Тетяна Миколаївна Журавльова (нар. 21 квітня 1916, Петроград — пом. 4 січня 2004, Санкт-Петербург) — радянська і російська актриса театру, кіно та естради, театральний педагог.
| Журавльова Тетяна Миколаївна | |
|---|---|
| Народилася | 8 (21) квітня 1916 Петроград, Російська імперія |
| Померла | 4 січня 2004 (87 років) Санкт-Петербург, Росія |
| Поховання | Смоленське православне кладовище |
| Країна | СРСР Росія |
| Діяльність | акторка |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | 1938 — 2004 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0955904 |
Життєпис Редагувати
Тетяна Миколаївна Журавльова народилася 21 квітня 1916 року. Батько — інженер, працював на Адміралтейському суднобудівному заводі. Мати — домогосподарка, закінчила Бестужевські курси. Дитинство провела з батьками в Нижньому Новгороді, де навчалася грі на скрипці, віолончелі та фортепіано. Вільно володіла французькою мовою, читала і перекладала з німецькою та англійською мовами. Повернувшись до Ленінграда, закінчила середню школу і ще рік навчалася на Вищих англійських курсах при Герценовському інституті.
У 1933 році вступила до Ленінградського технікуму сценічних мистецтв, нині Російський державний інститут сценічних мистецтв, але, провчившись рік, пішла і вступила знову, щоб потрапити на курс Бориса Сушкевича, керівника Александринського театру. Як і всі студенти, брала участь у виставах театру, в тому числі в «Маскараді» Всеволода Мейєргольда. Закінчивши навчання у 1938 році Тетяна Журавльова вступила до трупи Великого драматичного театру. Виконала роль Соні у виставі «Дачники» за п'єсою Максима Горького.
У 1940 році перейшла до Державного театру імені Ленсовета під керівництвом С. Е. Радлова. Грала Мейбел в «Ідеальному чоловікові» Оскара Уайльда, невеликі ролі в «Адміралі Нахимові» В. Луговського та «Дамі з камеліями» Александра Дюма (сина). Після евакуації театру в березні 1942 року до П'ятигорська залишилася з родиною в блокадному місті і вступила на роботу до Ленінградської державної філармонії артисткою мовленнєвого жанру. Навесні 1942 року з ансамблем Леоніда Утьосова евакуювалася до Новосибірська, їздила з концертною бригадою містами Сибіру. Тетяна Журавльова виступала в літературно-музичній композиції «Ленінград в боротьбі». У серпні 1944 року повернулася до Ленінграда, продовжила роботу в концертному відділі Філармонії. Написала інсценізацію за романом Олексія Толстого «Ходіння по муках», в якій зіграла Дашу, Юрій Толубеєв — Телегіна, Володимир Еренберг — Рощіна.
З 1951 по 1954 роки Тетяна Журавльова працювала в Ленінградському Державному театрі імені Ленінського комсомолу, потім протягом року в Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки. З 1956 по 1960 роки вона актриса Ленінградського Академічного театру драми імені О. С. Пушкіна. В 1961—1963 роках викладала режисуру та акторську майстерність на кафедрі театрального мистецтва Вищої профспілкової школи в Ленінграді.
З 1963 по 1974 роки працювала актрисою мовленнєвого жанру Ленконцерту. У 1975 році гастролювала у складі концертної бригади містами СРСР (Красноярськ, Братськ, Чита, Благовєщенськ, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Южно-Сахалінськ, Владивосток, Петропавловськ-Камчатський та ін.).
Повернувшись з гастролей в 1976 році, починає працювати в Театрі на Таганці на добровільній основі без оплати — спочатку помічником режисера Юрія Любимова, потім Тетяна Журавльова бере участь у виставах («Турандот, або Конгрес обелителей» поБертольту Брехту, «Будинок на набережній» за Юрієм Трифоновим, «Борис Годунов» за Олександром Пушкіним).
З 1987 року працювала помічником режисера в Театрі-студії під керівництвом Володимира Малищицького. З 1990 по 1999 роки Тетяна Журавльова працювала актрисою ленінградського театру «Юпітер» під керівництвом В. Малищицького.
У кіно Тетяна Журавльова дебютувала 1986 року в ролі Премирової-старшої у фільмі «Життя Клима Самгіна».
Померла Тетяна Журавльова4 січня 2004 року в Санкт-Петербурзі. Через півроку вийшла з друку книга її спогадів «Від двадцятих до двохтисячних».
Нагороди Редагувати
• Медаль "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
Фільмографія Редагувати
- 1986-1988 — Життя Клима Самгіна — Премірова-старша
- 1986 — Таємничий в'язень — епізод
- 1987 — Одного Разу збрехавши… — Надія Миколаївна Куделькіна, художниця
- 1988 — Будні і свята Серафими Глюкіної — тітка Зоя, вахтерка
- 1988 — Есперанса — Сєдова, дружина Троцького
- 1991 — Будинок на піску — епізод
- 1992 — Чекіст — епізод
- 1993 — Російська наречена — Клавдія Миронівна, бабуся Юлії
- 1995 — Час смутку ще не настав — Шепотуха
- 1997 — Історія про Річарда, Мілорда та прекрасну Жар-птицю — грабіжниця з наганом
- 1998 — Прощай, Павло — епізод
- 1998 — Я перший тебе побачив — шкільна нянечка
- 2001 — Сидіти в шафі — бабуся
- 2002 — Агентство «Золота куля». Справа про зниклих бабів — прабабуся Каті
- 2001 — Убивча сила-2. Фільм № 5. Практична магія — баба Нюра
- 2002 — Час кохати — епізод
- 2002 — Не робіть бісквіти в поганому настрої — епізод
- 2002 — Юрики — епізод
- 2003 — Ідіот — мати Рогожина
- 2003 — Самородок — старенька
- 2003 — Вулиці розбитих ліхтарів-5 — епізод
- 2004 — Бункер — Alte Frau (стара жінка)
- 2004 — Вулиці розбитих ліхтарів-6. Серпневий щипач — Щипач, трамвайна злодійка
Примітки Редагувати
- ↑ Журавлева Т. Н. От двадцатых до двухтысячных. Воспоминания. — СПб: ИНАПРЕСС, 2004. — 352 с. — ISBN 5-87135-155-7.
- .