www.wikidata.uk-ua.nina.az

Григоріанський спів Григоріа нський спів або григоріа нський хора л лат cantus gregorianus англ Gregorian chant фр chant

Григоріанський спів

Григоріа́нський спів, або григоріа́нський хора́л (лат. cantus gregorianus; англ. Gregorian chant, фр. chant grégorien, нім. gregorianischer Gesang, італ. canto gregoriano) — традиційний спів католицької церкви, канонізований папою Григорієм І Великим у 590–604 роках.


Gaudeamus omnes, вступ до меси св. Генріха Упсальського, записаний квадратною нотацією, XIV—XV століття.

Особливості

Григоріанський спів є одноголосним, хоча в ході історичного розвитку він став основою ранніх форм європейського багатоголосся від органум і дискант до мес Високого Відродження.

За характером розспівування літургійного тексту розрізняють силабічні хорали (1–2 тони на склад тексту), невматичні (від 2 до 4–5 тонів на склад) і мелізматичні (необмежена кількість тонів на склад). До першого типу відносяться речитативні вигуки, псалми й більшість антифонів офіція, до другого — переважно інтройти, комуніо і більшість пісень ординарію меси, до третього — респонсорії, трактуси, алилуї, Киріє елейсон й ін.

За типом виконання григоріанський спів поділяється на антифон (чергування двох груп співаків, у такий спосіб виконуються, наприклад, всі псалми) і респонсорій (спів соліста чергується зі співом ансамблю або хору). Громада в богослужбовому співі в цілому участь не бере (за винятком деяких спільних молитов). Ладо-інтонаційна основа григоріанського співу — вісім модальних ладів, званих також церковними ладами.

Історія

В основних рисах григоріанський спів сформувався на території сучасної Франції, Південної Німеччини, Швейцарії й у Північній Італії в VIII–IX століттях (в результаті відбору, переробки й уніфікації різних богослужбових наспівів). У григоріанському співі синтезовані найдавніші інтонаційні формули східно-середземноморських музичних культур, елементи візантійського, галліканського, амвросіанського співу, фольклор німецьких і кельтських племен. До XII–XIII століть він ствердився на теренах Європи від Британських островів до західнослов'янських країн (Польща, Чехія). Існує кілька діалектів мелодики григоріанського співу. Григоріанський спів виконується латинською мовою; проте окремі пісні співалися грецькою мовою, а в Хорватії й Чехії допускалася також старослов'янська мова. Тексти бралися в основному з Біблії.

Найбільш ранні рукописи григоріанського співу (кінець VIII століття) містять тільки тексти. В IX столітті з'явилися перші записи музики. У деяких рукописах X–XI століть зафіксовані інтервали менші за півтон. Ритміка найдавнішого григоріанського співу заснована на нерегулярному чергуванні довгих і коротких тривалостей; особлива роль належить найтоншим ритмічним нюансам (невелике подовження або зменшення тривалостей, легкі акценти усередині груп з коротких звуків тощо). Григоріанський спів записувався за допомогою безлінійної невменної нотації, на основі якої у XII столітті виникла лінійна квадратна нотація. Поява нового способу запису відобразила ряд змін, що відбулися у григоріанському співі — діатонізації мелосу, зведення ритміки до слідування рівних тривалостей (лат. cantus planus — рівний спів).

У цьому вигляді григоріанський спів зберігався в епоху Відродження, бароко й у XVIII–XIX століттях був тематичною й конструктивною основою багатоголосної музики. У піснях з'явилися мелодійні обороти, що істотно відрізняються від первісних форм. Реконструкція автентичних мелодій григоріанського співу почалася в другій половині XIX століття зусиллями французьких учених-бенедиктинців і призвела до появи так званих Ватиканських видань градуалу, антифонарію й інших співочих книг. До григоріанського співу близькі також пам'ятники середньовічної латинської гімнографії — тропи, секвенції, строфічні гімни офіцію, versus й ін.

