Домініка́нці — члени католицького чернечого О́рдену пропові́дників (лат. Ordo Praedicatorum; O.P.), більш відомого як О́рден домініка́нців. (Орден) заснований 1215 року в Тулузі іспанським монахом (Домініком де Гусманом). Схвалений 22 грудня 1216 року Папою римським (Гонорієм ІІІ), буллою «Religiosam vitam». Членами ордену є католицькі священники (отці-монахи), а також брати-монахи, монахині, а також (миряни-помічники). Покликаний проповідувати (Євангеліє) й протистояти єресям всередині (Церкви). Відомий завдяки розбудові європейської освіти у середньовіччі, витворенню (схоластики); захисту Церкви від єретичних вчень та постанню (інквізиції) в ранньомодерну добу. З лав Ордену вийшли видатні мислителі такі як Тома Аквінський, (Томмазо Кампанелла), (Майстер Екгарт) та інші. Найбільший освітній заклад домініканців — (Папський університет святого Томи Аквінського) в Римі, Італія. В Україні домініканці присутні з 1233 року. У Києві діє філія Папського університету (Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського). Девіз — «Прославляти, Благословити, Проповідувати» (лат. Laudare, Benedicere, Praedicare). Також — брати проповідники.
Домініканці | |
---|---|
Орден проповідників | |
![]() | |
(Абревіатура) | O.P. |
Церква | (Римо-Католицька Церква) |
Засновник | (Домінік де Гусман (святий Домінік)) |
Заснування | (1214), у Тулузі |
Утвердження | (Гонорієм III) 1216 |
Сайт | http://www.op.org/ |
Організація
Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами (собака), що тримав у зубах палаючий (смолоскип) — вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями (лат. Dominicanes), що означало послідовники Домініка; однак їхню назву можна перекласти і як «пси Господні» (лат. Domini canes). На терені України цей символ побутував на печатках деяких міст і містечок, що за часів Речі Посполитої були осередками згаданого ордену (Мрина на Чернігівщині, Козина на Волині, Давидова на Львівщині тощо).
Основні сфери діяльності домініканців — проповідь (Євангелія), вивчення наук, освіта, боротьба з єресями, місіонерська діяльність.
На чолі ордену стоїть генеральний магістр. З вересня 2010 року генеральним магістром домініканців є Брюно Кадоре, француз, а з 2019 року — Герард Тімонер, філіпінець. Генеральний магістр Ордену вибирається Генеральним капітулом терміном на 9 років, з можливістю переобрання один раз. Кожну провінцію ордену очолює провінційний (пріор), якого обирая Провінційний капітул терміном на 4 роки з можливістю переобрання на другий термін, кожну більшу чернечу громаду, що має статус "конвенту" — конвентуальний пріор, якого вибирає Капітул конвенту на 3 роки, з можливістю переобрання на другий термін, а меншу, яка має статус "дому" — настоятель, якого призначає Провінційний пріор. Вони несуть відповідальність перед загальними зборами — Конвентуальним, Провінційним або Генеральним капітулом. На чолі чину стоїть генерал Ордену, який підпорядковується Папі. Домініканці займають важливі державні пости у Ватикані. Сьогодні домініканці — один з найвпливовіших католицьких монаших чинів.
Домініканський орден має (третю гілку) — (терціаріїв), людей що приносять (обітниці), але залишаються у світі і живуть духовним життям ордену. Це домініканці-миряни. Сам Домінік заснував під ім'ям «Міліції Ісуса Христа» союз мирян обох статей для захисту церкви і з метою прагнення до моральної досконалості.
Одяг ордену — біла (відлога), шкіряний пояс з вервечкою, біла пелерина з (відлогою) і чорний плащ з чорною пелериною і (відлогою).
Історія
У (1214) році навколо Домініка де Гусмана в Тулузі утворилася перша громада. Статут був затверджений двома роками пізніше папою (Гонорієм III). Орден швидко поширився у Франції (тут домініканці спочатку називалися якобитами, тому що перша резиденція ордену в Парижі була при церкві св. Якова), Іспанії і Італії. Найважливішим напрямом діяльності домініканців було поглиблене вивчення теології з метою підготовки грамотних проповідників. Центрами ордену стали Париж і Болонья — два найбільших університетських міст Європи. У 1221 році домініканці мали 70 монастирів, у 1256 році в ордені було 7000 ченців.
Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах Парижа, (Падуї), Праги та інших. З XIII століття домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї). У 1318 році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, архієпархію.
