www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джон Вілкінс У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілкінс англ John Wilkins 1614 1672 британський священик

Джон Вілкінс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілкінс.

Джон Вілкінс (англ. John Wilkins, 1614—1672) — британський священик і полімат, один із засновників Лондонського королівського товариства. Єпископ Честера[en] від 1668 року до своєї смерті.

Джон Вілкінс
John Wilkins
Народився 14 лютого 1614(1614-02-14)
Fawsleyd, Королівство Англія
Помер 19 листопада 1672(1672-11-19) (58 років)
Лондон, Велика Британія
Поховання Церква Святого Лаврентія (Ґілдголл, Лондон)
Країна  Англія
Національність англійці
Діяльність науковець, богослов
Alma mater коледж Магдалени[d]
Галузь філософія науки, лексикографія, криптографія, математика, богослів'я і астрономія
Посада Bishop of Chesterd і secretary of the Royal Societyd
Членство Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки: Універсальна мова
 Джон Вілкінс у Вікісховищі

Джон Вілкінс — один з небагатьох людей, які займали посади керівників коледжів і Оксфордського, і Кембриджського університетів. У складних умовах громадянської війни і релігійної конфронтації в Англії Вілкінс зумів стабілізувати становище в Оксфорді і взяв участь в створенні Лондонського Королівського товариства.

Є одним із засновників природної теології, сумісної з тогочасною європейською наукою. Серед праць Вілкінса найбільш відоме його «Есе про справжню символіку і філософську мову» (1668), в якому, серед іншого, Вілкінс запропонував універсальну мову і десяткову систему мір, яка згодом стала основою метричної системи.

Біографія Редагувати

Ранні роки Редагувати

Питання про місце народження Вілкінса залишається спірним. Згідно з деякими джерелами, він народився в селі Кенонс Ешбі[en] (графство Нортгемптоншир), згідно з іншими — в Фослі[en]. Батьками Джона були ювелір Волтер Вілкінс (пом. 1625) і Джейн Дод, донька священика Джона Дода[en]. Після смерті чоловіка мати Джона знову вийшла заміж, і в другому шлюбі народила його зведеного брата Волтера[en], згодом — відомого астронома і поета.

Джон Вілкінс здобув освіту в Оксфорді, де навчався спочатку в коледжі New Inn Hall[en], а потім — у Гертфорд-коледжі. У Гертфорд-коледжі наставником Вілкінса був відомий пресвітеріанин Джон Томбс[en], а курс астрономії вів перший Савільський професор астрономії[en] Оксфорда Джон Бейнбрідж[en]. Вілкінс здобув ступінь бакалавра в 1631 році і ступінь магістра 1634 року.

1637 року Вілкінс оселився у Фослі — маєтку дворянського роду Найтлі[en], якому служив він сам, а також клан його матері (родина Дод). Заступником родини Дод був Річард Найтлі[en] — у минулому член парламенту і шериф Нортгемптоншира[en]. У лютому 1638 року Вілкінс був висвячений на священика англіканської церкви в соборі Christ Church Cathedral в Оксфорді, після чого служив духівником у лорда Сей і Сіл[en], а від 1641 року — у лорда Берклі[en]. 1644 року став капеланом у курфюрста Пфальца Карла Людвіга, який проживав у вигнанні в Лондоні й доводився племінником англійському королю Карлу I.

У Лондоні, Оксфорді та Кембриджі Редагувати

У Лондоні Вілкінс належав до гуртка вчених — прихильників експериментальної філософії, що сформувався навколо Чарльза Скарборо[en], лікаря-рояліста, який прибув до Лондона влітку 1646 року, після того як Оксфорд захопили прихильники парламенту. До цього гуртка належали такі вчені як Джордж Ент[en], Семюел Фостер[en], Френсіс Гліссон[en], Джонатан Годдард[en], Крістофер Меррет[en], Джон Валліс, Вільям Гарвей і Сет Ворд[en]. Цей гурток, що отримав неофіційну назву «група 1645», був описаний набагато пізніше Уоллісом, який також згадує серед учасників Теодора Хаака[en]. Низка учасників «Групи 1645» згодом сформували Оксфордський філософський клуб[en] — один з попередників Королівського товариства.

Після укладення Вестфальського миру в 1648 році Карл Людвіг повернувся до Європи, де отримав у правління землі батька і став новим, восьмим курфюрстом Пфальцу, а Вілкінс 1648 року зайняв у Оксфорді, в Ведхем-коледжі[en] посаду Ворд (одна з найвищих посадових осіб коледжу, що відповідає за керівництво науковими дослідженнями і представлення коледжу в суспільстві), що сприятливо позначилося на розвитку коледжу. Політика Вілкінса сприяла створенню атмосфери політичної та релігійної терпимості в коледжі і залученню талановитої молоді, зокрема Крістофера Рена. Попри те, що Вілкінс був прихильником Олівера Кромвеля, в коледжі навчалися і діти роялістів. Вілкінс сформував у Оксфорді групу вчених, зацікавлених у розвитку експериментальної науки, яка в 1650 році отримала статус клубу[en] зі своїми правилами. Крім колишніх однодумців Вілкінса з лондонської «Групи 1645» (Годдард, Волліс, Ворд, Рен — молодий протеже Скарборо), до складу клубу увійшли, за оцінкою Томаса Спрета[en], такі вчені як Ральф батерст[en], Роберт Бойль, Вільям Петті, Лоуренс Рук[en], Томас Вілліс, і Меттью Рен[en] . Поступово до діяльності клубу підключився Роберт Гук, який 1653 року прибув з коледжу Крайст-Черч. Гук став відомий Вілкінсу як технік (можливо через Річарда Басбі) і став спочатку помічником Вілкінса, а від 1658 року працював з Бойлем.

