Жан Д'єдонне

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Д'єдонне.

Жан Алекса́ндр Ежен Д'єдонне (фр. Jean Dieudonné; 1 липня 1906(19060701), Лілль — 29 листопада 1992, Париж) — французький математик, займався дослідженнями в абстрактній алгебрі, алгебраїчній геометрії і функціональному аналізі. Відомий тим, що безпосередньо причетний до псевдоніму групи Ніколя Бурбакі й до проєкту Гротендіка Елементи геометричного підходу алгебри^[en], як дослідник історії математики, зокрема, в області функціонального аналізу та алгебраїчної топології. Його робота у класичних групах^[en] (книга  La Géométrie des groupes classiques була опублікована в 1955 році), і в формальних групах^[en], включно з тим, що зараз називається модулі Д'єдонне^[en], дуже вплинула на ці області.

Жан Д'єдонне
фр. Jean Dieudonné
Жан Д'єдонне в університеті Ніцци в 1970 році Жан Д'єдонне в університеті Ніцци в 1970 році
Ім'я при народженні	фр. Jean Alexandre Eugène Dieudonné
Народився	1 липня 1906(1906-07-01) Лілль, Франція
Помер	29 листопада 1992(1992-11-29) (86 років) Париж, Франція
Поховання	Cimetière du Sud^d
Країна	Франція
Діяльність	математик, історик математики, викладач університету
Alma mater	Вища нормальна школа (Париж)
Галузь	Математика
Заклад	Інститут вищих наукових досліджень Університет Ніцци Університет Сан-Паулу Університет Нансі Мічиганський університет Північно-Західний університет
Посада	президент
Науковий керівник	Paul Montel^d
Відомі учні	Carlos Benjamin de Lyra^d
Аспіранти, докторанти	Александр Гротендік Jean Braconnier^d Kishore Marathe^d Edmond Fedida^d Paulo Ribenboim^d
Членство	Французька академія наук
Відомий завдяки:	Теорема Картана — Д'єдонне
Нагороди	Gaston-Julia Award^d (1966) Конкур женераль (1923) Премія Стіла (1971) Cours Peccot^d (1933) Paul R. Halmos - Lester R. Ford Awards^d (1971, 1973)
Жан Д'єдонне у Вікісховищі

Д'єдонне народився і виріс у Ліллі, також перебував у Англії, де почав вивчати алгебру. В 1924 році був прийнятий у Вищу нормальну школу, де Андре Вейль був його однокласником. В цей час починає працювати в комплексному аналізі. У 1934 році він став учасником групи normaliens, яка була створена Вейлем та стала «Бурбакі».

Освіта та навчання

Д'єдонне служив в французькії армії під час Другої світової війни, а потім викладав у Клермон-Феррані до звільнення Франції. Після Університету Сан-Паулу (1946—47), і Мічиганського університету (1952—53), в 1953 році, перш ніж повернутися до Франція, як член-засновник Інституту вищих наукових досліджень, науковець перейшов у відділ математики в Північно-Західному університеті. В 1964 році він переїхав до Університету Ніцци, щоб заснувати департамент математики. В 1968 році, уже будучи у відставці, Д'єдонне був обраний як член Академії наук.

Кар'єра

Д'єдонне написав більшу частину текстів серії Бурбакі, великий об'єм алгебраїчної геометрії серії «Елементи геометричного підходу алгебри^[en]», і дев'ять томів свого власного Traite d'Analyse. Перше видання TRAITE — це французька версія книги Основи сучасного аналізу (1960), що стала підручником з функціонального аналізу.

Він також написав окремі монографії з Числення нескінченно малих величин, Лінійної алгебри та елементарної геометрії, теорії інваріантів, комутативної алгебри, алгебраїчної геометрії і формальних груп.

Разом з Лораном Шварцом керував ранніми дослідженнями Гротендіка; пізніше з 1959 по 1964 був в Інституті вищих наукових досліджень поряд з Гротендіком, а також співпрацював у дослідницькій роботі, необхідній для підтримки проекту перегляду основ алгебричної геометрії.

