Симфонізм — музично-естетична категорія, що характеризує метод музичної композиції, який виходить з необхідності всебічного розкриття художнього задуму в процесі руху, розвитку, змінювання і конфліктів музичного образу та зумовлений мисленням, характером і драматургією віддзеркалення дійсності в музиці. Термін запровадив радянський музикознавець Борис Асаф'єв у статті "Пути в будущее" (1918), визначивши як «безперервність музичної свідомості, коли жоден елемент не мислиться і не сприймається як незалежний серед решти».
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
- Асафьев Б. (Игорь Глебов). Пути в будущее //Асафьев Б. О музыке Чайковского. Л., 1972. С. 357–363.