Не́вми — знаки музичної нотації, що використовувалися у Середньовічній Європі для запису церковної музики. Невменна нотація передувала появі сучасної нотації.
Слово «невма» походить від пізньолатинського neuma, яке у свою чергу походить від дав.-гр. πνεῠμα («пневма» — дихання). Початково невми спиралися на мовлення і складалися з різних знаків пунктуації (рисок, крапок тощо) та їх комбінацій, що проставляли над текстом псалмів. Однак, за допомогою невм співак не міг прочитати нову мелодію, а міг лише нагадати вже відомий мотив.
У Європі існувало кілька різновидів невменної нотації — санкт-галенська, аквітанська, лотаринзька, беневентанська, мозарабська, англосаксонська. Подібні системи нотації існували і в древніх азійських культурах — Єгипту, Індії, Палестини, Сирії, Персії, Вірменії. На Русі подібною системою нотації була знаменна нотація.
Існувало кілька типів невм, що розрізнялися кількістю знаків в одному кресленні та способом виконання: прості, складові, ліквесцентні (для полегшення виконання артикуляційно складних слів) та орнаментальні.
У X столітті в європейській нотації з'явилися буквені знаки, що уточнювали мелодичні, темпові і ритмічні позначення. Висоту звуків стали позначати спочатку дрібними буквами, потім за допомогою лінійок, на які розміщали невми. Таким чином виникла так звана «квадратна нотація», з якої потім розвинувся сучасний нотопис. Подібна еволюція невменної нотації тривала і у Візантії, де дослідники виділяють ранньовізантійську (10-12 ст.), середньовізантійську (12-15 ст.) та пізньовіантійську (15-19 ст.) нотації.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
- Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : «Советская энциклопедия», 1990.
Посилання Редагувати
- Невми; Нотації безлінійні // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 197; 302.