1656 року Джон Вілкінс одружився з Робіною Френч (уродженою Кромвель), молодшою сестрою Олівера Кромвеля, що овдовіла в 1655 році (її чоловік Пітер Френч був каноніком оксфордського коледжу Крайст Черч). Ставши зятем Кромвеля, Вілкінс дістав доступ до найвищих верств британського суспільства. У 1658 році, незадовго до своєї смерті, Кромвель призначив Уїлкінса майстром Триніті-коледжу в Кембриджі, це призначення підтвердив син Кромвеля Річард, який замінив батька на посаді лорда-протектора. За час перебування на посаді Вілкінс став другом і опікуном Ісаака Барроу.

Після Реставрації Стюартів Редагувати

Підпис Вілкінса як секретаря на фінансовому звіті Королівського товариства 1667 року

Після реставрації Стюартів 1660 року, нова влада позбавила Вілкінса посади в Триніті-коледжі, зробивши його пребендарієм Йорка і ректором[en] у Кренфорді[en], тодішньому передмісті Лондона. 1661 року його перевели на посаду проповідника до Грейс-Інн[en], а в 1662 році — вікарія парафії собору Святого Лаврентія на Грешем-стріт[en]. Під час Великої лондонської пожежі 1666 року у вогні загинула бібліотека і наукові прилади Вілкінса.

У листопаді 1660 року Вілкінс, разом з однодумцями по Оксфордському філософському клубу, став одним з членів-засновників Королівського товариства і був обраний одним з двох його секретарів. Другим секретарем Королівського товариства став Генрі Ольденбург, з яким Вілкінс познайомився в Оксфорді в 1656 році.

Єпископ Честера Редагувати

1666 року Вілкінс став вікарієм Поулбрука[en] в графстві Нортгемптоншир, в 1667 році — пребендарієм Ексетера і в 1668 році — пребендарієм собору святого Павла і єпископом Честера. Останню посаду він отримав завдяки впливу герцога Джорджа Вільєрса[en] — випускника Триніті-коледжу і члена Королівського товариства. Вільєрс вирізнявся помірними поглядами щодо конфлікту пресвітеріан і індепендентів[en] і був прихильником мирного врегулювання внутрішньоцерковних розбіжностей, Вілкінс поділяв цей підхід.

Одразу ж після свого висвячення в єпископи Честера, Вілкінс висловився проти використання кримінального законодавства щодо нонконформістів і спробував заручитися в цьому питанні підтримкою інших помірних єпископів. У 1668 році відбулися переговори за участю Вілкінса і відомого теолога Єзекії Бертона[en] з представниками інакомислячих — Вільямом Бейтсом, Річардом Бакстером[en] і Томасом Ментоном з питань врегулювання конфлікту в англіканській церкві. Вілкінс пропонував пресвітеріанам залишитися в складі англіканської церкви, вивівши з неї індепендентів.

Джон Вілкінс помер у Лондоні в листопаді 1672 року від сечокам'яної хвороби.

Внесок у науку Редагувати

Фронтиспис книги Есе про справжню символіку і філософську мову (1668)

Ранні праці Вілкінса були за характером фантастико-утопічними. Його перші книги — «Відкриття місячного світу» (англ. The Discovery of a World in the Moone, 1638) і «Міркування про нову планету» (англ. A Discourse Concerning a New Planet, 1640), написані під явним впливом твору Френсіса Годвіна («Людина на Місяці», 1638), присвячені міркуванням про подібність між Землею і Місяцем, на підставі чого Вілкінс передбачає, що на Місяці живуть живі істоти — селеніти. У третє видання «Відкриття місячного світу» (1640) письменник додав розділ про реальність подорожі людей на Місяць.

1641 року Вілкінс анонімно опублікував трактат під назвою «Меркурій, або таємний і швидкий посланник» (англ. Mercury, or the Secret and Swift Messenger), присвячений криптографії; можливо, цей твір також написаний під впливом Годвіна, який опублікував у 1629 році власний трактат по криптографію Nuncius inanimatus.

Трактат Вілкінса «Еклезіаст» (1646), згодом неодноразово перевиданий, містить аналіз усіх доступних коментарів Біблії і призначений для підготовки проповідей. Поряд з вмістом, Вілкінс велику увагу приділяє також стилю читання проповідей, вказуючи на необхідність відходу від стилю Цицерона і використання прямих емоційних стимулів.

У 1648 році виходить у світ «Математична магія» (англ. Mathematical Magick) Вілкінса з присвятою його підопічному принцу Карлу Людвігу. Книга складалася з двох частин; перша частина, під назвою «Архімед», була присвячена опису традиційних механічних пристроїв, таких як важіль, ваги, блок а друга, більш белетризована — «Дедал» — складнішим пристроїв і механічним машинам. У «Дедалі» автор розповідає, зокрема, що англійський чернець Ейлмер у XI столітті, користуючись механічними крилами, здійснив політ з дзвіниці собору. У подальших прикладах і міркуваннях про «летючих людей» Вілкінс описує якусь «летючу колісницю» — конструкцію, яка доволі нагадує сучасний аероплан. Вілкінс посилається при цьому на праці як стародавніх вчених, так і своїх сучасників, таких як Гвідобальдо дель Монте і Марен Мерсенн, а також згадує книгу Годвіна «Людина на Місяці», герой якої використовував птахів для польоту на Місяць.

У праці «Міркування про красу провидіння» (англ. Discourse Concerning the Beauty of Providence, 1649) Вілкінс дотримувався точки зору, що божественне провидіння куди глибше, ніж про це говорять його нинішні інтерпретатори. Це зміцнило репутацію Вілкінса після реставрації Стюартів.

У 1654 році Вілкінс разом з Сетом Вордом виступили проти впливового клірика Джона Вебстера[en], який в своєму трактаті Academiarum Examen повів атаку проти методів викладання в Оксфорді і Кембриджі, вимагаючи ввести навчання астрології і алхімії. Прагнучи заручитися підтримкою військових і політичних кіл, Вебстер направив свій трактат генералу Джону Ламберту, а також в Бербонський парламент[en]. У відповідь на це Вілкінс і Ворд виступили зі своїм трактатом Vindiciae academiarum (1654), в якому відстоювали більш помірковану програму реформи викладання, частково вже реалізовану на той час. Вілкінс і Ворд стверджували, що Вебстер не в курсі останніх змін у викладанні, і непослідовний у своїх поглядах, захищаючи одночасно Бекона і Фладда, чиї методи були несумісні.

У лексикографічних працях Вілкінс співпрацював з відомим вченим і церковним діячем Вільямом Ллойдом[en].

Молитва «Отче наш», записана мовою Вілкінса

Найвідомішим праця Вілкінса — «Есе про справжню символіку і філософську мову», яке вийшло 1668 року. У цьому трактаті Вілкінс розробляв підхід до створення універсальної мови для спілкування вчених і філософів, яка замінила б латину, що панувала тоді в науковому співтоваристві. Цей проект є одним з найбільш амбітних проектів створення планових мов. Вілкінс розробив чорновий варіант цієї універсальної мови, що включає універсальні письмо, словник, граматику і фонетику. Одним з аспектів цієї роботи стала пропозиція десяткової системи вимірювань, яке згодом було реалізовано у вигляді метричної системи. Також у цій книзі Вілкінс запропонував використовувати вісімкову систему числення замість десяткової.

Праці Редагувати

Математична магія, видання 1691 року
  • The Discovery of a World in the Moone (1638)
  • A Discourse Concerning a New Planet (1640)
  • Mercury, or the Secret and Swift Messenger (1641)
  • Ecclesiastes (1646)
  • Mathematical Magick (1648)
  • A Discourse Concerning the Beauty of Providence (1649)
  • A discourse concerning the gift of prayer: shewing what it is, wherein it consists and how far it is attainable by industry (1651)
  • Vindiciae academiarum (1654), в спільно з Сетом Вордом
  • An Essay towards a Real Character and a Philosophical Language (1668)
  • Of the Principle and Duties of Natural Religion, London, UK: Archive, 1675.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. McGrath, 2001.
  3. Rooney, 2006.
  4. Davies, 2004.
  5. ↑ Henry.
  6. Treasure, 1998.
  7. Feingold, Mordechai (1997). Mathematical Sciences and New Philosophies. У Tyacke, Nicholas. The History of the University of Oxford. IV Seventeenth-century Oxford. с. 380. 
  8. Shapiro, 1969.
  9. . Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 28 квітня 2015. 
  10. Tinniswood, 2001.
  11. Purver, 1967.
  12. Jardine, 2003.
  13. . UK: Trinity College, Cambridge. Архів оригіналу за 19 березня 2008. Процитовано 20 лютого 2016. 
  14. Wilkins, John (WLKS639J). A Cambridge Alumni Database. University of Cambridge[недоступне посилання з квітня 2019]
  15. Feingold, 1990.
  16. . Архів оригіналу за 27 вересня 2008. Процитовано 20 лютого 2016. .
  17. Garber&Ayers, 2003.
  18. Keeble, 2002.
  19. Marshall, John (1991). Locke and Latitudinarianism. У Kroll, Richard W.F.; Ashcraft, Richard; Zagorin, Perez. Philosophy, Science, and Religion in England, 1640–1700. с. 257. .
  20. Lamont, William M. (1979). Richard Baxter and the Millennium. с. 220. 
  21. Inwood, 2005.
  22. Bouyre Claire, "Vivre et Aller sur la Lune en 1640 ? Les sciences du vivant dans le discours sur la pluralité des Mondes, à partir de l’œuvre de John Wilkins: The Discovery Of A New World (1640) " Bulletin d'Histoire et d’épistémologie des Sciences de la vie, 2014, 21 (1), pp. 7-37.
  23. (scan of original book). Light of truth. Архів оригіналу за 4 вересня 2009. Процитовано 20 лютого 2016. .
  24. Knowlson, 1968.
  25. . Encyclopædia Britannica. 1911. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 20 лютого 2016. 
  26. Green, 2000.
  27. Enos, 1996.
  28. . UIUC. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 20 лютого 2016. 
  29. (PDF). Newberry. с. 25. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 20 лютого 2016. 
  30. Guyatt, 2007.
  31. Pyle, 2000.
  32. . NO: UIB. Архів оригіналу за 14 жовтня 2006. Процитовано 20 лютого 2016. 
  33. Drezen, 1991, с. 92.
  34. . Alamut. Архів оригіналу за 2 лютого 2006. Процитовано 20 лютого 2016. 
  35. . News (video). BBC. 13 липня 2007. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 20 лютого 2016. .
  36. Wilkins, John (1668). . London. с. 190. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015. 

Література Редагувати

  • Davies. The Family and Connections of John Wilkins, 1614–72 // Oxoniensia. — 2004. — № LXIX.
  • Rooney, Anne. The History of Mathematics. — Rosen Publishing Group, 2006. — P. 65.
  • Alister E. McGrath. A Scientific Theology: Nature. — 2001. — P. 242.
  • Henry, John. Wilkins, John // Oxford Dictionary of National Biography.
  • Geoffrey Russell Richards Treasure. Who's who in British History: A-H. — Taylor & Francis, 1998. — P. 1309.
  • Barbara J. Shapiro. John Wilkins, 1614–1672: An Intellectual Biography. — University of California Press, 1969. — P. 257.
  • Adrian Tinniswood. His Invention So Fertile: A life of Christopher Wren. — 2001. — P. 23-24.
  • Margery Purver. The Royal Society: Concept and Creation. — 1967. — P. 205.
  • Lisa Jardine. The Curious Life of Robert Hooke. — 2003. — P. 63–75.
  • Mordechai Feingold. Before Newton: The Life and Times of Isaac Barrow. — 1990. — P. 52–3.
  • Daniel Garber&Michael Ayers, editors. The Cambridge History of Seventeenth-century Philosophy, volume II. — 2003. — P. 1455.
  • N.H.Keeble. The Restoration: England in the 1660s. — 2002. — P. 123.
  • Stephen Inwood. The Forgotten Genius: The Biography of Robert Hooke 1635–1703. — MacAdam/Cage Publishing, isbn 1-59692-115-3, 2005.
  • James R.Knowlson. A Note on Bishop Godwin's "Man in the Moone:" The East Indies Trade Route and a 'Language' of Musical Notes // Modern Philology. — 1968. — Т. 65, № 4. — С. 357–91.
  • I.M.Green. Print and Protestantism in Early Modern England. — 2000. — P. 109.
  • Theresa Enos. Encyclopedia of Rhetoric and Composition: Communication from Ancient Times to the Information Age. — 1996. — P. 764.
  • Nicholas Guyatt. Providence and the Invention of the United States, 1607–1876. — Cambridge University Press, 2007. — P. 43.
  • Allen G. Debus. Science and Education in the Seventeenth Century: The Webster-Ward Debate. — 1970.
  • Dictionary of Seventeenth Century British Philosophers, article on Webster, / Andrew Pyle, editor. — 2000. — P. 867—870.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vilkins Dzhon Vilkins angl John Wilkins 1614 1672 britanskij svyashenik i polimat odin iz zasnovnikiv Londonskogo korolivskogo tovaristva Yepiskop Chestera en vid 1668 roku do svoyeyi smerti Dzhon VilkinsJohn WilkinsNarodivsya 14 lyutogo 1614 1614 02 14 Fawsleyd Korolivstvo AngliyaPomer 19 listopada 1672 1672 11 19 58 rokiv London Velika BritaniyaPohovannya Cerkva Svyatogo Lavrentiya Gildgoll London Krayina AngliyaNacionalnist anglijciDiyalnist naukovec bogoslovAlma mater koledzh Magdaleni d Galuz filosofiya nauki 1 leksikografiya 1 kriptografiya 1 matematika 1 bogosliv ya 1 i astronomiya 1 Posada Bishop of Chesterd i secretary of the Royal SocietydChlenstvo Londonske korolivske tovaristvoVidomij zavdyaki Universalna mova Dzhon Vilkins u VikishovishiDzhon Vilkins odin z nebagatoh lyudej yaki zajmali posadi kerivnikiv koledzhiv i Oksfordskogo i Kembridzhskogo universitetiv U skladnih umovah gromadyanskoyi vijni i religijnoyi konfrontaciyi v Angliyi Vilkins zumiv stabilizuvati stanovishe v Oksfordi i vzyav uchast v stvorenni Londonskogo Korolivskogo tovaristva Ye odnim iz zasnovnikiv prirodnoyi teologiyi sumisnoyi z togochasnoyu yevropejskoyu naukoyu 2 Sered prac Vilkinsa najbilsh vidome jogo Ese pro spravzhnyu simvoliku i filosofsku movu 1668 v yakomu sered inshogo Vilkins zaproponuvav universalnu movu i desyatkovu sistemu mir yaka zgodom stala osnovoyu metrichnoyi sistemi 3 Zmist 1 Biografiya 1 1 Ranni roki 1 2 U Londoni Oksfordi ta Kembridzhi 1 3 Pislya Restavraciyi Styuartiv 1 4 Yepiskop Chestera 2 Vnesok u nauku 3 Praci 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiRanni roki Redaguvati Pitannya pro misce narodzhennya Vilkinsa zalishayetsya spirnim Zgidno z deyakimi dzherelami vin narodivsya v seli Kenons Eshbi en grafstvo Nortgemptonshir zgidno z inshimi v Fosli en 4 Batkami Dzhona buli yuvelir Volter Vilkins pom 1625 i Dzhejn Dod donka svyashenika Dzhona Doda en Pislya smerti cholovika mati Dzhona znovu vijshla zamizh i v drugomu shlyubi narodila jogo zvedenogo brata Voltera en zgodom vidomogo astronoma i poeta 5 6 Dzhon Vilkins zdobuv osvitu v Oksfordi de navchavsya spochatku v koledzhi New Inn Hall en a potim u Gertford koledzhi U Gertford koledzhi nastavnikom Vilkinsa buv vidomij presviterianin Dzhon Tombs en a kurs astronomiyi viv pershij Savilskij profesor astronomiyi en Oksforda Dzhon Bejnbridzh en 7 Vilkins zdobuv stupin bakalavra v 1631 roci i stupin magistra 1634 roku 5 1637 roku Vilkins oselivsya u Fosli mayetku dvoryanskogo rodu Najtli en yakomu sluzhiv vin sam a takozh klan jogo materi rodina Dod Zastupnikom rodini Dod buv Richard Najtli en u minulomu chlen parlamentu i sherif Nortgemptonshira en U lyutomu 1638 roku Vilkins buv visvyachenij na svyashenika anglikanskoyi cerkvi v sobori Christ Church Cathedral v Oksfordi 8 9 pislya chogo sluzhiv duhivnikom u lorda Sej i Sil en a vid 1641 roku u lorda Berkli en 1644 roku stav kapelanom u kurfyursta Pfalca Karla Lyudviga yakij prozhivav u vignanni v Londoni j dovodivsya pleminnikom anglijskomu korolyu Karlu I 5 U Londoni Oksfordi ta Kembridzhi Redaguvati U Londoni Vilkins nalezhav do gurtka vchenih prihilnikiv eksperimentalnoyi filosofiyi sho sformuvavsya navkolo Charlza Skarboro en likarya royalista yakij pribuv do Londona vlitku 1646 roku pislya togo yak Oksford zahopili prihilniki parlamentu Do cogo gurtka nalezhali taki vcheni yak Dzhordzh Ent en Semyuel Foster en Frensis Glisson en Dzhonatan Goddard en Kristofer Merret en Dzhon Vallis Vilyam Garvej i Set Vord en Cej gurtok sho otrimav neoficijnu nazvu grupa 1645 buv opisanij nabagato piznishe Uollisom yakij takozh zgaduye sered uchasnikiv Teodora Haaka en Nizka uchasnikiv Grupi 1645 zgodom sformuvali Oksfordskij filosofskij klub en odin z poperednikiv Korolivskogo tovaristva 10 Pislya ukladennya Vestfalskogo miru v 1648 roci Karl Lyudvig povernuvsya do Yevropi de otrimav u pravlinnya zemli batka i stav novim vosmim kurfyurstom Pfalcu a Vilkins 1648 roku zajnyav u Oksfordi v Vedhem koledzhi en posadu Vord odna z najvishih posadovih osib koledzhu sho vidpovidaye za kerivnictvo naukovimi doslidzhennyami i predstavlennya koledzhu v suspilstvi sho spriyatlivo poznachilosya na rozvitku koledzhu Politika Vilkinsa spriyala stvorennyu atmosferi politichnoyi ta religijnoyi terpimosti v koledzhi i zaluchennyu talanovitoyi molodi zokrema Kristofera Rena 5 Popri te sho Vilkins buv prihilnikom Olivera Kromvelya v koledzhi navchalisya i diti royalistiv Vilkins sformuvav u Oksfordi grupu vchenih zacikavlenih u rozvitku eksperimentalnoyi nauki yaka v 1650 roci otrimala status klubu en zi svoyimi pravilami Krim kolishnih odnodumciv Vilkinsa z londonskoyi Grupi 1645 Goddard Vollis Vord Ren molodij protezhe Skarboro do skladu klubu uvijshli za ocinkoyu Tomasa Spreta en taki vcheni yak Ralf baterst en Robert Bojl Vilyam Petti Lourens Ruk en Tomas Villis i Mettyu Ren en 11 Postupovo do diyalnosti klubu pidklyuchivsya Robert Guk yakij 1653 roku pribuv z koledzhu Krajst Cherch Guk stav vidomij Vilkinsu yak tehnik mozhlivo cherez Richarda Basbi i stav spochatku pomichnikom Vilkinsa a vid 1658 roku pracyuvav z Bojlem 12 1656 roku Dzhon Vilkins odruzhivsya z Robinoyu French urodzhenoyu Kromvel molodshoyu sestroyu Olivera Kromvelya sho ovdovila v 1655 roci yiyi cholovik Piter French buv kanonikom oksfordskogo koledzhu Krajst Cherch Stavshi zyatem Kromvelya Vilkins distav dostup do najvishih verstv britanskogo suspilstva U 1658 roci nezadovgo do svoyeyi smerti Kromvel priznachiv Uyilkinsa majstrom Triniti koledzhu v Kembridzhi 13 14 ce priznachennya pidtverdiv sin Kromvelya Richard yakij zaminiv batka na posadi lorda protektora Za chas perebuvannya na posadi Vilkins stav drugom i opikunom Isaaka Barrou 15 Pislya Restavraciyi Styuartiv Redaguvati nbsp Pidpis Vilkinsa yak sekretarya na finansovomu zviti Korolivskogo tovaristva 1667 rokuPislya restavraciyi Styuartiv 1660 roku nova vlada pozbavila Vilkinsa posadi v Triniti koledzhi zrobivshi jogo prebendariyem Jorka i rektorom en u Krenfordi en todishnomu peredmisti Londona 1661 roku jogo pereveli na posadu propovidnika do Grejs Inn en a v 1662 roci vikariya parafiyi soboru Svyatogo Lavrentiya na Greshem strit en Pid chas Velikoyi londonskoyi pozhezhi 1666 roku u vogni zaginula biblioteka i naukovi priladi Vilkinsa 16 U listopadi 1660 roku Vilkins razom z odnodumcyami po Oksfordskomu filosofskomu klubu stav odnim z chleniv zasnovnikiv Korolivskogo tovaristva i buv obranij odnim z dvoh jogo sekretariv Drugim sekretarem Korolivskogo tovaristva stav Genri Oldenburg z yakim Vilkins poznajomivsya v Oksfordi v 1656 roci 5 17 Yepiskop Chestera Redaguvati 1666 roku Vilkins stav vikariyem Poulbruka en v grafstvi Nortgemptonshir v 1667 roci prebendariyem Eksetera i v 1668 roci prebendariyem soboru svyatogo Pavla i yepiskopom Chestera Ostannyu posadu vin otrimav zavdyaki vplivu gercoga Dzhordzha Vilyersa en vipusknika Triniti koledzhu i chlena Korolivskogo tovaristva Vilyers viriznyavsya pomirnimi poglyadami shodo konfliktu presviterian i independentiv en i buv prihilnikom mirnogo vregulyuvannya vnutrishnocerkovnih rozbizhnostej Vilkins podilyav cej pidhid 18 Odrazu zh pislya svogo visvyachennya v yepiskopi Chestera Vilkins vislovivsya proti vikoristannya kriminalnogo zakonodavstva shodo nonkonformistiv i sprobuvav zaruchitisya v comu pitanni pidtrimkoyu inshih pomirnih yepiskopiv 19 U 1668 roci vidbulisya peregovori za uchastyu Vilkinsa i vidomogo teologa Yezekiyi Bertona en z predstavnikami inakomislyachih Vilyamom Bejtsom Richardom Baksterom en i Tomasom Mentonom z pitan vregulyuvannya konfliktu v anglikanskij cerkvi Vilkins proponuvav presviterianam zalishitisya v skladi anglikanskoyi cerkvi vivivshi z neyi independentiv 20 Dzhon Vilkins pomer u Londoni v listopadi 1672 roku vid sechokam yanoyi hvorobi 21 Vnesok u nauku RedaguvatiDokladnishe Matematichna magiya ta Ese pro spravzhnyu simvoliku i filosofsku movu nbsp Frontispis knigi Ese pro spravzhnyu simvoliku i filosofsku movu 1668 Ranni praci Vilkinsa buli za harakterom fantastiko utopichnimi Jogo pershi knigi Vidkrittya misyachnogo svitu angl The Discovery of a World in the Moone 1638 i Mirkuvannya pro novu planetu angl A Discourse Concerning a New Planet 1640 napisani pid yavnim vplivom tvoru Frensisa Godvina Lyudina na Misyaci 1638 prisvyacheni mirkuvannyam pro podibnist mizh Zemleyu i Misyacem na pidstavi chogo Vilkins peredbachaye sho na Misyaci zhivut zhivi istoti seleniti 22 U tretye vidannya Vidkrittya misyachnogo svitu 1640 pismennik dodav rozdil pro realnist podorozhi lyudej na Misyac 1641 roku Vilkins anonimno opublikuvav traktat pid nazvoyu Merkurij abo tayemnij i shvidkij poslannik angl Mercury or the Secret and Swift Messenger 23 prisvyachenij kriptografiyi mozhlivo cej tvir takozh napisanij pid vplivom Godvina yakij opublikuvav u 1629 roci vlasnij traktat po kriptografiyu Nuncius inanimatus 24 25 Traktat Vilkinsa Ekleziast 1646 zgodom neodnorazovo perevidanij mistit analiz usih dostupnih komentariv Bibliyi i priznachenij dlya pidgotovki propovidej Poryad z vmistom Vilkins veliku uvagu pridilyaye takozh stilyu chitannya propovidej vkazuyuchi na neobhidnist vidhodu vid stilyu Cicerona i vikoristannya pryamih emocijnih stimuliv 26 27 U 1648 roci vihodit u svit Matematichna magiya angl Mathematical Magick Vilkinsa z prisvyatoyu jogo pidopichnomu princu Karlu Lyudvigu Kniga skladalasya z dvoh chastin persha chastina pid nazvoyu Arhimed bula prisvyachena opisu tradicijnih mehanichnih pristroyiv takih yak vazhil vagi blok a druga bilsh beletrizovana Dedal skladnishim pristroyiv i mehanichnim mashinam U Dedali avtor rozpovidaye zokrema sho anglijskij chernec Ejlmer u XI stolitti koristuyuchis mehanichnimi krilami zdijsniv polit z dzvinici soboru U podalshih prikladah i mirkuvannyah pro letyuchih lyudej Vilkins opisuye yakus letyuchu kolisnicyu konstrukciyu yaka dovoli nagaduye suchasnij aeroplan Vilkins posilayetsya pri comu na praci yak starodavnih vchenih tak i svoyih suchasnikiv takih yak Gvidobaldo del Monte i Maren Mersenn 28 a takozh zgaduye knigu Godvina Lyudina na Misyaci geroj yakoyi vikoristovuvav ptahiv dlya polotu na Misyac 29 U praci Mirkuvannya pro krasu providinnya angl Discourse Concerning the Beauty of Providence 1649 Vilkins dotrimuvavsya tochki zoru sho bozhestvenne providinnya kudi glibshe nizh pro ce govoryat jogo ninishni interpretatori Ce zmicnilo reputaciyu Vilkinsa pislya restavraciyi Styuartiv 30 U 1654 roci Vilkins razom z Setom Vordom vistupili proti vplivovogo klirika Dzhona Vebstera en yakij v svoyemu traktati Academiarum Examen poviv ataku proti metodiv vikladannya v Oksfordi i Kembridzhi vimagayuchi vvesti navchannya astrologiyi i alhimiyi Pragnuchi zaruchitisya pidtrimkoyu vijskovih i politichnih kil Vebster napraviv svij traktat generalu Dzhonu Lambertu a takozh v Berbonskij parlament en U vidpovid na ce Vilkins i Vord vistupili zi svoyim traktatom Vindiciae academiarum 1654 v yakomu vidstoyuvali bilsh pomirkovanu programu reformi vikladannya chastkovo vzhe realizovanu na toj chas Vilkins i Vord stverdzhuvali sho Vebster ne v kursi ostannih zmin u vikladanni i neposlidovnij u svoyih poglyadah zahishayuchi odnochasno Bekona i Fladda chiyi metodi buli nesumisni 31 U leksikografichnih pracyah Vilkins spivpracyuvav z vidomim vchenim i cerkovnim diyachem Vilyamom Llojdom en 32 nbsp Molitva Otche nash zapisana movoyu Vilkinsa 33 Najvidomishim pracya Vilkinsa Ese pro spravzhnyu simvoliku i filosofsku movu yake vijshlo 1668 roku U comu traktati Vilkins rozroblyav pidhid do stvorennya universalnoyi movi dlya spilkuvannya vchenih i filosofiv yaka zaminila b latinu sho panuvala todi v naukovomu spivtovaristvi 34 Cej proekt ye odnim z najbilsh ambitnih proektiv stvorennya planovih mov Vilkins rozrobiv chornovij variant ciyeyi universalnoyi movi sho vklyuchaye universalni pismo slovnik gramatiku i fonetiku Odnim z aspektiv ciyeyi roboti stala propoziciya desyatkovoyi sistemi vimiryuvan yake zgodom bulo realizovano u viglyadi metrichnoyi sistemi 35 Takozh u cij knizi Vilkins zaproponuvav vikoristovuvati visimkovu sistemu chislennya zamist desyatkovoyi 36 Praci Redaguvati nbsp Matematichna magiya vidannya 1691 rokuThe Discovery of a World in the Moone 1638 A Discourse Concerning a New Planet 1640 Mercury or the Secret and Swift Messenger 1641 Ecclesiastes 1646 Mathematical Magick 1648 A Discourse Concerning the Beauty of Providence 1649 A discourse concerning the gift of prayer shewing what it is wherein it consists and how far it is attainable by industry 1651 Vindiciae academiarum 1654 v spilno z Setom Vordom An Essay towards a Real Character and a Philosophical Language 1668 Of the Principle and Duties of Natural Religion London UK Archive 1675 Primitki Redaguvati a b v g d e Czech National Authority Database d Track Q13550863 McGrath 2001 Rooney 2006 Davies 2004 a b v g d Henry Treasure 1998 Feingold Mordechai 1997 Mathematical Sciences and New Philosophies U Tyacke Nicholas The History of the University of Oxford IV Seventeenth century Oxford s 380 Shapiro 1969 Knightley Richard 1593 1639 of Fawsley Northants History of Parliament Online Arhiv originalu za 10 veresnya 2015 Procitovano 28 kvitnya 2015 Tinniswood 2001 Purver 1967 Jardine 2003 The Master of Trinity UK Trinity College Cambridge Arhiv originalu za 19 bereznya 2008 Procitovano 20 lyutogo 2016 Wilkins John WLKS639J A Cambridge Alumni Database University of Cambridge nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Feingold 1990 Project Gutenberg Arhiv originalu za 27 veresnya 2008 Procitovano 20 lyutogo 2016 Garber amp Ayers 2003 Keeble 2002 Marshall John 1991 Locke and Latitudinarianism U Kroll Richard W F Ashcraft Richard Zagorin Perez Philosophy Science and Religion in England 1640 1700 s 257 Lamont William M 1979 Richard Baxter and the Millennium s 220 Inwood 2005 Bouyre Claire Vivre et Aller sur la Lune en 1640 Les sciences du vivant dans le discours sur la pluralite des Mondes a partir de l œuvre de John Wilkins The Discovery Of A New World 1640 Bulletin d Histoire et d epistemologie des Sciences de la vie 2014 21 1 pp 7 37 MERCVRY The secret and swift Messenger scan of original book Light of truth Arhiv originalu za 4 veresnya 2009 Procitovano 20 lyutogo 2016 Knowlson 1968 Francis Godwin Encyclopaedia Britannica 1911 Arhiv originalu za 13 serpnya 2009 Procitovano 20 lyutogo 2016 Green 2000 Enos 1996 Fauvel UIUC Arhiv originalu za 13 serpnya 2009 Procitovano 20 lyutogo 2016 Proceedings PDF Newberry s 25 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2009 Procitovano 20 lyutogo 2016 Guyatt 2007 Pyle 2000 Natascia final report NO UIB Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2006 Procitovano 20 lyutogo 2016 Drezen 1991 s 92 The Analytical Language of John Wilkins Alamut Arhiv originalu za 2 lyutogo 2006 Procitovano 20 lyutogo 2016 Metric system was British News video BBC 13 lipnya 2007 Arhiv originalu za 12 lipnya 2018 Procitovano 20 lyutogo 2016 Wilkins John 1668 An Essay Towards a Real Character and a Philosophical Language London s 190 Arhiv originalu za 8 lyutogo 2015 Procitovano 8 lyutogo 2015 Literatura RedaguvatiDavies The Family and Connections of John Wilkins 1614 72 Oxoniensia 2004 LXIX Rooney Anne The History of Mathematics Rosen Publishing Group 2006 P 65 Alister E McGrath A Scientific Theology Nature 2001 P 242 Henry John Wilkins John Oxford Dictionary of National Biography Geoffrey Russell Richards Treasure Who s who in British History A H Taylor amp Francis 1998 P 1309 Barbara J Shapiro John Wilkins 1614 1672 An Intellectual Biography University of California Press 1969 P 257 Adrian Tinniswood His Invention So Fertile A life of Christopher Wren 2001 P 23 24 Margery Purver The Royal Society Concept and Creation 1967 P 205 Lisa Jardine The Curious Life of Robert Hooke 2003 P 63 75 Mordechai Feingold Before Newton The Life and Times of Isaac Barrow 1990 P 52 3 Daniel Garber amp Michael Ayers editors The Cambridge History of Seventeenth century Philosophy volume II 2003 P 1455 N H Keeble The Restoration England in the 1660s 2002 P 123 Stephen Inwood The Forgotten Genius The Biography of Robert Hooke 1635 1703 MacAdam Cage Publishing isbn 1 59692 115 3 2005 James R Knowlson A Note on Bishop Godwin s Man in the Moone The East Indies Trade Route and a Language of Musical Notes Modern Philology 1968 T 65 4 S 357 91 I M Green Print and Protestantism in Early Modern England 2000 P 109 Theresa Enos Encyclopedia of Rhetoric and Composition Communication from Ancient Times to the Information Age 1996 P 764 Nicholas Guyatt Providence and the Invention of the United States 1607 1876 Cambridge University Press 2007 P 43 Allen G Debus Science and Education in the Seventeenth Century The Webster Ward Debate 1970 Dictionary of Seventeenth Century British Philosophers article on Webster Andrew Pyle editor 2000 P 867 870 Posilannya RedaguvatiJorge Luis Borges The Analytical Language of John Wilkins en es Arhiv originalu za 20 bereznya 2014 Procitovano 30 zhovtnya 2015 An Essay Toward a Real Character and a Philosophical Language angl Procitovano 30 zhovtnya 2015 nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dzhon Vilkins amp oldid 39438747