www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джозеффо Ґвамі 1 італ Gioseffo Guami також згадується як Джузеппе італ Giuseppe та як Ґваммі італ Guammi також Джозеффо

Джозеффо Ґвамі

Джозеффо Ґвамі (італ. Gioseffo Guami), також згадується як Джузеппе (італ. Giuseppe) та як Ґваммі (італ. Guammi), також Джозеффо да Лукка (італ. Gioseffo da Lucca); хрещення 27 січня 1542, Лукка — кінець 1611 або перші дні 1512, Лукка) — італійський композитор пізнього Відродження, представник Венеціанської школи, органіст, співак. Був плідним автором мадригалів та інструментальної музики, вважався одним з найбільших італійських органістів кінця XVI століття. Один з головних вчителів Адріано Банк'єрі.

Джозеффо Ґвамі
Основна інформація
Дата народження хрещення 27 січня 1542
Місце народження Лукка
Дата смерті на межі 1611 та 1612
Місце смерті Лукка
Громадянство  Італія
Національність італієць
Професія композитор, капельмейстер, органіст, кантор
Вчителі Аннібале Падовано і Адріан Вілларт
Інструменти скрипка і орган
Жанр токата, канцона, мадригал, мотет, меса
Колективи капела собору Сан Марко
Діти Domenico Guamid, Vincenzo Guamid і Valerio Guamid

Найвидатніший представник лукської родини музикантів Ґвамі.

Біографія ред.

Джозеффо Ґвамі, син Доменіко, народився у місті Лукка певно у 1542 році, і був окрещений 27 січня того ж року. Він є старшим братом лукського композитора Франческо Ґвамі, що був охрещений через рік після Джозефо, 10 лютого 1943 року. Родина походить з Ґвамо у Капаннорі, що в шести км від Лукки.

Про перші роки його життя збереглося мало звісток, але відомо, що з 1561 року він вдосконалювався в музичному мистецтві під керівництвом Адріана Вілларта у капелі Базиліки Сан Марко у Венеції, одному з найавторитетніших музичних місць тогочасної Італії. Навчався також у Аннібале Падовано, коли був кантором у капелі. Массімо Трояно розповідає у своїх Діалогах (Венеція 1569), що «Джозеппе да Лукка, юнак гідний багатьох похвал за свої безмежні чесноти та поважні звичаї», і додає «у Венеції, коли під керівництвом мессере Адріана він там був».

Вирішальним фактором у його артистичному формуванні була протекція лукських меценатів Джузеппе Буонвізі та Лудовіко Пенітезі, про що можна дізнатися з присвяти до першої друкованої праці Ґвамі Першої книги мадригалів на п'ять голосів (Венеція, у А. Ґардано, 1565). Перебуваючи у Венеції Ґвамі досить швидко зажив широкої відомості, про що свідчить значна кількість його творів, що з'явились з 1561 року в антологіях поруч з композиціями таких вже прославлених композиторів як Клаудіо Меруло, Андреа Ґабріелі та Аннібале Падовано.

У 1568 році він залишив Венецію і переїхав до Баварії, звідки отримав пропозицію посісти місце першого органіста при дворі Альбрехта баварського. Його річне жалування становило 180 флоринів, що було на той час доволі багато. Скоріш за все, це призначення було здійснене через Орландо ді Лассо, який подорожував з Мюнхена до Венеції у 1567 році. Служба при баварській капелі продовжувалась до 1570 року та після трирічної павзи, коли він супроводжував Лассо до Італії з 1574 до 1579 року.

У 1579 році повернувся до рідного міста, де посів, з окладом у 24 скудо, місце органіста у церкві Сан Мікеле ін Форо. Його призначення відбулося ще у 1574 році, а під час його відсутності обов'язки органіста виконував Алессандро Карпані.

6 липня того ж року повернувся до свого шлюбу з Ортензією Бедіні, з якою мав шістьох дітей: чотирьох синів (Ніколао, Доменіко, Вінченцо та Валеріо) і двох дочок (Емілію та Елізабетту (Арріґі)). Постійно проживав у Луцці принаймні до 1582 року, оскільки збереглися відомості про те, що в цьому році йому була призначена урядом щомісячна субсидія на три роки у розмірі чотирьох флоринів, аби тільки він, поміж інших двірських музикантів, виходив на службу при кожному запрошенні.