Регіональні традиції співу

У науці останніх десятиліть утвердилася точка зору на григоріанський спів як на мейнстрім західно-християнської церковної музики від її пізньоантичних витоків до кінця Середньовіччя. Разом з тим, дослідники підкреслюють історичну значущість регіональних традицій співу. Серед них виділяють, головним чином:

Ці регіональні традиції (свого роду «діалекти») співу, що виникли до григоріаніки, протягом IX–XI століть були скасовані Римом, який своєю владою прагнув уніфікувати літургію і, в тому числі, її музичне оформлення. У ході цієї уніфікації місцеві нотні рукописи (ужиткові співочі книги) були здебільшого знищені. Дивом збереглися окремі (і вельми пізні в порівнянні з найдавнішими григоріанськими) нотні рукописи із записами регіональних розспівів. Там зберігаються сліди оригінальної специфіки, перш за все, в тому що стосується літургійних жанрів і форм, у характері розгортання мелодії і в звуковисотності (гармонії) розспіву в цілому.

Джерела

Література

  • Ефимова Н. И. Раннехристианское пение в западной Европе VIII—X столетий: К проблеме эволюции модальной системы средневековья — Москва: МГУ, 2004.
  • Карцовник В. Г. Григорианское пение // Православная энциклопедия, т. 9.— М., 2006 — с. 461–471.
  • Лебедев С. Н. Григорианский хорал // Большая российская энциклопедия, т. 7.— М., 2007 — с. 746–748.
  • Кюрегян Т. С., Москва Ю. В., Холопов Ю. Н. Григорианский хорал: Учебное пособие / Московская гос. консерватория имени П. И. Чайковского.— М., 2008.— 260 с.
  • Apel W. Gregorian Chant. London, 1958.
  • Hiley D. Western Plainchant: A Handbook. Oxford, 1993.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Grigoria nskij spiv abo grigoria nskij hora l lat cantus gregorianus angl Gregorian chant fr chant gregorien nim gregorianischer Gesang ital canto gregoriano tradicijnij spiv katolickoyi cerkvi kanonizovanij papoyu Grigoriyem I Velikim u 590 604 rokah Gaudeamus omnes vstup do mesi sv Genriha Upsalskogo zapisanij kvadratnoyu notaciyeyu XIV XV stolittya Zmist 1 Osoblivosti 2 Istoriya 3 Regionalni tradiciyi spivu 4 Dzherela 5 Literatura 6 PosilannyaOsoblivosti RedaguvatiGrigorianskij spiv ye odnogolosnim hocha v hodi istorichnogo rozvitku vin stav osnovoyu rannih form yevropejskogo bagatogolossya vid organum i diskant do mes Visokogo Vidrodzhennya Za harakterom rozspivuvannya liturgijnogo tekstu rozriznyayut silabichni horali 1 2 toni na sklad tekstu nevmatichni vid 2 do 4 5 toniv na sklad i melizmatichni neobmezhena kilkist toniv na sklad Do pershogo tipu vidnosyatsya rechitativni viguki psalmi j bilshist antifoniv oficiya do drugogo perevazhno introjti komunio i bilshist pisen ordinariyu mesi do tretogo responsoriyi traktusi aliluyi Kiriye elejson j in Za tipom vikonannya grigorianskij spiv podilyayetsya na antifon cherguvannya dvoh grup spivakiv u takij sposib vikonuyutsya napriklad vsi psalmi i responsorij spiv solista cherguyetsya zi spivom ansamblyu abo horu Gromada v bogosluzhbovomu spivi v cilomu uchast ne bere za vinyatkom deyakih spilnih molitov Lado intonacijna osnova grigorianskogo spivu visim modalnih ladiv zvanih takozh cerkovnimi ladami Istoriya RedaguvatiV osnovnih risah grigorianskij spiv sformuvavsya na teritoriyi suchasnoyi Franciyi Pivdennoyi Nimechchini Shvejcariyi j u Pivnichnij Italiyi v VIII IX stolittyah v rezultati vidboru pererobki j unifikaciyi riznih bogosluzhbovih naspiviv U grigorianskomu spivi sintezovani najdavnishi intonacijni formuli shidno seredzemnomorskih muzichnih kultur elementi vizantijskogo gallikanskogo amvrosianskogo spivu folklor nimeckih i keltskih plemen Do XII XIII stolit vin stverdivsya na terenah Yevropi vid Britanskih ostroviv do zahidnoslov yanskih