Мадрига́л (італ. madrigale, від лат. matricale — пісня рідною мовою) — світський літературний та музично-поетичний пісенний жанр епохи Відродження, невеличкий (від 2 до 12 рядків) вірш на любовну тему.
У літературі Редагувати
Як літературний жанр, мадригал мав вигляд короткого ліричного (рідше — сатиричного) вірша на тему кохання, пізніше — дотепний віршований комплімент (іноді іронічний), адресований жінці. Нікола Буало у своєму трактаті писав: «Мадригал повинен дихати — ніжністю, солодкістю й любов'ю». Генетично мадригал сходить до еротичних народних пісень провансальських пастухів.
У музиці Редагувати
Як музичний жанр XIV століття мадригал — 2-3-голоса пісня з кількох куплетів та приспіву. У XVI ст. набуває рис 4-5-голосої вокальної поеми ліричного змісту. Згодом стиль мадригалу стає драматичнішим, спостерігається також відхід від вокальної поліфонії шляхом виділення верхнього голосу та появи інструментального супроводу.
Автори мадригалів Редагувати
- Франческо Ландіні,
- Вінченцо Галілеї,
- Чіпріано де Роре,
- Бальдассаре Донато,
- Клаудіо Монтеверді,
- Орландо ді Лассо,
- Джованні П'єрлуїджі да Палестріна,
- Джованні Доменіко да Нола,
- Джезуальдо да Веноза,
- Антоніо Лотті,
- Томас Морлі,
- Генріх Шютц,
- Джованні Бокаччо,
- Франческо Петрарка.
В XX ст. — Богуслав Мартіну, Ігор Стравінський, Пауль Гіндеміт та інші.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
- Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
Посилання Редагувати
- Мадригал // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 7.
- Мадригал // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 310. — 634 с.