У 1585 році обійняв посаду капельмейстера на службі у адмірала Джованні Андреа Доріа у Генуї. Точних деталей його діяльності у цей період не збереглося, але достеменно відомо, що він зажив слави як органіст та композитор.

30 жовтня 1588 року був обраний першим органістом собору Сан Марко (де було два органісти, що працювали також як композитори, під орудою капельмейстера, яким в той час був Джозеффо Царліно). На посаді він заступив Вінченцо Беллавере. Призначення відбулося завдяки турботам тревізького священика Франческо Суґани, що 1 липня 1588 послав клопотання до венеційських прокураторів: «Я ніколи не зустрічав особи більш видатної і заслуженої ніж синьйор Джозеф Ґваммі Лукезець […] в ремеслі музикування знаходжу його таким обізнаним, та глибоким, що з миром до всіх вважаю, що він не повинен поступитися нікому іншому в Європі». Зважаючи на велику повагу до Ґвамі ву Венеції та пропозицію Суґани звільнити його від публічного конкурсу, прокуратори здійснили призначення прямо, без додаткових випробувань, встановивши річне жалування у 120 дукатів. Існує позбавлена доказів гіпотеза, що у цьому призначенні композитору посприяла родина Беллавере (Bell'haver), якій у знак подяки він мав виплачувати щорічно певну суму грошей.

Ґвамі працював у Венеції до серпня 1591 року, коли, по смерті Царліно повернувся до Лукки, причини такого рішення залишаються невідомими; як передає Франческо Каффі, Джузеппе «раптом і без жодного дозволу забрався з Венеції». Припускаєтьсящо причиною було те, що його не призначили наступником Царліно. 15 вересня 1595 року прокуратори видали декрет, у якому він оголошується таким, що втратив посаду.

Тим часом 5 квітня 1591 року Ґвамі заступив Джакопо Корфіні на посаді органіста церкви Сан Мартіно у Луцці, де знаходився до смерті, що трапилася або в кінці 1611 року, або у перші дні 1612 року.

Музика та впливи ред.

Джозеффо Ґвамі був різнобічним, універсальним музикантом, працював у різноманітних жанрах: канцона, мотет, мадригал, меса, магніфікат, токата тощо.

Сакральна музика Ґвамі зазнала впливу стилю Адріана Вілларта його наставника у Сан Марко, Чіпріано де Роре, і пізніше Орландо ді Лассо. Певно Лассо та Ґвамі були друзями, оскільки обидва працювали у Мюнхені та часто подорожували разом. В царині світської музики, несумнівно під впливом Ніколи Вічентіно, використовував незвичну кількість хроматизмів та модуляції між далекими нотами. В органних творах, яких збереглося дуже мало (одна п'єса дісталась наших часів у збірці Джіроламо Дірути), спостерігається вплив віртуозної майстерності Адріана Ґабріелі, але без досягнення формальної широчіні Клаудіо Меруло.

Написав велику кількість інструментальних канцон, що були написані у модному антифонному венеційському стилі, орнаментовані, з використанням зовсім різного матеріалу у різних тематичних секціях, проте містять в собі незвичний для пребарокової музики рівень розвитку мотивів.

Ґвамі був також славним викладачем, маючи за учня Адріано Банк'єрі, одного з ключових композиторів у період переходу до барокової музики, який, у своїх Concerti ecclesiastici (1609), пишається тим, що він є учнем сіньйора Джозеффо Ґвамі".

Джозеффо Царліно, у своїх Sopplimenti musicali (1588), визначає Ґвамі як «видатного композитора та найприємнішого органного музиканта». Вінченцо Ґалілеї, прогресивний теоретик музики та лютнист (батько астронома Ґалілео Ґалілеї, писав про музику, талант та славу Ґвамі.

Твори ред.