krayin Polsha Chehiya Isnuye kilka dialektiv melodiki grigorianskogo spivu Grigorianskij spiv vikonuyetsya latinskoyu movoyu prote okremi pisni spivalisya greckoyu movoyu a v Horvatiyi j Chehiyi dopuskalasya takozh staroslov yanska mova Teksti bralisya v osnovnomu z Bibliyi Najbilsh ranni rukopisi grigorianskogo spivu kinec VIII stolittya mistyat tilki teksti V IX stolitti z yavilisya pershi zapisi muziki U deyakih rukopisah X XI stolit zafiksovani intervali menshi za pivton Ritmika najdavnishogo grigorianskogo spivu zasnovana na neregulyarnomu cherguvanni dovgih i korotkih trivalostej osobliva rol nalezhit najtonshim ritmichnim nyuansam nevelike podovzhennya abo zmenshennya trivalostej legki akcenti useredini grup z korotkih zvukiv tosho Grigorianskij spiv zapisuvavsya za dopomogoyu bezlinijnoyi nevmennoyi notaciyi na osnovi yakoyi u XII stolitti vinikla linijna kvadratna notaciya Poyava novogo sposobu zapisu vidobrazila ryad zmin sho vidbulisya u grigorianskomu spivi diatonizaciyi melosu zvedennya ritmiki do sliduvannya rivnih trivalostej lat cantus planus rivnij spiv U comu viglyadi grigorianskij spiv zberigavsya v epohu Vidrodzhennya baroko j u XVIII XIX stolittyah buv tematichnoyu j konstruktivnoyu osnovoyu bagatogolosnoyi muziki U pisnyah z yavilisya melodijni oboroti sho istotno vidriznyayutsya vid pervisnih form Rekonstrukciya avtentichnih melodij grigorianskogo spivu pochalasya v drugij polovini XIX stolittya zusillyami francuzkih uchenih benediktinciv i prizvela do poyavi tak zvanih Vatikanskih vidan gradualu antifonariyu j inshih spivochih knig Do grigorianskogo spivu blizki takozh pam yatniki serednovichnoyi latinskoyi gimnografiyi tropi sekvenciyi strofichni gimni oficiyu versus j in Regionalni tradiciyi spivu RedaguvatiU nauci ostannih desyatilit utverdilasya tochka zoru na grigorianskij spiv yak na mejnstrim zahidno hristiyanskoyi cerkovnoyi muziki vid yiyi piznoantichnih vitokiv do kincya Serednovichchya Razom z tim doslidniki pidkreslyuyut istorichnu znachushist regionalnih tradicij spivu Sered nih vidilyayut golovnim chinom amvrosianskij spiv davnorimskij spiv beneventanskij spiv mosarabskij spiv galskij spiv Ci regionalni tradiciyi svogo rodu dialekti spivu sho vinikli do grigorianiki protyagom IX XI stolit buli skasovani Rimom yakij svoyeyu vladoyu pragnuv unifikuvati liturgiyu i v tomu chisli yiyi muzichne oformlennya U hodi ciyeyi unifikaciyi miscevi notni rukopisi uzhitkovi spivochi knigi buli zdebilshogo znisheni Divom zbereglisya okremi i velmi pizni v porivnyanni z najdavnishimi grigorianskimi notni rukopisi iz zapisami regionalnih rozspiviv Tam zberigayutsya slidi originalnoyi specifiki persh za vse v tomu sho stosuyetsya liturgijnih zhanriv i form u harakteri rozgortannya melodiyi i v zvukovisotnosti garmoniyi rozspivu v cilomu Dzherela RedaguvatiYurij Yucevich Muzika slovnik dovidnik Ternopil 2003 404 s ISBN 966 7924 10 6 html poshuk po slovniku djvu Muzykalnyj enciklopedicheskij slovar M Sovetskaya enciklopediya 1990 Literatura RedaguvatiEfimova N I Rannehristianskoe penie v zapadnoj Evrope VIII X stoletij K probleme evolyucii modalnoj sistemy srednevekovya Moskva MGU 2004 Karcovnik V G Grigorianskoe penie Pravoslavnaya enciklopediya t 9 M 2006 s 461 471 Lebedev S N Grigorianskij horal Bolshaya rossijskaya enciklopediya t 7 M 2007 s 746 748 Kyuregyan T S Moskva Yu V Holopov Yu N Grigorianskij horal Uchebnoe posobie Moskovskaya gos konservatoriya imeni P I Chajkovskogo M 2008 260 s Apel W Gregorian Chant London 1958 Hiley D Western Plainchant A Handbook Oxford 1993 Posilannya RedaguvatiHoral grigorianskij Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Grigorianskij spiv amp oldid 39452912