Дурдинець Петро Петрович Петро Петрович Дурдинець 9 серпня 1930 село Ромочевиця Чехословацька Республіка тепер Мукачівсь

Дурдинець Петро Петрович народився 9 серпня 1930 року в селі Ромочевиця Мукачівського району Закарпатської області в сім'ї землеробів. Здобував освіту у нелегкі історичні часи: 5 років навчався у рідному селі — народній школі при Чехословацькій республіці, 4 роки — в угро-руській гімназії м. Мукачеве при буржуазній Угорщині, ще 3 роки — в середній школі ім. О. С. Пушкіна м. Мукачеве вже при радянській владі.

У 1948 р. поступив на лісоінженерний факультет Львівського лісотехнічного інституту (ЛЛТІ, тепер — Національний лісотехнічний університет України, м. Львів), який закінчив у 1953 році.

Працюючи на різних посадах, Дурдинець П. П. з дозволу Міністерства вищої та середньої освіти навчався заочно п'ять років у Львівському лісотехнічному інституті на факультеті механічної обробки деревини, який закінчив у 1960 р. Він є першою особою, яка отримала вищу освіту за двома порідненими спеціальностями. Крім цього, Дурдинець П. П. три роки (1973–1975 рр.) навчався на вечірньому відділенні університету марксизму-ленінізму на факультеті керівних кадрів з управління народного господарства. В 1975 р. з відривом від основної роботи навчався в Інституті народного господарства (м. Москва) на відділенні з методів управління та організації народного господарства.

Після закінчення Львівського лісотехнічного інституту Дурдинець П. П. шість років працював головним інженером на меблевому комбінаті в м. Мукачевому, два роки — першим директором-організатором філіалу Українського державного інституту з проектування меблів та столярних виробів в м. Мукачевому. В 1960 р. був переведений на роботу в Український раднаргосп, в якому працював п'ять років на посадах головного інженера та начальника Головного управління лісової, паперової та деревообробної промисловості. В період 1965–1986 рр. працював заступником, а останні шість років — першим заступником Міністра лісової та деревообробної промисловості УРСР Івана Івановича Грунянського. За роки спільної роботи тільки в Закарпатті було споруджено і реконструйовано Свалявський, Хустський, Буштинський, Рахівський, Ясинянський і Мукачівський лісокомбінати, Тересвянський деревообробний комбінат, Мукачівський і Берегівський меблеві комбінати, Ужгородський фанерно-меблевий комбінат ім. Борканюка, Іршавську і Виноградівську меблеві фабрики, Свалявський лісохімзавод, а також санаторій «Кришталеве джерело», палаци культури в Сваляві, Ужгороді, Тересві, Великому Бичкові, Буштині, профтехучилища в Мукачевому і Ужгороді, технікум у Хусті, житло, дитячі садочки. У 1990 році в лісовій та деревопереробній галузі України працювало понад триста тисяч чоловік.

В період 1986–1992 рр. працював на посаді начальника відділу економіки лісового господарства і розвитку лісової промисловості Держплану України.

На громадських засадах працював два роки викладачем спецдисциплін у професійному училищі м. Мукачево, більш як 25 років — головою правління науково-технічного товариства деревообробної та паперової промисловості України, понад 10 років — головним редактором республіканського галузевого журналу «Лісове господарство, лісова, деревообробна та паперова промисловість України».

У 1961 р. був членом урядової комісії, якій було доручено вивчити стан лісового господарства, лісової та деревообробної промисловості в Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях. На підставі заключення комісії було створено 34 комплексні підприємства-лісокомбінати, що дозволило впровадити єдину організаційну і технічну політику у лісовирощуванні, заготівлі і глибокій переробці деревини та випуску товарів народного споживання, а також різко скоротити витрати бюджету на утримання апарату та на проведення лісогосподарських робіт. Комплексні лісові господарства Карпат були гордістю України, отримували неодноразово високу оцінку господарської діяльності з боку науковців, виробників, урядів України і колишнього Союзу та на міжнародних лісових організацій.

Не зважаючи на те, що керівництво не рекомендувало високопосадовцям займатися науковою роботою, Дурдинець П. П. підготував і в 1971 р. захистив у Ленінградській лісотехнічній академії дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук.

Наукова діяльність Редагувати

Дурдинець П. П. є автором і співавтором понад 100 друкованих праць, в тому числі однієї монографії, двох довідників, 25 брошур. Основні з них:

«Проблеми лісового комплексу України»,
«Напрямки розвитку лісового господарства, лісової і деревообробної промисловості»,
«Економічні важелі по використанню лісових площ»,
«Проблеми забезпечення лісоматеріалами та їх раціональне використання»,
«Технічний прогрес в галузі»,
«Виробництво і споживання меблів»,
«Меблева промисловість України»,
«Концентрація та спеціалізація меблевого виробництва»,
«Оздоблювальні матеріали» та інші.

Нагороди Редагувати

Орден Трудового Червоного Прапора (За багаторічну сумлінну працю в галузі, значний внесок у її розвиток),
Орден «Знак Пошани» (двічі),
Медаль «За трудову доблесть»,
Медаль «Ветеран праці»,
Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»,
Почесною грамотою Президії Верховної Ради України та іншими відзнаками та нагородами.

Родина Редагувати

Дружина — Ганна Федорівна, Син Петро — війковий інженер прикладної математики, кандидат технічних наук, полковник запасу, донька Оксана — лікар-офтальмолог, кандидат медичних наук, доцент Київського Національного медичного університету.

Література Редагувати

Лісівнича академія наук України: Довідник / За редакцією професора Ю. М. Дебринюка. — Львів: Камула, 2010. — 340 сторінок. ISBN 978-966-433-049-4

Посилання Редагувати

Петро Петрович Дурдинець — визначна особистість Мукачівщини [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]