Серед його праць, більшість яких зберігається у бібліотеці Міському бібліографічному музичному Музеї Болоньї, згадуються наступні:

  • Перша книга мадригалів на п'ять голосів (Il primo libro di madrigali a cinque voci) (Венеція, у А. Ґардано, 1565
  • Третя книга мадригалів на п'ять голосів, з декількома на шість та діалогом на десять (Il terzo libro de madrigali a cinque voci, con alcuni a sei, et un dialogo a diece (Венеціяу, А. Ґардано, 1584)
  • Sacrae cantiones quae vulgo motecta appellantur, quinque, sex, septem, octo et decem vocibus. Liber primus (там же, у Вінченті та Р. Амадіно, 1585)
  • Lamentationes Hieremiae prophetae, una cum Benedictus, et Miserere, sex vocum (там же, у Вінченті, 1588)
  • Четверта книга мадригалів на п'ять та шістьголосів, з декількома діалогами на вісім та десять (Il quarto libro de madrigali a cinque & a sei voci, con alcuni dialoghi a otto & dieci) (там же, у А. Ґардано, 1591)
  • Партитура для грання канцонет на французький лад (Partitura per sonare delle canzonette alla francese) (там же 1601)
  • Sacrarum cantionum variis, et choris, et instrumentorum generibus concinendarum, liber alter (Мілан 1608)
  • Французькі канцонети на чотири, п'ять та вісім голосів для концертування з різного роду інструментами, змадригалом (Canzonette francesi a quattro, cinque e otto voci per concertare con più sorte strumenti, con un madrigale passeggiato) (Антверпен 1612)
  • включені до різних тогочасних антологій
    • вісім мадригалів на 5, один на 6 та два на 3 голоси
    • ГреГеска на 5 голосів
    • дві канцонети на 3 голоси
    • діалог на 10 голосів
    • меса In me transierunt на 5 голосів
    • Магніфікат
    • bicinium
    • два мотети,
    • дві частини меси
    • токата
    • різні інструментальні канцони

Крім того існують твори в манускриптах.

Примітки ред.

  1. В Росії частіше використовують написання Гуами, чому в українському обігу існує варіант Гуамі, проте сполучення gu в італійській мові вимовляється близько до українського ґв, що зазвичай враховується в передаванні італ. топонімів та імен, напр. Ґварнері.
  2. "Non ho trovato già mai soggetto più valoroso et meritevole del sig. Giosef Guammi Lucchese […] nella professione del sonare l'ho trovato così intelligente, et profondo, che con pace de tutti stimo, che egli non debba ceder a niun altro d'Europa" (in Benvenuti, p. LXXII).
  3. p. 198
  4. "discepolo del Signor Gioseffo Guami"
  5. "eccellente compositore et sonator d'organi suavissimo"

Бібліографія ред.

  • G. Zarlino, Sopplimenti musicali, Venezia 1588, p. 18
  • A. Banchieri, Conclusioni nel suono dell'organo, Bologna 1609, p. 12
  • A. Sandberger, Beiträge zur Geschichte der bayerischen Hofkapelle unter Orlando di Lasso, Leipzig 1895, p. 16
  • F. Caffi, Storia della musica sacra nella già cappella ducale di S. Marco in Venezia, I, Milano 1931, p. 198
  • The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
  • Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
  • Eleanor Selfridge-Field, Venetian Instrumental Music, from Gabrieli to Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994. ISBN 0-486-28151-5

Джерела ред.

