Еміліо Джино Сегре (італ. Emilio Gino Segrè) (1 лютого 1905, Тіволі, Італія — 22 квітня 1989, Лафаєтт, штат Каліфорнія, США) — італо-американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1959 р. «за відкриття антипротона» (разом з Оуеном Чемберленом).
| Еміліо Джино Сегре | |
|---|---|
| італ. Emilio Gino Segrè | |
| | |
| Народився | 1 лютого 1905 Тіволі, Провінція Рим, Лаціо, Італія |
| Помер | 22 квітня 1989 (84 роки) Лафаєтт, Контра-Коста, Каліфорнія, США ·інфаркт міокарда |
| Місце проживання | США |
| Країна | Італія, США |
| Національність | євреї |
| Діяльність | фізик, викладач університету, фізик-ядерник |
| Alma mater | Римський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Університет Каліфорнії |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Науковий керівник | Енріко Фермі |
| Аспіранти, докторанти | Henry Stappd |
| Членство | Гайдельберзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Американське фізичне товариство Національна академія наук Італіїd Міжнародна академія історії науки Національна академія наук США Академія витончених мистецтвd |
| Відомий завдяки: | відкриття антипротона |
| Брати, сестри | Angelo Segrèd |
| У шлюбі з | Elfriede Spirod |
| Діти | Claudio Segrèd |
| Нагороди | Нобелівська премія з фізики (1959) |
| Автограф | |
Еміліо Джино Сегре у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Еміліо Сегре народився 1 лютого 1905 р. у Тіволі (Італія) неподалік від Рима в сім'ї промисловця. Навчався в початковій школі Тіволі, в римському ліцеї Маміані (1922), потім — на інженерному факультеті Римського університету. На захоплення Сегре фізикою вплинув його викладач Енріко Фермі. Викладач та студент стають друзями і колегами. Докторську дисертацію Сегре захищає 1928 р. під керівництвом Фермі. Прослуживши чотири роки в італійській армії артилерійським офіцером, Сегре повертається до Римського університету на посаду інструктора з фізики. Отримавши стипендію Рокфеллерівського фонду, працював з Отто Штерном у Гамбурзі, з Пітером Зееманом в Амстердамі. Потім стає ад'юнкт-професором на кафедрі Фермі. У складі його групи 1934 р. брав участь у відкритті явища уповільнення нейтронів. 1936 р. Сегре призначають деканом фізичного факультету Університету Палермо. Цього ж року він їде до США, де працює на циклотроні Каліфорнійського університету (Берклі). Разом з колегами відкрив новий хімічний елемент технецій (1937), який у природному вигляді на Землі не існує, але був виявлений методом спектроскопічного аналізу на зірках. 1940 р. Сегре з групою співпрацівників відкрив астат і плутоній-239. Антисемітські закони італійського уряду змушують Сегре, єврея за національністю і давнішнього противника фашистського режиму, залишитися в США. 1944 р. він отримує американське громадянство. Під час Другої світової війни Сегре був начальником групи в Лос-Аламоській лабораторії Мангеттенського проєкту (секретній організації, що створювала атомну бомбу). Після війни повертається до Берклі і як повний (дійсний) професор продовжує дослідження з фізики елементарних частинок. На початку 50-х рр. починає співпрацювати з Оуеном Чемберленом. Вони намагаються знайти антипротон, існування якого передбачалося теоретично. 1955 р. учені оголосили, що існування антипротонів підтверджено експериментально. Нобелівської премії 1959 р. Сегре і Чемберлен були удостоєні «за відкриття антипротона». Сегре продовжував дослідження у Берклі до відставки 1972 р. Через два роки його було призначено на посаду професора ядерної фізики, а 1975 р. — заслуженого професора Римського університету.
Помер Е. Серге 22 квітня 1989 р.
Популяризатор науки Редагувати
Еміліо Сегре був не тільки видатним фізиком, але й талановитим популяризатором науки. Його перу належить ряд науково-популярних книг з фізики елементарних частинок, покликані привернути до цієї галузі фізики молодих людей.
Приватне життя Редагувати
1936 р. Сегре одружився з Ельфрідою Спіро. Подружжя мало сина і двох дочок. Після смерті дружини одружився з Розою Мінес. Він був пристрасним рибалкою і альпіністом.
Нагороди та звання Редагувати
Сегре удостоєний медалі Августа Вільгельма фон Гофмана Німецького хімічного товариства (1958) та премії Станіслава Канніццаро Італійської національної академії наук (1958), а також інших нагород. Він був членом американської Національної академії наук, Італійської національної академії наук, Американського філософського товариства, Американського та Італійського фізичних товариств, Американської академії наук і мистецтв, Індійської академії наук, Гейдельберзької академії наук, Уругвайського наукового товариства і Національної академії наук Перу. Йому були присвоєні почесні вчені ступені університетами Палермо, Сан-Марко (Ліма) і Тель-Авіва, коледжем Густава Адольфа.
Бібліографія Редагувати
- Экспериментальная ядерная физика, тт. 1-3. Под ред. Э.Сегре. М., 1955—1961 (рос.)
- Экспериментальная ядерная физика. Под ред. Э.Сегре, тт. 1-3. М., 1955—1961 (рос.)
- Сегре Э. Антипротоны. М., 1957 (рос.)
- Сегре Э. Энрико Ферми — физик. М., 1973 (рос.)
Примітки Редагувати
- Сегре Эмилио Джино // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Battimelli G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2018. — Vol. 91.
- NNDB — 2002.
Джерела Редагувати
- Український громадський комітет підтримки Нобелівського руху(укр.)[недоступне посилання з липня 2019]
- http://www.italcult.ru/famous_1_17.php [ 28 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- http://www.krugosvet.ru/enc/nauka_i_tehnika/fizika/SEGRE_EMILIO_DZHINO.html [ 17 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- http://n-t.ru/nl/fz/segre.htm [ 13 серпня 2010 у Wayback Machine.]