Дубро́вницько-Не́ретванська жупа́нія (хорв. Dubrovačko-neretvanska županija) — жупанія на крайньому півдні Хорватії, у південній Далмації. Дістала назву від головного міста південної Далмації Дубровника та найбільшої річки жупанії Неретви.
| Дубровницько-Неретванська жупанія Dubrovačko-neretvanska županija | ||
|---|---|---|
| — жупанія — | ||
| ||
| Адміністративний центр | Дубровник | |
| Уряд | ||
| - Жупан | Нікола Доброславич (ХДС) | |
| Площа | ||
| - Повна | 1782 км² | |
| Населення (2001) | ||
| - Усього | 122 860 | |
| - Густота | 68,9/км² | |
| Телефонний код(и) | 020 | |
| Вебсайт: http://www.edubrovnik.org/ | ||
Територія жупанії здебільшого збігається в межах з історичною областю Паганія.
Географія Редагувати
Маючи площу 1782 км², жупанія вузькою смугою простягнулася приморським схилом Динарського нагір'я на 122 км вздовж Адріатичного моря. На півночі Дубровницько-Неретванська жупанія межує зі Сплітсько-Далматинською жупанією, на півдні на короткому відрізку має кордон з чорногорською громадою Херцег-Новий, який є одночасно державним кордоном між Хорватії та Чорногорією. Східні межі жупанії визначає державний кордон Хорватії з Федерацією Боснії та Герцеговини, територія якої на невеликій 9-кілометровій ділянці в районі Неума перериває континентальну частину жупанії. Берегова лінія жупанії значною мірою розчленована на численні бухти, затоки, протоки, півострови (найбільший з яких — Пелєшац) та острови (Корчула, Млєт, Ластово, Сушаць, Локрум, Елафітські острови) Адріатичного моря, завдяки чому її довжина становить 1025 км.
Клімат жупанії — найтепліший у Хорватії, із сухим жарким літом і теплою дощовою зимою.
Населення Редагувати
Національний склад населення Дубровницько-Неретванської жупанії за даними перепису 2001 р.:
Адміністративний поділ Редагувати
За даними перепису 2001 р. населення жупанії налічує 122 870 жителів, що становить 2,8 % від загальної кількості населення Хорватії.
В адміністративному відношенні Дубровницько-Неретванська жупанія поділяється на 22 муніципальні утвори (5 міст і 17 громад): 7 — у дельті річки Неретви, 4 — на дубровницькому узбережжі, 4 — на півострові Пелєшаць, 5 — на острові Корчула , 1 — на острові Млет і 1 — на островах Ластово і Сушаць.
Міста Редагувати
Громади Редагувати
| громада | жителів |
|---|---|
| Блато | 3 680 |
| Дубровачко Примор'є | 2 216 |
| Яніна | 593 |
| Конавле* | 8 250 |
| Кула Норинська | 1 926 |
| Ластово | 835 |
| Лумбарда | 1 221 |
| Млет | 1 111 |
| Оребіч | 4 165 |
| Поєзер'є | 1 233 |
| Сливно | 2 078 |
| Смоквиця | 1 012 |
| Стон | 2 605 |
| Трпань | 871 |
| Вела Лука | 4 380 |
| Зажаблє | 912 |
| Жупа Дубровацька | 6 663 |
* Громада Конавле включає декілька маленьких поселень на південь від Дубровника. Населеного пункту під назвою «Конавле» у буквальному значенні слова не існує .
Історія Редагувати
Територія сучасної жупанії впродовж історії належала грекам, римлянам, візантійцям, сербам, венеційцям, Дубровницькій республіці, французам, австрійцям. Після Першої світової війни у 1918 році цей край було спочатку приєднано до Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 року — Королівство Югославія), з 1939 р. територія Дубровницько-Неретванської жупанії увійшла до складу Бановини Хорватія, а 1941 року її було поділено між Незалежною Державою Хорватія та фашистською Італією. З 1945 року стала частиною югославської Соціалістичної Республіки Хорватії, а з 1991 року входить до складу нинішньої незалежної Хорватії.
1 жовтня 1991 року Югославська Народна Армія і четники з Чорногорії та Східної Герцеговини напали на територію нинішньої Дубровницько-Неретванську жупанії, зайнявши більшу її частину. Під час війни в Дубровницько-Неретванській жупанії було спалено і розграбовано 14 194 осель.
Транспорт Редагувати
Автомобільне сполучення дубровницької частини жупанії з неретванською раніше було можливе тільки по Адріатичному шосе через боснійське місто Неум, але після завершення в 2021 році будівництва Пелєшацького мосту через Неретванську затоку, вони будуть з'єднані безпосередньо. Зв'язок континентальної частини жупанії з островами здійснюють регулярні поромні рейси і швидкісні пасажирські катамарани, а острів Корчула планують пов'язати з півостровом Пелєшаць мостом або тунелем. Великі морські торговельні порти розташовані в Дубровнику і Плоче. Останній є також кінцевим пунктом боснійської залізниці і його порт за домовленістю використовується Боснією і Герцеговиною. Великий міжнародний аеропорт «Дубровник» знаходиться за 20 км на південний схід від Дубровника.
Господарство Редагувати
Найважливішою галуззю економіки та головним джерелом наповнення бюджету Дубровницько-Неретванської жупанії є туризм. Прегарна стара частина міста Дубровник і чисте море приваблюють мільйони туристів. Жупанія в цілому надзвичайно багата на культурно-історичні і природні пам'ятки та рекреаційні ресурси.
Головний сільськогосподарський район жупанії знаходиться у великій родючої дельті Неретви, де вирощують широкий спектр субтропічних плодово-ягідних культур і овочів. На гірських схилах решти жупанії вирощують оливки. У Малостонському каналі поблизу півострова Пелєшац розплоджують устриць і мідій. З галузей промисловості найбільший розвиток дістала харчова, рибальство та переробка місцевої продукції. Важливою галуззю промисловості є також розробка кар'єрів і обробка каменю, здебільшого на Дубровницькій Рів'єрі.
Визначні місця Редагувати
Найбільша принада Дубровницько-Неретванської жупанії це оперезане високими і довгими мурами та морем Старе місто Дубровника, яке включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Містечко Стон має найбільші на світі після Великої китайської стіни мури. Тут також є найстаріша солеварня в Європі з XIV століття. Жупанія Дубровник-Неретва має багато корабелень.
Національний парк Млет і природний парк Ластово оголошено державою охоронними територіями.
Культура Редагувати
Перший концерт місцевої філармонії відбувся в Дубровнику 13 травня 1925 р. Звідтоді філармонія виступає на літньому фестивалі в Дубровнику. Театр Маріна Држича побудовано в 1864 році. Ансамбль Лінджо було засновано в 1965 році. У Дубровнику діють Морський музей, Музей природничої історії Біологічного інституту, Етнографічний музей та ін.
Посилання Редагувати
Координати: 42°39′13″ пн. ш. 18°05′41″ сх. д. / 42.65361° пн. ш. 18.09472° сх. д.