Зовнішні посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Dzhozeffo Gvami 1 ital Gioseffo Guami takozh zgaduyetsya yak Dzhuzeppe ital Giuseppe ta yak Gvammi ital Guammi takozh Dzhozeffo da Lukka ital Gioseffo da Lucca hreshennya 27 sichnya 1542 Lukka kinec 1611 abo pershi dni 1512 Lukka italijskij kompozitor piznogo Vidrodzhennya predstavnik Venecianskoyi shkoli organist spivak Buv plidnim avtorom madrigaliv ta instrumentalnoyi muziki vvazhavsya odnim z najbilshih italijskih organistiv kincya XVI stolittya Odin z golovnih vchiteliv Adriano Bank yeri Dzhozeffo GvamiOsnovna informaciyaData narodzhennya hreshennya 27 sichnya 1542Misce narodzhennya LukkaData smerti na mezhi 1611 ta 1612Misce smerti LukkaGromadyanstvo ItaliyaNacionalnist italiyecProfesiya kompozitor kapelmejster organist kantorVchiteli Annibale Padovano i Adrian VillartInstrumenti skripka i organZhanr tokata kancona madrigal motet mesaKolektivi kapela soboru San MarkoDiti Domenico Guamid Vincenzo Guamid i Valerio GuamidNajvidatnishij predstavnik lukskoyi rodini muzikantiv Gvami Zmist 1 Biografiya 2 Muzika ta vplivi 3 Tvori 4 Primitki 5 Bibliografiya 6 Dzherela 7 Zovnishni posilannyaBiografiya red Dzhozeffo Gvami sin Domeniko narodivsya u misti Lukka pevno u 1542 roci i buv okreshenij 27 sichnya togo zh roku Vin ye starshim bratom lukskogo kompozitora Franchesko Gvami sho buv ohreshenij cherez rik pislya Dzhozefo 10 lyutogo 1943 roku Rodina pohodit z Gvamo u Kapannori sho v shesti km vid Lukki Pro pershi roki jogo zhittya zbereglosya malo zvistok ale vidomo sho z 1561 roku vin vdoskonalyuvavsya v muzichnomu mistectvi pid kerivnictvom Adriana Villarta u kapeli Baziliki San Marko u Veneciyi odnomu z najavtoritetnishih muzichnih misc togochasnoyi Italiyi Navchavsya takozh u Annibale Padovano koli buv kantorom u kapeli Massimo Troyano rozpovidaye u svoyih Dialogah Veneciya 1569 sho Dzhozeppe da Lukka yunak gidnij bagatoh pohval za svoyi bezmezhni chesnoti ta povazhni zvichayi i dodaye u Veneciyi koli pid kerivnictvom messere Adriana vin tam buv Virishalnim faktorom u jogo artistichnomu formuvanni bula protekciya lukskih mecenativ Dzhuzeppe Buonvizi ta Ludoviko Penitezi pro sho mozhna diznatisya z prisvyati do pershoyi drukovanoyi praci Gvami Pershoyi knigi madrigaliv na p yat golosiv Veneciya u A Gardano 1565 Perebuvayuchi u Veneciyi Gvami dosit shvidko zazhiv shirokoyi vidomosti pro sho svidchit znachna kilkist jogo tvoriv sho z yavilis z 1561 roku v antologiyah poruch z kompoziciyami takih vzhe proslavlenih kompozitoriv yak Klaudio Merulo Andrea Gabrieli ta Annibale Padovano U 1568 roci vin zalishiv Veneciyu i pereyihav do Bavariyi zvidki otrimav propoziciyu posisti misce pershogo organista pri dvori Albrehta bavarskogo Jogo richne zhaluvannya stanovilo 180 floriniv sho bulo na toj chas dovoli bagato Skorish za vse ce priznachennya bulo zdijsnene cherez Orlando di Lasso yakij podorozhuvav z Myunhena do Veneciyi u 1567 roci Sluzhba pri bavarskij kapeli prodovzhuvalas do 1570 roku ta pislya tririchnoyi pavzi koli vin suprovodzhuvav Lasso do Italiyi z 1574 do 1579 roku U 1579 roci povernuvsya do ridnogo mista de posiv z okladom u 24 skudo misce organista u cerkvi San Mikele in Foro Jogo priznachennya vidbulosya she u 1574 roci a pid chas jogo vidsutnosti obov yazki organista vikonuvav Alessandro Karpani 6 lipnya togo zh roku povernuvsya do svogo shlyubu z Ortenziyeyu Bedini z yakoyu mav shistoh ditej chotiroh siniv Nikolao Domeniko Vinchenco ta Valerio i dvoh dochok Emiliyu ta Elizabettu Arrigi Postijno prozhivav u Lucci prinajmni do 1582 roku oskilki zbereglisya