На першому генеральному капітулі в Болоньї, в (1220) році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від будь-якого майна і доходів і жити милостинею. Ця постанова дотримувалася не повністю, тож (1425) року була скасована папою (Мартіном V). У 1227 домініканці здобули право повсюдної (проповіді) і (сповіді). Третій генеральний магістр ордену, святий , видав у (1238) році збірку його статутів.
На чолі ордену стоїть магістр, який обирався спочатку довічно, а потім на фіксований термін. У кожній країні є провінційний пріор, у кожному окремому поселенні, що має не менше 12 осіб — конвентуальний пріор. Над ними головує (капітул), тобто загальні збори, які скликаються один раз на три роки. Головне завдання нового ордену полягало в місіонерській діяльності серед невірних, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослов'ям.
До домініканців належали видатні філософи-(схоласти) ((Альберт Великий), Тома Аквінський) і містики ((Майстер Екгарт), (Джироламо Савонарола), ).
З ХІІІ ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець (Яцек Одровонж) (пол. Jacek Odrowąż, лат. Hyacintus, укр. Йоакинф Одровонж). Домініканські монастирі існували в Україні у ХІІІ–XVII ст., а на західно-українських землях до 1939.
Вибравши шлях жебручих проповідників Євангелія, для боротьби з альбігойцями (катарами), домініканці згодом і далі бути охоронцями основ віри. У (1232) році для боротьби проти єретичних рухів у відання ордену була передана (інквізиція). Magister sacri palatii, який завжди обирався з домініканців, керував вищою цензурою.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi9hL2E2L1Nhbl9Eb21lbmljbzExLmpwZy8yMDBweC1TYW5fRG9tZW5pY28xMS5qcGc=.jpg)
В епоху найбільшого розквіту орден домініканців налічував до 150 000 членів в 45 провінціях (з них 11 поза Європою) і 12 громад під управлінням самостійних генерал-вікаріїв. Пізніше домініканці були відтіснені єзуїтами від шкіл та проповіді при дворах, а почасти й від місіонерської діяльності. На кінець XIX століття вони існували в Італії, Іспанії, Австрії, їхні місії були в Америці і Ост-Індії.
Жіночі домініканські монастирі, числом до 300, на кінець XIX століття існували в Італії, Австрії, Бельгії, Америці, Польщі. Згоромадження сесер Домініканок у Польщі заснувала 1861 року (Колумба Білецька) родом з Львівщини. Черниці займалися рукоділлям. Одяг їх білий, з чорним плащем і велоном. Відома з сестер цього ордену — (свята Катерина Сієнська).
У XVI столітті домініканські проповідники з'явилися в Латинській Америці. Багато домініканців, наприклад, (Бартоломе де Лас Касас), виступали на захист прав індіанців у колоніях.
У XVII–XVIII століттях діяльність ордену істотно обмежувалася як світською, так і церковною владою. Сильний удар по домініканських монастирях в Північній Європі завдала (Реформація).
У XIX столітті становище ордену стабілізувалося, домініканські монастирі розвивалися в Європі, Латинській Америці та на Філіппінах. Бурхливо розвивається орден у США й Канаді.
У XX столітті орден зазнав нових потрясінь — вигнання в 1910 році з Мексики, масові вбивства домініканських ченців під час громадянської війни в Іспанії, гоніння в комуністичних країнах. Однак до кінця XX століття стан ордену знову стабілізувався — у 1980-х роках домініканці володіли монастирями в 50 країнах світу.
Теперішній стан
У 2010 році орден нараховував 5906 ченців (з них 4456 священиків). Вони служать в 607 парафіях.
Святі домініканці
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi8zLzM4L1NhaW50RG9taW5pYy5qcGcvMjAwcHgtU2FpbnREb21pbmljLmpwZw==.jpg)
- (Домінік де Гусман) (1170—1221) — засновник ордену проповідників
- (1175—1275) — богослов і каноніст
- (Яцек Одровонж) (1183/1185-1257) — місіонер, згідно з переказом, що досягав у ході місії берегів Дніпра (м. Києва)
- (Альберт Великий) (бл. 1193—1280) — філософ-(схоласт), богослов
- Тома Аквінський (1225/1226-1274) — середньовічний філософ і богослов
- (Інокентій V) (бл. 1225—1276) — папа римський
- (Маргарита Угорська) (1242—1270) — (принцеса) з династії (Арпади)
- (Бенедикт XI) (1240—1304) — папа римський
- (1295/1297-1366) — поет і філософ-містик
- (Катерина Сієнська) (1347—1398) — (учитель церкви), терціарка
- (1350—1419) — філософ, богослов і проповідник
- (Фра Анджеліко) (1400—1455) — видатний художник епохи (Раннього Відродження)
- (Пій V) (1504—1572) — папа римський
- (Мартін де Поррес) (1579—1639) — лікар, перший темношкірий американець, канонізований католицькою церквою (в 1962р).
