Корчула (хорв. Korčula, слухатифайл, італ. Curzola Курцола) — місто в Хорватії, найбільший населений пункт однойменного острова в Адріатичному морі біля Далматинського узбережжя. Населення міста — 3 126 осіб (2001).
| Корчула хорв. Korčula | |
|---|---|
| | |
| | |
| Основні дані | |
| 42°57′42″ пн. ш. 17°08′09″ сх. д. / 42.961666666694775° пн. ш. 17.135833333360778852° сх. д.Координати: 42°57′42″ пн. ш. 17°08′09″ сх. д. / 42.961666666694775° пн. ш. 17.135833333360778852° сх. д. | |
| Країна | Хорватія |
| Регіон | Дубровницько-Неретванська жупанія |
| Площа | 112,4 км² і 4,9 км² |
| Населення | 3 126 (2001) |
| Висота НРМ | 1 м |
| Географічна зона | Корчула |
| Телефонний код | (+385) 20 |
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+1 |
| GeoNames | 3197710 |
| OSM | r8796473 ·R |
| Поштові індекси | 20 260 |
| Міська влада | |
| Мер міста | Мірко Духович |
| Вебсайт | www.korcula.hr |
| Мапа | |
Корчула Корчула (Хорватія) | |
| | |
| | |
| Корчула у Вікісховищі |
Географія ред.
Місто Корчула розташоване на північно-східному узбережжі острова. Автомобільні шляхи ведуть з міста на схід у бік селища Лумбарда і на захід у бік Вела-Луки. Місто розташоване на півострові, який видається в Пельєшацьку протоку, що відокремлює острів Корчула від півострова Пелєшац.
Клімат ред.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26.7 °C (80 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 8.9 °С (48 °F).
| Клімат Корчули | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 10 | 10 | 12,8 | 17,2 | 22,2 | 27,2 | 30 | 27,8 | 23,9 | 20 | 15 | 11,1 | 18,9 |
| Середня температура, °C | 8,9 | 8,9 | 11,1 | 15 | 19,4 | 23,9 | 26,7 | 25 | 21,7 | 18,3 | 13,9 | 9,4 | 16,9 |
| Середній мінімум, °C | 7,2 | 7,2 | 8,9 | 12,2 | 16,1 | 20 | 22,8 | 22,2 | 18,9 | 16,1 | 12,2 | 7,8 | 14,3 |
| Норма опадів, мм | 109 | 97 | 92 | 81 | 63 | 57 | 37 | 50 | 76 | 104 | 134 | 136 | 1036 |
| Днів з опадами | 13 | 12 | 13 | 13 | 11 | 10 | 7 | 8 | 9 | 11 | 13 | 14 | 134 |
| Джерело: Weatherbase |
Історія ред.
Корчула є одним з найстаріших міст Адріатики. На місці міста існувало давньогрецьке, а потім римське поселення.
Протягом XII—XV століть Корчула багато разів переходила з рук у руки. Містечком (і островом) управляли місцеві слов'янські князьки, Венеційська республіка, Угорщина, Генуезька республіка, Корчула навіть мала нетривкий період незалежності, належала Рагузькій республіці, доки 1420 року остаточно не підпала під контроль венеційців. У період незалежності на Корчулі 1214 року був виданий т.зв. Корчуланський статут — звід законів, який визначив статус острова і став одним з найстаріших з відомих у історії юридичних документів Далмації.
Згідно з місцевою традицією, саме в місті Корчула в 1254 році народився великий мандрівник Марко Поло. В 1298 році поряд із островом відбулася морська битва між флотами Генуї та Венеції, що закінчилася перемогою генуезців. Марко Поло, можливо, брав участь у цій битві на боці венеційців, був узятий у полон і відвезений до Генуї, де у в'язниці і надиктував книгу про свої подорожі.
У 1797 році Венеційська республіка була розділена між Францією та Габсбурзькою імперією. Корчула відійшла Габсбургам, проте під час наполеонівських воєн у 1806 році острів був зайнятий французами і включений до складу французької імперії. В 1807 році Корчула була взята об'єднаними силами чорногорців і російського флоту під командуванням Д. М. Сенявіна, проте після завершення війни в 1815 році містечко і весь острів, разом з далматинським узбережжям відійшла Австрії.
В 1918—21 роках місто (й острів) окупували італійці, після першої світової війни вони стали частиною Королівства Югославії. Під час другої світової війни острів і поселення на ньому знову зайняли італійці. Вузькою Пельєшацькою протокою, як і в Середні віки, проліг державний кордон, тільки тепер не між Венецією і Рагузькою республікою, а між Італією й Незалежною Державою Хорватія усташів. На острові активно діяв антифашистський партизанський рух і до 1943 року партизани повністю встановили контроль над Корчулою. Після нетривалого вторгнення на острів німецьких військ, у 1944 році він був повністю звільнений.
Після закінчення війни Корчула увійшла до складу Хорватії, на той час одну з республік СФРЮ. Після розпаду останньої в 1990 році острів став частиною незалежної Хорватії.
Населення ред.
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 5 663 осіб. Населення самого міста становило 2 856 осіб.
Динаміка чисельності населення громади:
Динаміка чисельності населення міста:
Населені пункти ред.
До громади Корчула також входять:
Пам'ятки і традиції ред.
Старе місто Корчули — чудово збережений взірець середньовічного далматинського міста з вузькими вуличками та старовинними будівлями. Зведене здебільшого у венеційський період:
- Собор святого Марка (побудований у 1301 році, перебудовувався аж до 1806 року) — поєднує елементи готики й ренесанса.
- Фортечні мури — найстаріша споруда міста, датуються XIII-XIV століттями.
- Княжий палац — палац XIV століття, одна з найстаріших будівель міста.
- Францисканський монастир (XIV століття).
- Церква всіх святих (1306 рік).
- Капела св. Петра (XVI століття).
- Палац Гарібальді — ренесансний палац, нині музей міста.
- «Морешка» — лицарський танець XV століття, що відтворює битву з турками і був дуже популярним по всьому Середземномор'ю, до тепер зберігся лише в місті Корчула. Репрезентуючи добро і зло, а також у алегоричний спосіб, християн і мусульман, «армії білого і чорного королів» виборюють у танці дівоче кохання. У літній період театралізоване танцювальне дійство «Морешка» влаштовують і демонструють (у першу чергу в розрахунку на туристів, як іноземних, так і внутрішніх) щотижня.
Примітки ред.
- ↑ Register of spatial units of the State Geodetic Administration of the Republic of Croatia
- Клімат Корчули
- . Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 1 липня 2011.
- ↑ . Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 1 липня 2011.
- Dalmatia and Montenegro [ 21 вересня 2014 у Wayback Machine.] by J. Gardner Wilkinson
- . Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 1 липня 2011.
- ↑ (хорв.). Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 4 червня 2017.
- ↑ (хорв.). Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 26 вересня 2020.
Джерела та посилання ред.
- Офіційна вебсторінка міста [ 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (хор.)
- Міський вебпортал [ 28 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Handbook for foreign visitors to Croatia. Zagreb. 1997 (англ.)