vidomosti pro te sho v comu roci jomu bula priznachena uryadom shomisyachna subsidiya na tri roki u rozmiri chotiroh floriniv abi tilki vin pomizh inshih dvirskih muzikantiv vihodiv na sluzhbu pri kozhnomu zaproshenni U 1585 roci obijnyav posadu kapelmejstera na sluzhbi u admirala Dzhovanni Andrea Doria u Genuyi Tochnih detalej jogo diyalnosti u cej period ne zbereglosya ale dostemenno vidomo sho vin zazhiv slavi yak organist ta kompozitor 30 zhovtnya 1588 roku buv obranij pershim organistom soboru San Marko de bulo dva organisti sho pracyuvali takozh yak kompozitori pid orudoyu kapelmejstera yakim v toj chas buv Dzhozeffo Carlino Na posadi vin zastupiv Vinchenco Bellavere Priznachennya vidbulosya zavdyaki turbotam trevizkogo svyashenika Franchesko Sugani sho 1 lipnya 1588 poslav klopotannya do venecijskih prokuratoriv Ya nikoli ne zustrichav osobi bilsh vidatnoyi i zasluzhenoyi nizh sinjor Dzhozef Gvammi Lukezec v remesli muzikuvannya znahodzhu jogo takim obiznanim ta glibokim sho z mirom do vsih vvazhayu sho vin ne povinen postupitisya nikomu inshomu v Yevropi 2 Zvazhayuchi na veliku povagu do Gvami vu Veneciyi ta propoziciyu Sugani zvilniti jogo vid publichnogo konkursu prokuratori zdijsnili priznachennya pryamo bez dodatkovih viprobuvan vstanovivshi richne zhaluvannya u 120 dukativ Isnuye pozbavlena dokaziv gipoteza sho u comu priznachenni kompozitoru pospriyala rodina Bellavere Bell haver yakij u znak podyaki vin mav viplachuvati shorichno pevnu sumu groshej Gvami pracyuvav u Veneciyi do serpnya 1591 roku koli po smerti Carlino povernuvsya do Lukki prichini takogo rishennya zalishayutsya nevidomimi yak peredaye Franchesko Kaffi Dzhuzeppe raptom i bez zhodnogo dozvolu zabravsya z Veneciyi 3 Pripuskayetsyasho prichinoyu bulo te sho jogo ne priznachili nastupnikom Carlino 15 veresnya 1595 roku prokuratori vidali dekret u yakomu vin ogoloshuyetsya takim sho vtrativ posadu Tim chasom 5 kvitnya 1591 roku Gvami zastupiv Dzhakopo Korfini na posadi organista cerkvi San Martino u Lucci de znahodivsya do smerti sho trapilasya abo v kinci 1611 roku abo u pershi dni 1612 roku Muzika ta vplivi red Dzhozeffo Gvami buv riznobichnim universalnim muzikantom pracyuvav u riznomanitnih zhanrah kancona motet madrigal mesa magnifikat tokata tosho Sakralna muzika Gvami zaznala vplivu stilyu Adriana Villarta jogo nastavnika u San Marko Chipriano de Rore i piznishe Orlando di Lasso Pevno Lasso ta Gvami buli druzyami oskilki obidva pracyuvali u Myunheni ta chasto podorozhuvali razom V carini svitskoyi muziki nesumnivno pid vplivom Nikoli Vichentino vikoristovuvav nezvichnu kilkist hromatizmiv ta modulyaciyi mizh dalekimi notami V organnih tvorah yakih zbereglosya duzhe malo odna p yesa distalas nashih chasiv u zbirci Dzhirolamo Diruti sposterigayetsya vpliv virtuoznoyi majsternosti Adriana Gabrieli ale bez dosyagnennya formalnoyi shirochini Klaudio Merulo Napisav veliku kilkist instrumentalnih kancon sho buli napisani u modnomu antifonnomu venecijskomu stili ornamentovani z vikoristannyam zovsim riznogo materialu u riznih tematichnih sekciyah prote mistyat v sobi nezvichnij dlya prebarokovoyi muziki riven rozvitku motiviv Gvami buv takozh slavnim vikladachem mayuchi za uchnya Adriano Bank yeri odnogo z klyuchovih kompozitoriv u period perehodu do barokovoyi muziki yakij u svoyih Concerti ecclesiastici 1609 pishayetsya tim sho vin ye uchnem sinjora Dzhozeffo Gvami 4 Dzhozeffo Carlino u svoyih Sopplimenti musicali 1588 viznachaye Gvami yak vidatnogo kompozitora ta najpriyemnishogo organnogo muzikanta 5 Vinchenco Galileyi progresivnij teoretik muziki