011.
- Ben Ali, de Naima Kéfi à Leïla Trabelsi [ 24 листопада 2012 у Wayback Machine.](фр.)
Посилання ред.
- Tunisia: President Ben Ali stresses need to intensify cooperation to combat terrorism
- Tunisia Economy [Архівовано 16 жовтня 2012 у WebCite] in CIA WorldFactbook
- Call by Ben Ali to establish 'World Solidarity Fund' [ 19 грудня 2010 у Wayback Machine.] UN Website
- World Solitary Fund website
- on Reporters Sans Frontieres