Дзигівка Дзи гівка село в Україні у Ямпільській міській громаді Могилів Подільського району Вінницької області Населення

Дзи́гівка — село в Україні, у Ямпільській міській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 3003 особи.

село Дзигівка

Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Могилів-Подільський район
Громада	Ямпільська міська громада
Основні дані
Засноване	1500
Перша згадка	1500 (523 роки)
Населення	3003
Площа	8,196 км²
Густота населення	504,15 осіб/км²
Поштовий індекс	24531
Телефонний код	+380 236
Географічні дані
Географічні координати	48°21′18″ пн. ш. 28°19′10″ сх. д. / 48.35500° пн. ш. 28.31944° сх. д. / 48.35500; 28.31944Координати: 48°21′18″ пн. ш. 28°19′10″ сх. д. / 48.35500° пн. ш. 28.31944° сх. д. / 48.35500; 28.31944
Середня висота над рівнем моря	135 м
Водойми	Коритна
Місцева влада
Адреса ради	24500, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н., м. Ямпіль, вул. Замкова, 94/2
Карта
Дзигівка
Дзигівка
Мапа

Дзигівка у Вікісховищі

Географія ред.

У селі річка Дзигівка впадає у Коритну, праву притоку Русави.

У селі знаходиться гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело «Дзигівське».

Історія ред.

Дзигівка — колишнє власницьке містечко, центр Дзигівської волості, Ямпільського повіту Подільської губернії.

Дзигівка — миловидне село, розташоване в глибокій балці річки Коритної та її притоки Дзигівки. За народними переказами свою назву отримало від свого засновника — козака Дзиги, що багато століть тому оселився на березі річки Коритної. У селі й досі проживають прямі нащадки козака засновника і носять прізвище Дзиговські. Тобто можна стверджувати, що починало своє існування село як козацький зимівник.

На карті Брацлавського воєводства, складеній на початку XVII століття французьким інженером Бопланом, який знаходився в той час на службі у польського уряду, село Дзигівка зазначене як досить великий населений пункт. У час захоплення українських земель польсько-шляхетськими загарбниками, після Люблінської унії 1569-го року, село Дзигівка з навколишніми селами перейшло до феодальних володінь графів Потоцьких.

Є відомості, що дзигівське козацтво брало активну участь у національно-визвольних змаганнях середини XVII століття, під проводом Богдана Хмельницького. Дзигівські козаки й прості селяни були в загонах Максима Кривоноса, Данила Нечая та Івана Богуна. 21 листопада 1764 року в день, коли весь православний світ святкував Собор Архистратига Михаїла, у селі було засновано Свято-Михайлівську церкву.

У XVIII столітті Дзигівка входила до володінь князів Любомирських. А в 1787 році польський король Станіслав-Август дав селу привілей і те стало містечком, отримавши разом з тим право на проведення ярмарків, що проходили тут зазвичай раз у два тижні. З 1793-го року, внаслідок другого поділу Польщі, українські землі від Південного Бугу до Дністра, у тому числі і містечко Дзигівка, ввійшли до складу Російської імперії.

У період з початку XIX століття містечко пов'язують з ім'ям Ярошинського. 1804-го року в Дзигівці було відкрито костел, перед будівлею якого постала скульптура Божої Матері заввишки 16 метрів. Є свідчення про те, що ця скульптура була встановлена управляючим містечка в подарунок Ярошинському. Костел можна відвідати і сьогодні; скульптура Богородиці не збереглася: її зруйновано у 1919 році.

Село прославили багатолюдні ярмарки з широким вибором різноманітних товарів.

Відкриття у 1912 році земської лікарні на 10 ліжок мало велике значення не тільки для Дзигівки — вона обслуговувала й 12 навколишніх сіл. Першим лікарем цієї лікарні був Рогозинський Констянтин Митрофанович. Жителі села ревно берегли будівлю лікарні — вона збереглася до наших днів і є гарним прикладом російського класицизму в провінційній архітектурі.

Досі село зберігає давню ярмаркову традицію, відновлено костел, що активізувало католицьку общину, розчищаються старі цвинтарі та інші об'єкти історичного значення.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Ямпільської міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ямпільського району, село увійшло до складу Могилів-Подільського району.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4666 осіб, з яких 2110 чоловіків та 2556 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4126 осіб.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,69 %
російська	0,82 %
молдовська	0,19 %
циганська	0,15 %
білоруська	0,07 %
угорська	0,02 %

Відомі люди ред.

Барин Степан Якович (1914—1983) — радянський сталевар, новатор виробництва, Герой Соціалістичної Праці.
Варшавський Аркадій Йосипович — стоматолог, письменник.
Добрянський Віктор Леонтьевіч — засновник та директор одеського оптово-роздрібного ринку «Сьомий кілометр».
Олександр Олексійович Кривіцький (1886 −1946) — педагог і краєзнавець.
Луцький Сергій Артемович — письменник.
Петров Сергій Олександрович (1965—2014) — капітан резерву Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Станіслав Райко (1873—1937) — адміністратор Іспанської парафії з 1922 по 1928 р.
Теодор Бекман (1895—1973) — вчений та автор книг з менеджменту.
Шамура Данило Гнатович (1918—1997) — Герой Радянського Союзу.

Шипіт — підземне джерело водопостачання

Примітки ред.

. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 січня 2010.
[1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Література ред.

Дзигі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.735-736

Посилання ред.

Погода в селі Дзигівка [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Мапа [ 8 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Дзигівська сільська рада^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Україна Неймовірна [ 24 січня 2018 у Wayback Machine.]
Господарства всіх форм власності^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.

[2] . Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.

[3] . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.

[4] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[населення_1989-5] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.

[населення_2001-6] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.

[населення_2001_мова-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.

[8] . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 21 січня 2010.

[9] [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}