Залі́зні Воро́та (рум. Porţile de Fier, серб. Ђердапска клисура / Đerdapska klisura, угор. Vaskapu, тур. Demirkapı, нім. Eisernes Tor, болг. Железни врата) — ущелина на р. Дунай на кордоні Сербії та Румунії.
| Залізні Ворота | |
| | |
| 44°40′16″ пн. ш. 22°31′47″ сх. д. / 44.6711111111387780° пн. ш. 22.52972222224977727° сх. д.Координати: 44°40′16″ пн. ш. 22°31′47″ сх. д. / 44.6711111111387780° пн. ш. 22.52972222224977727° сх. д. | |
| Країна | Сербія і Румунія |
|---|---|
| Тип | долина |
| Залізні Ворота Залізні Ворота (Сербія) | |
| Залізні Ворота у Вікісховищі |
Відокремлює Південні Карпати від північно-західних передгір'їв Балканських гір. З сербського боку є частиною Національного парку Джердап, з румунського — національного парку Залізні Ворота[en]
В широкому сенсі має протяжність 134 км, від с.Базіаш до м.Дробета-Турну-Северин.
У вужчому розумінні — є тільки ділянкою, на якій розташовані дві гідроелектростанції (ГЕС Джедап І та ГЕС Джедап ІІ) біля румунського міста Оршова. При спорудженні ГЕС було затоплено острів Ада-Кале. У найширшому місці становить близько 2000 м, у найвужчому — 150 м.
Археологи назвали культуру мезоліту Залізні Ворота[en] що була розповсюджена у Центрально-Дунайському регіоні приблизно 13000—5000 років тому.
Опис ред.
Перше звуження Дунаю лежить за румунським островом Молдова-Веке і відоме як ущелина Голубац, завдовжки — 14,5 км та завширшки — 230 м у найвужчому місці. У його верхів'ї розташовано середньовічна фортеця Голубац. За Люповською долиною лежить друга ущелина, Господарджин Вір, довжиною 15 км та у найвужчому місці до 220 м. Ущелину обрамляють скелі заввишки до 500 м. Долина Доні-Милановац утворює зв'язок між ущелинами Великий та Малий Казан, які мають загальну довжину 19 км. Долина Оршова — річкова долина перед ущелиною Сіп, далі Дунай виходить на Нижньодунайську низовину.
Великий Казан — найвідоміша і найвужча ущелина всього маршруту: річка тут звужується до 150 м і досягає глибини до 53 м.
Гідроелектростанція ред.
Залізні ворота 1 ред.
Шлюзи гідротехнічного і судноплавного комплексу «Залізні Ворота 1» були пущені в експлуатацію в серпні 1969 р. Шлюзи комплексу «Залізні Ворота 1» — це найбільші річкові шлюзи в Європі. Вони мають два ступені підйому з подоланням загального розрахункового перепаду рівня води 34 м, тобто висота кожного ступеня 17 м. Розмір камер шлюзів 310×34 м.
Конструктивно шлюзи виконані: один двухступінчатий шлюз знаходиться біля лівого румунського берега, а другий — біля правого, сербського. Глибина на порозі шлюзів становить 4,5 м, а вільна висота проходу під мостами 10 м. У шлюзі правого берега передбачена можливість збільшення глибини на порозі до 5 м, а вільної висоти проходу — до 13,5 м. Це дає можливість пропускати через шлюз велике число побудованих на верф'ях Угорщини, Словаччини і Австрії плавучих кранів, суден типу «річка-море», крупних пасажирських суден.
Кожен шлюз має верхній і нижній аванпорти з причальними стінками завдовжки близько 600 м. Максимально допустимі для шлюзування габарити складів у шлюзах 300×300×33 м. Час шлюзування через обидві камери займає близько 1 години.
У червні 1970 р. на ГЕС «Залізні Ворота 1» були пущені перші гідроагрегати, а до кінця 1971 р. система заробила на повну потужність. Загальна потужність гідроелектростанцій становить 2300 МВт, а середньорічне виробництво електроенергії −11,3 млрд кВт.
Залізні ворота 2 ред.
Гідровузол «Залізні Ворота 1» проектувався із самого початку в комплексі з гідровузлом «Залізні Ворота II», головний об'єкт якого розміщувався на 80 км нижче за течією.
До будівництва ГЕС «Залізні Ворота II» Румунія і Югославія приступили в 1977 р. Першим був побудований румунський шлюз, розташований в спеціально проритому каналі, що проходить через острів Гогошу. З нижнього аванпорту шлюзу судна через рукав Гогошу виходять на основний Дунай.
Шлюз одноступінчастий, розміром 310×34 м. Глибина на порозі шлюзу становить 5 м, а вільна висота проходу під мостами 16,5 м. З дунайського боку острова Гогошу в створі «863 км.» розташовано поряд дві будівлі електростанцій, потім водозливна і земляна дамби, в останній знаходиться сербський шлюз, що має такі ж розміри, як і румунський. Допустимі габарити складів для шлюзування такі ж, як і в шлюзах «Залізні Ворота 1», тобто 300×33 м.
Потужність ГЕС «Залізні Ворота II» становить 432 МВт, а середньорічне виробництво електроенергії 2,5 млрд. кВт.
Джерела ред.
- http://www.portiledefier.ro/ [ 13 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- http://www.yurope.com/people/nena/Vir/ [ 9 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- http://donsmaps.com/irongates.html [ 17 серпня 2007 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття з географії Сербії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |