Елекційний сейм Елекці йний виборний сейм лат elector той що обирає сейм Речі Посполитої у XVI XVIII століттях що склика

Елекці́йний (виборний) сейм (лат. elector — той, що обирає) — сейм Речі Посполитої у XVI—XVIII століттях, що скликався для виборів короля. Відбувався після конвокаційного сейму. Часто в елекційних сеймах брали участь представники українського козацтва, духовенства та міщан.

Елекційний сейм передував коронації монархa. Проводився у Кракові (за винятком коронації у Варшаві Станіслава Августа Понятовського). На Сеймі кандидат в королі виконував усі документальні формальності, пов'язані з підготовкою його коронації. Головним чином, майбутній король повинен був підтвердити:

Генрихові артикули, які вперше були подані сеймом 1573 року на затвердження новообраному королю Генріху Валуа (Volumina legum. T. 2.— S 150—153). Складені вперше як установка, що окреслювала обсяг і компетенцію королівської влади; обумовлювали взаємозобов'язання пануючого і підданих — шляхти. Затверджені при коронації Стефана Баторія 1576 року; під час сходження на престол наступників Баторія підтверджувалися без змін.
Pacta conventa.

Королі Речі Посполитої, обрані на елекційних сеймах Редагувати

Генріх Валуа (Henryk III Walezy) 1573—1574;
Анна Ягеллонка 1575;
Стефан Баторій (Stefan Batory) 1576—1586;
Сигізмунд III Ваза (Zygmunt III Waza) 1587—1632;
Владислав IV Ваза(Władysław IV Waza) 1632—1648 — отримав 3543 голосів виборців;
Ян II Казимир Ваза (Jan II Kazimierz Waza) 1648—1668 отримав 4352 голосів виборців;
Міхал Корибут Вишневецький (Michał Korybut Wiśniowiecki) 1669—1673 отримав 11271 голос виборців;
Ян Собеський(Jan III Sobieski) 1674—1696 отримав 3450 голосів виборців;
Август II Фрідріх (August II Mocny) 1697—1706, 1709—1733 отримав 13641 голос виборців;
Станіслав Лещинський (Stanisław I Leszczyński) 1704—1709, 1733—1736 отримав 11697 голосів виборців;
Август III Фрідріх (August III Sas) 1733—1763;
Станіслав Август Понятовський (Stanisław II August Poniatowski) 1764—1795 отримав 5320 голосів виборців.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

↑ Jerzy Dunin-Borkowski i Mieczysław Dunin-Wąsowicz, Elektorowie królów Władysława IV., Michała Korybuta, Stanisława Leszczyńskiego i spis stronników Augusta III. Lwów 1910, s. VI.

Джерела Редагувати

Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1999 [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]

[DUNIN-1] Jerzy Dunin-Borkowski i Mieczysław Dunin-Wąsowicz, Elektorowie królów Władysława IV., Michała Korybuta, Stanisława Leszczyńskiego i spis stronników Augusta III. Lwów 1910, s. VI.