- (Павло та 90 сподвижників)
- (Катерина Которська)
Видатні домініканці
Святі й блаженні
- (Жуана Португальська), (блаженна).
Інші
- (1714 −1794) — астроном і бібліограф
- (Вінсент із Бове) (1190—1264) — теолог, (енциклопедист), філософ і педагог
- — (бл. 1291—1351) — візіонерка і містична письменниця
- (Майстер Екгарт) (1260—1328) — теолог і філософ, один з найбільших християнських містиків
- (1230—1298) — духовний письменник
- (1235—1289) — перший шведський письменник
- (Андре де Лонжюмо) (XIII століття) — дипломат
- (1300—1361) — містик і проповідник
- (Торквемада Томас) (1420—1498) — перший великий інквізитор Іспанії
- (Якоб Шпренгер) (1436—1495) — вважається співавтором книги («Молот відьом»)
- (1441—1502) — мандрівник, історик
- (Джироламо Савонарола) (1452—1498) — флорентійський проповідник та громадський реформатор
- (бл. 1465—1519) — став відомим поширенням (індульгенцій), виступив зі спростуванням (95 тез) (Лютера)
- Антоніо де Монтесінос — монах, який був першим з духовенства, хто публічно засудив усі форми поневолення корінних народів Америки.
- Педро де Кордова — (1460—1525), пріор домініканського монастиря, який підтримував діяльність (Лас Касаса) і Монтесиноса
- (Фра Бартоломео) (1469—1517) — художник, один з представників флорентійської школи живопису
- (1484—1566) — захисник прав індіанців, противник рабства; єпископ
- (Себастьян де Фуенлеаль) (бл. 1490—1547) — єпископ (Санто-Домінго), виконував обов'язки голови Другої Аудіенції
- (1504—1588) — богослов і один з великих містиків Іспанії
- (бл. 1520—1570) — місіонер, автор першої європейської книги про Китай
- (1528—1591) — поет-містик, релігійний письменник, перекладач священних текстів і літературних творів
- (Джордано Бруно) (1548—1600) — вчений і поет, пізніше пішов з ордену
- (Жак Клеман) (1565—1589) — вбивця французького короля Валуа
- (Томазо Кампанелла) (1568—1639) — філософ, письменник-утопіст
- (Бенедикт XIII) (1649—1730) — Папа Римський
- (1663—1738) — місіонер та мандрівник
- (Жан-Батист Анрі Лакордер) (1802—1861) — письменник і богослов, багато зробив для відродження ордену в 19 столітті
- Лагранж Марі-Жозе (1855—1938) — богослов
- (Ів Конґар) (Yves Congar) (1904—1995), французький католицький теолог, представник «нової теології» (Nouvelle theologie), один з експертів .
- (1910—1969) — лауреат Нобелівської премії (1958)
- Бруно Хуссар (1911—1996) — засновник
- (Бернардо де Луго) — лінгвіст, укладач першої граматики мови чибча-муісків.
- Марсель Дюбуа (1920—2006) — богослов, викладач , настоятель івритомовних католицької громади.
- (нар. 1922) — кардинал, теолог та філософ
- (Крістоф Шенборн) (нар. 1945) — кардинал, архієпископ Віденський, теолог
- (Жорж Пір), лауреат Нобелівської премії миру (1958)
- (Ґруневеґ Мартін)
Примітки
Див. також
- (Видавництво «Кайрос»)
Джерела
- Домініканці // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Домінікани // (Українська мала енциклопедія) : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 367. — 1000 екз.
- Домініканці // (Універсальний словник-енциклопедія). — 4-те вид. — К. : (Тека), 2006.
- Домініканці, Массімо Карло Джанніні, Кайрос 2023
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Dominican Order |
- (англ.) (пол.) (рос.) (укр.)
- (англ.) (пол.)
- Офіційна сторінка Ордену домініканів (англ.) (ісп.) (фр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет