Ме́са — вокальний або вокально-інструментальний жанр духовної музики, що має циклічну будову. Початково меси призначалися для виконання у храмах під час богослужінь, що традиційно називаються месами. До X століття меси виконувалися одноголосно (григоріанський спів), пізніше багатоголосно. З XVII століття у церквах латинського обряду використовують інструментальний супровід. У православних, а також греко-католицьких церквах зберігається виконання мес хором a cappella, проте традиційно ці твори називають літургіями.
Структура меси Редагувати
Меси можуть містити співи двох типів:
- Ординарій (Ordinarium missae) — постійні частини, що мають стандартні тексти. Велика меса включає шість таких частин:
- I. Kyrie — «Господи помилуй»
- II. Gloria — «Слава»
- III. Credo — «Вірую»
- IV. Sanctus — «Святий»
- V. Benedictus — «Благословенний»
- VI. Agnus Dei — «Агнець Божий»
- Пропрій (Proprium missae) — частини, тексти яких можуть змінюватися залежно від події, якій приурочена меса (Наприклад alleluja, секвенція і т. д.).
Залежно від кількості частин, меси бувають:
- missa brevis — коротка меса, що складається з двох частин: Kyrie i Gloria
- missa solemnis — урочиста, велика меса, як правило включає усі 6 частин ординаріо.
- Особливим різновидом меси є Реквієм — заупокійна служба. Цей цикл традиційно починається з градуалу Requiem aeterna («Вічний спокій»), а також включає ряд інших частин, зазвичай відсутніх у месі.
Історичний розвиток мес Редагувати
З точки зору використання музичного матеріалу, серед багатоголосних мес XIV—XVI століть розрізняють:
- Меси, що спираються на cantus firmus у теноровому голосі (пізніше також у сопрано), що походив з григоріанських співів. Такі меси поширені у композиторів нідерландської школи
- missa parodia — меса, що спиралася на існуючу мелодію даного або іншого автора. Композитор міг змінити кількість голосів та змодифікувати композицію. Зокрема Орландо ді Лассо був автором мес. що писалися на мелодії французьких шансонів.
- missa sine nomine (безіменна)- меса, створена на власній мелодії композитора. Меси без cantus firmus з'явилися у кінці 15-16 ст., найвідомішим взірцем такого твору є Меса Папи Марцелла Дж. Палестрини.
У XVII—XX століттях жанр меси зазнав еволюцію, що була характерна усім жанрам церковної музики. В епоху бароко меса набула рис концертності, зблизившись з жанром опери, в епоху класицизму — відбулася симфонізація жанру, у XIX столітті жанр зазнав впливу естетики романтизму. А у XX столітті...
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Stanisław Dąbek, Twórczość mszalna kompozytorów polskich w XX wieku. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN 1996
- Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : «Советская энциклопедия», 1990.
Посилання Редагувати
- Меса // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 378-380.
- Холопов Ю. Меса (із навчального посібника "Григоріанський хорал") (1998) (PDF) (рос.)