Джованні Батіста Мартіні, відоміший як Падре Мартіні (італ. Giovanni Battista Martini; 24 квітня 1706, Болонья — 3 серпня, 1784) — відомий в Італії[джерело?] і Західній Європі музикант і музичний педагог XVIII століття; один з вчителів Вольфганга Амадея Моцарта.
| Джованні Батіста Мартіні Giovanni Battista Martini | |
|---|---|
| | |
| Padre Martini | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Giovanni Battista Martini |
| Дата народження | 24 квітня 1706 |
| Місце народження | Болонья |
| Дата смерті | 3 серпня 1784 (78 років) |
| Місце смерті | Болонья, Папська держава |
| Поховання | Q106061354? |
| Роки активності | (1725—1784) |
| Громадянство | Італія |
| Віросповідання | католицька церква |
| Професія | композитор, віолончеліст, музикознавець, викладач |
| Вчителі | Giacomo Antonio Pertid, Giovanni Antonio Riccierid, Tommaso Predierid і Francesco Antonio Pistocchid |
| Відомі учні | Giuseppe Simonid, Джузеппе Сарті, Georg Joseph Voglerd, Йоган Ґотліб Науман, Lorenzo Gibellid, Флоріан Леопольд Ґассман, Pietro Pompeo Salesd, Giuseppe Paoluccid, Giovanni Battista Mancinid, Pietro Morandid, Андре Ґретрі, Крістоф Віллібальд Глюк, Gian Francesco de Majod, Antonio Boronid, Bernardo Ottanid, Філіппо Марія Герардескі, Вольфґанґ Амадей Моцарт, Нікколо Йоммеллі, Luigi Antonio Sabbatinid, Antonio Brunettid, Quirino Gasparinid, Giovanni Domenico Perottid і Березовський Максим Созонтович |
| Інструменти | скрипка |
| Жанр | класична музика |
| Файли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Його батько (Antonio Maria Martini) був скрипалем. Він і був першим вчителем музики для сина. Пізніше той, окрім скрипки, опановував спів, гру на клавесині й контрапункт під керівництвом Антоніо Річчієрі та Джакомо Антоніо Перті.
Класичну освіту отримав в ораторії Св. Філіппа Нері, перейшов у монастир францисканців. Окрім музики вивчав мови, математику, філософію.
У 19 років (у 1725 р.) отримав призначення в каплицю Францисканської церкви в місті Болонья, де його релігійні музичні композиції привернули до нього першу увагу. Значний вплив на нього, як музиканта, мав хормейстер кафедрального собору Сан Петроніо міста Болонья — Giacomo Antonio Perti (1661—1756).
За порадами прихильників і друзів заснував у Болоньї музичну школу. У 1758 році вона стала складовою частиною Болонської філармонічної академії.
Слава Падре Мартіні перетнула кордони Італії. В подяку за музичні видання король Прусії Фрідріх ІІ надіслав йому вдячного листа і тютюнову скриньку з власним портретом і діамантами. З ним листувались курфюрсти німецьких князівств і папа римський Климент XIV.
Є відомості, що шановний викладач отримав грошові внески від відомого співака-кастрата Фарінеллі, що теж жив у Болоньї і довго підтримував зв'язок з Падре Мартіні. На ці гроші Падре Мартіні придбав багато музичних реліквій, які не зміг би отримати через фінансову неспроможність францисканського ченця.
Падре Мартіні дожив до 78 років. У похилому віці страждав астмою, хворобою сечового міхура і трофічною виразкою ноги. Але продовжував працю над четвертим томом «Історії музики», яку диктував секретареві Станіслао Маттеї. Він і був свідком смерті уславленого викладача.
Відомі учні Падре Мартіні Редагувати
- Максим Березовський — українець за походженням
- Йоганн Крістіан Бах — син відомого композитора Баха
- Вольфганг Амадей Моцарт
- Йозеф Мислівечек
Відгук про музичну бібліотеку Падре Мартіні Редагувати
Палко закоханий в музику, Падре Мартіні був пристрасним колекціонером музичної літератури. Його бібліотека викликала подив і захоплення.
Своєрідний відгук про музичну бібліотеку Падре Мартіні залишив англієць Чарльз Бьорні, що зробив візит до Мартіні в Болонью.
Ймовірно, цифра 17.000 є перебільшенням. Але без сумніву — колекція була надзвичайною для свого часу.
Після смерті викладача більша її частина перейшла в Імператорську бібліотеку міста Відень, а залишки стали підмурками Міжнародного музею і Музичної бібліотеки (Болонья).
Друковані твори Падре Мартіні Редагувати
- Storia della musica, 3 Bde. Bologna, 1757—178
- Compendio della teoria de' numeri per uso del musico. Bologna 1769
- Saggio fondamentale pratico di contrapunto sopra il canto fermo, 2 Bde. Bologna, 1774—1775
Фестиваль Мартіні Редагувати
- У вересні 2009 року в провінції Болонья вперше провели Фестиваль Мартіні, де виконували інструментальні твори відомого викладача і композитора доби бароко Джованні Батіста Мартіні.
Джерела Редагувати
- Anselm Pauchard: Ein italienischer Musiktheoretiker: Pater Giambattista Martini. Diss. Lugano 1941
- Sadie, S. (ed.) (1980) The New Grove Dictionary of Music & Musicians, [vol. # 11].
- Elisabetta Pasquini, Gimbattista Martini. Palermo, L'Epos, 2007. ISBN 978-88-8302-343-9
- Чарльз Бёрні, « Дневник путешествия 1770 г. по Франции и Италии», Л, Гос. муз. издательство, 1961(напечатано с купюрами)
Посилання Редагувати
- Мартіні Джованні Батіста // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 321.
- Біографія Падре Мартіні англ. [ 25 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- http://www.gbmartini.it [ 4 січня 2012 у Wayback Machine.](італ.)]
- Синфонія у ре мажорі Падре Мартіні виконана Accademia degli Astrusi
- Сторінка Museo internazionale e biblioteca della musica di Bologna присвячена Падре Мартіні [ 8 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Партитури та записи [ 24 травня 2009 у Wayback Machine.]
- Декілька творів для безплатного прослуховування
- Вільні ноти авторства Джованні Батіста Мартіні на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118731386 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Pasquini E. Dizionario Biografico degli Italiani — 2008. — Vol. 71.