Вибрані видання

• Sur les groupes classiques. Paris: Hermann. 1948. 
• Dieudonné, Jean (1955). . Ergebnisse der Mathematik und ihrer Grenzgebiete (N.F.), Heft 5. Berlin, New York: Springer-Verlag. ISBN 978-0-387-05391-2. MR 0072144. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 12 квітня 2016. 
• 9 volumes of Éléments d'analyse (1960—1982), éd. Gauthier-Villars
  • Foundations of Modern Analysis. Academic Press. 1960. 
• Algèbre linéaire et géométrie élémentaire. Hermann. 1964. ; Eng. trans: Linear algebra and geometry. 1969. 
• . Amer. Math. Monthly 77: 134–145. 1970. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 12 квітня 2016. 
• Dieudonné, Jean A.; Carrell, James B. (1971). Invariant theory, old and new. Advances in Mathematics (Boston, MA: Academic Press^[en]) 4: 1–80. ISBN 978-0-12-215540-6. MR 0279102. doi:10.1016/0001-8708(70)90015-0.  (a reprint of Dieudonné, Jean A.; Carrell, James B. (1970). Invariant theory, old and new. Advances in Mathematics 4: 1–80. ISSN 0001-8708. MR 0255525. doi:10.1016/0001-8708(70)90015-0. )
• . American Mathematical Monthly 79 (8). Oct 1972. с. 827–866. doi:10.2307/2317664. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
• Introduction to the theory of formal groups. Dekker. 1973. 
• Cours de géométrie algébrique I. P.U.F. 1974. ; Eng. trans: History of Algebraic Geometry. Wadsworth Inc. 1985. 
• Cours de géométrie algébrique II. P.U.F. 1974. 
• Dieudonné, Jean Alexandre (1982). . Pure and Applied Mathematics 97. London: Academic Press Inc. [Harcourt Brace Jovanovich Publishers]. ISBN 978-0-12-215560-4. MR 0478177. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
• Dieudonné, Jean (1981). Choix d'œuvres mathématiques. Tome I (French). Paris: Hermann. ISBN 978-2-7056-5922-6. MR 611149. 
• Dieudonné, Jean (1981). Choix d'œuvres mathématiques. Tome II (French). Paris: Hermann. ISBN 978-2-7056-5923-3. MR 611150. 
• . North-Holland. 1981. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
• Pour l'honneur de l'esprit humain: les mathématiques aujourd'hui. Hachette. 1987. 
• . Birkhäuser Boston. 1988. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
• . Springer. 1992. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 12 квітня 2016. 

Книги російською мовою

• Дьёдонне Ж. Основы современного анализа. М.: Мир, 1964
• Дьёдонне Ж. Линейная алгебра и элементарная геометрия. М.: Наука, 1972
• Дьёдонне Ж. Геометрия классических групп М.: Мир, 1974
• Дьёдонне Ж., Керрол Дж., Мамфорд Д. Геометрическая теория инвариантов. М.: Мир, 1974

Див. також

Теорема Картана — Д'єдонне

Посилання

• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Жан Д'єдонне в архіві MacTutor (англ.)

• A talk on the history of Algebraic Geometry given by Jean Dieudonné at the Department of Mathematics of the University of Wisconsin-Milwaukee in 1972 has been recently restored and is available
• Dieudonné appears in the Horizon^[en] BBC documentary A Mathematical Mystery Tour [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Жан Д'єдонне в архіві MacTutor (англ.)
• Жан Д'єдонне(англ.) в проєкті «Математична генеалогія».
• Dugac, Pierre (1995). (French). Editions Jacques Gabay. ISBN 978-2-87647-156-6. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 17 червня 2022. 

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор
   d:Track:Q547473
2. https://books.google.cat/books?id=UufuAAAAMAAJ — С. 20.
3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
4. https://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Lyra/
5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
6. Ellis Kolchin^[en] (1949). . Bull. Amer. Math. Soc. 55 (3, Part 1): 317–320. doi:10.1090/s0002-9904-1949-09196-6. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
7. Irving Reiner^[en] (1956). . Bull. Amer. Math. Soc. 62 (4): 417–420. doi:10.1090/s0002-9904-1956-10056-6. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 12 квітня 2016. 
8. Jerrold E. Marsden^[en] (1980). . Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 3 (1): 719–724. doi:10.1090/S0273-0979-1980-14804-1. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
9. Leopoldo Nachbin^[en] (1960). . Bull. Amer. Math. Soc. 67 (3): 246–250. doi:10.1090/s0002-9904-1961-10566-1. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
10. Robin Hartshorne^[en] (1976). . Bull. Amer. Math. Soc. 82 (3): 455–459. doi:10.1090/S0002-9904-1976-14042-6. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
11. Paul Halmos (1979). . Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 1 (4): 678–681. doi:10.1090/s0273-0979-1979-14661-5. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
12. Robert S. Doran^[en] (1982). . Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.) 7 (2): 403–409. doi:10.1090/s0273-0979-1982-15049-2. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.