Еле́кція — вибори монарха в Польщі та Гетьманській Україні.
Історія Редагувати
В Речі Посполитій елекція з'явилась ще в XI ст., за правління династії П'ястів. Закріпився такий спосіб виборів 1386 року під час обрання Владислава II Яґайла.
Остаточно елекція оформилася вже після згасання династії Яґеллонів. Для виборів спеціально скликався елекційний сейм та сеймики.
Процедура Редагувати
За відсутності короля у період «безвладдя» влада переходила до так званої каптурової конфедерації шляхти (див. Конфедерації шляхетські), а фактичним главою держави ставав примас (гнєзненський архієпископ). Обов'язком останнього і ставала організація елекції. Першим її етапом була конвокація, тобто скликання послів від воєводств, які утворювали каптур – генеральну конфедерацію, що охоплювала шляхту загалом, з метою організації влади (апеляційний суд генеральної конфедерації мав статус найвищого), а також реалізації певних домагань магнатів і шляхти. Другим організаційним етапом був елекційний сейм, що відбувався неподалік Варшави. Він розглядав кандидатури на корону й укладав пакти-конвенти. На цей сейм прибували шляхетський загал і представники привілейованих міст. Вибір короля ґрунтувався на засаді одностайної згоди виборців і відбувався шляхом елекції viritim (уся шляхта мала право брати участь у виборах короля безпосередньо). Завершенням елекції був коронаційний сейм, на якому король видавав загальне підтвердження станових прав і складав коронаційну присягу, а також затверджувалися законодавчі акти, прийняті під час «безвладдя».
Різновиди елекції Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 18 січня 2011.
- П. М. Сас. Вальний сейм [ 27 грудня 2015 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.