ta lyutnist batko astronoma Galileo Galileyi pisav pro muziku talant ta slavu Gvami Tvori red Sered jogo prac bilshist yakih zberigayetsya u biblioteci Miskomu bibliografichnomu muzichnomu Muzeyi Bolonyi zgaduyutsya nastupni Persha kniga madrigaliv na p yat golosiv Il primo libro di madrigali a cinque voci Veneciya u A Gardano 1565 Tretya kniga madrigaliv na p yat golosiv z dekilkoma na shist ta dialogom na desyat Il terzo libro de madrigali a cinque voci con alcuni a sei et un dialogo a diece Veneciyau A Gardano 1584 Sacrae cantiones quae vulgo motecta appellantur quinque sex septem octo et decem vocibus Liber primus tam zhe u Vinchenti ta R Amadino 1585 Lamentationes Hieremiae prophetae una cum Benedictus et Miserere sex vocum tam zhe u Vinchenti 1588 Chetverta kniga madrigaliv na p yat ta shistgolosiv z dekilkoma dialogami na visim ta desyat Il quarto libro de madrigali a cinque amp a sei voci con alcuni dialoghi a otto amp dieci tam zhe u A Gardano 1591 Partitura dlya grannya kanconet na francuzkij lad Partitura per sonare delle canzonette alla francese tam zhe 1601 Sacrarum cantionum variis et choris et instrumentorum generibus concinendarum liber alter Milan 1608 Francuzki kanconeti na chotiri p yat ta visim golosiv dlya koncertuvannya z riznogo rodu instrumentami zmadrigalom Canzonette francesi a quattro cinque e otto voci per concertare con piu sorte strumenti con un madrigale passeggiato Antverpen 1612 vklyucheni do riznih togochasnih antologij visim madrigaliv na 5 odin na 6 ta dva na 3 golosi GreGeska na 5 golosiv dvi kanconeti na 3 golosi dialog na 10 golosiv mesa In me transierunt na 5 golosiv Magnifikat bicinium dva moteti dvi chastini mesi tokata rizni instrumentalni kanconiKrim togo isnuyut tvori v manuskriptah Primitki red V Rosiyi chastishe vikoristovuyut napisannya Guami chomu v ukrayinskomu obigu isnuye variant Guami prote spoluchennya gu v italijskij movi vimovlyayetsya blizko do ukrayinskogo gv sho zazvichaj vrahovuyetsya v peredavanni ital toponimiv ta imen napr Gvarneri Non ho trovato gia mai soggetto piu valoroso et meritevole del sig Giosef Guammi Lucchese nella professione del sonare l ho trovato cosi intelligente et profondo che con pace de tutti stimo che egli non debba ceder a niun altro d Europa in Benvenuti p LXXII p 198 discepolo del Signor Gioseffo Guami eccellente compositore et sonator d organi suavissimo Bibliografiya red G Zarlino Sopplimenti musicali Venezia 1588 p 18 A Banchieri Conclusioni nel suono dell organo Bologna 1609 p 12 A Sandberger Beitrage zur Geschichte der bayerischen Hofkapelle unter Orlando di Lasso Leipzig 1895 p 16 F Caffi Storia della musica sacra nella gia cappella ducale di S Marco in Venezia I Milano 1931 p 198 The New Grove Dictionary of Music and Musicians ed Stanley Sadie 20 vol London Macmillan Publishers Ltd 1980 ISBN 1 56159 174 2 Gustave Reese Music in the Renaissance New York W W Norton amp Co 1954 ISBN 0 393 09530 4 Eleanor Selfridge Field Venetian Instrumental Music from Gabrieli to Vivaldi New York Dover Publications 1994 ISBN 0 486 28151 5Dzherela red Biografichnij Slovnik Italijciv Dizionario Biografico degli Italiani tom 60 2003 ital Arhivovano 2 listopada 2012 u Wayback Machine Zovnishni posilannya red Toccata II tono na klavikordi YouTube Canzon La Cromatica a 4 YouTube Gioseffo Guami Partituri na sajti Werner Icking Music Archive WIMA Vilni noti avtorstva Dzhozeffo Gvami na sajti International Music Score Library Project IMSLP Dzhozeffo Gvami na sajti AllMusic angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dzhozeffo Gvami amp oldid 40154254