Середньовічні лади або церковні лади — назва восьми діатонічних ладів професійної європейської музики Середньовіччя. Історично сходять до давньогрецької ладової системи, проте назви середньовічних ладів не збігаються з назвами давньогрецькими, що пов'язано з їх перейменованням на сторінках анонімного теоретичного трактату «Alia musica» IX століття.
Існувало три системи позначення середньовічних ладів — числова парна, числова проста і номінативна. Перелік можна представити наступною таблицею:
| Номер ладу | числове парне позначення | номінативне позначення |
|---|---|---|
| I | перший автентичний | дорійський |
| II | перший плагальний | гіподорійський |
| III | другий автентичний | фригійський |
| IV | другий плагальний | гіпофригійський |
| V | третій автентичний | лідійський |
| VI | третій плагальний | гіполідійський |
| VII | четвертий автентичний | міксолідійський |
| VIII | четвертий плагальний | гіпоміксолідійський |
Записані сучасною нотацією середньовічні лади виглядають так:
Основними категоріями середньовічних ладів є
- фіналіс — заключний тон хоралу.
- амбітус — діапазон хоралу (від найнижчого до найвищого використовуваного звуку)
- реперкуса — друга ладова опора (тон, найчастіше повторюваний або у хоралі)
Джерела ред.
- Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : «Советская энциклопедия», 1990.
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
Посилання ред.
- Автентичні лади [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