Дже́йн Ме́ллорі Бі́ркін (англ. Jane Mallory Birkin; 14 грудня 1946, Лондон — 16 липня 2023, Париж) — британсько-французька акторка та поп-співачка. Відома тривалим особистим і творчим союзом із французьким співаком, актором і режисером Сержем Генсбуром. Мати французьких акторок і співачок Шарлотти Генсбур і Лу Дуайон та фотохудожниці Кейт Баррі. В Україні найбільш відома за фільмами з П'єром Рішаром.
| Джейн Біркін | |
|---|---|
| англ. Jane Birkin | |
| | |
| Ім'я при народженні | англ. Jane Mallory Birkin |
| Народилася | 14 грудня 1946 Лондон, Велика Британія |
| Померла | 16 липня 2023 (76 років) Париж, Франція |
| Поховання | |
| Громадянство | Велика Британія Франція |
| Діяльність | співачка, кіноакторка, акторка театру, студійна виконавиця, сценаристка, кінорежисерка, fashion model, акторка, режисерка, модель |
| Alma mater | Школа Жанін Мануельd і Miss Ironside's Schoold |
| Роки діяльності | 1966 — 2023 |
| У шлюбі з | Джон Баррі |
| Діти | Кейт Баррі, Шарлотта Генсбур і Лу Дуайон |
| Батьки | David Leslie Birkind Judy Campbelld |
| Брати / сестри | Ендрю Біркін і Linda Mary Deborah Birkind |
| IMDb | nm0000945 |
| Автограф | |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Джейн Біркін у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народилася 14 грудня 1946 року у Лондоні в родині лейтенанта-командера ВМС Британії Девіда Біркіна (1914—1991) і акторки Джуді Кемпбелл (1916—2004). Окрім неї в родині вже був син Ендрю Біркін (нар. 1945), що став режисером та сценаристом, а пізніше з'явилася дочка Лінда Біркін (нар. 1950), яка стала скульптором.
Біркін, яка виросла у вільній атмосфері Лондона 1960-х років, вже у 17-річному віці вирішила піти слідами матері й уперше записалася на кінопроби. Тоді ж вона дебютувала на сцені лондонського театру Haymarket, зігравши другу дівчину в постановці за п'єсою «Carving a Statue» Грема Гріна.
Далі вона бере участь у пробах до мюзиклу «Готель Пассіфлора». У цей час вона знайомиться з популярним композитором Джоном Баррі (відомим за музичною темою до фільмів про Джеймса Бонда). У 19-річному віці Біркін вийшла заміж за Баррі. У цьому шлюбі 1967 року народилась донька Кейт Баррі. Однак шлюб Біркін і Баррі протривав недовго. Відразу після розриву стосунків Джейн вирішує переїхати до Франції.
Причиною цього рішення було не тільки розлучення, але й бажання побудувати кінокар'єру. Після скромної дебютної ролі у фільмі «Вправність... і як її придбати», славу Біркін приносить участь у культовому фільмі Мікеланджело Антоніоні «Фотозбільшення», який здобув Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю 1967 року, де вона зіграла одну з фотомоделей і з'явилася повністю оголеною в короткій сцені. У наступному році Біркін потрапила у Францію на кінопроби у фільм «Слоган», і хоча вона не говорила французькою мовою, одержала роль. Участь у цьому фільмі стала для Біркін доленосною: на знімальному майданчику вона зустріла Сержа Генсбура, що грав у тому ж фільмі, і, за словами самої Біркін, «це була любов з першого погляду».
Біркін і Генсбур одразу стали наймоднішою парою Франції. 1969 року вони випускають свій спільний сингл «Je t'aime… moi non plus» («Я тебе кохаю… Я тебе теж ні»), у фіналі якого Біркін починала стогнати, імітуючи оргазм. Сингл став найбільш продаваною піснею року у Франції (більше мільйона копій у перші тижні після випуску) і великим хітом по всій Європі. Усе це відбулося, незважаючи на заборону на радіоефір пісні в багатьох країнах, а також офіційна заява Папи Римського із засудженням композиції. За чутками, Генсбур і Біркін дійсно займалися сексом під час запису пісні, хоча це неодноразово спростовувалося. Пісня стала візитівкою скандальної пари.
Окрім того, пісня позначила початок музичної кар'єри Джейн Біркін. Серж Генсбур продовжив писати для її тендітного, тонкого голосу пісні. Творчий союз Біркін з Генсбуром підкріплювався їхніми особистими стосунками, що тривали 12 років. 1971 року в пари народилася дочка Шарлотта, популярна акторка й співачка. Упродовж спільних з Генсбуром років, Джейн Біркін продовжувала активно зніматися в кіно. З її участю вийшло більше тридцяти картин, здебільшого комедій і детективів, що не здобули особливого успіху. Однією з найпомітніших стала її робота у скандальній стрічці Генсбура «Я тебе кохаю… Я тебе теж ні» (за назвою пісні), яка вийшла 1976 року.
У 1980—1993 роках перебувала у фактичному шлюбі з французьким режисером Жаком Дуайоном. 1982 року у пари народилася дочка Лу Дуайон, також акторка.
У 1995—2000 роках у стосунках з французьким письменником Олів'є Роленом.
1984 року будинок моди Hermès представив модель жіночої сумки Біркін, названої на честь акторки.
1989 року відмовилася від ордену Почесною легіону.
1992 року виступила режисером і автором сценарію телефільму «О, пробач! Ти спав...» з Крістін Буассон і Жаком Перреном. 2007 року створила фільм «Коробки» за власним сценарієм, заснованим на автобіографічному матеріалі, де також зіграла головну роль. Стрічка, у якій також зайняті Джеральдіна Чаплін і Мішель Пікколі, номінувалася на премію Золота камера Каннського кінофестивалю та на Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Братиславі.
2016 року виконала головну роль у швейцарській короткометражці «Жінка і швидкісний потяг» Тімо ван Гунтена, яка номінувалася на премію Оскар за найкращий художній короткометражний фільм. Її останньою появою на екрані стала присвячена їй документальна стрічка «Джейн очима Шарлотти», створена її дочкою Шарлоттою Генсбур.
1998 року Біркін було діагностовано лейкемію. 2021 року перенесла інсульт.
Джейн Біркін померла 16 липня 2023 року в себе вдома у Парижі в 76-річному віці. Після кремації прах захоронено на цвинтарі Монпарнас поряд з її донькою Кейт Баррі, яка загинула у грудні 2013 року.
Дискографія Редагувати
Студійні альбоми
- 1969 — Je t'aime... moi non plus (з Сержем Генсбуром).
- 1973 — Di doo dah
- 1975 — Lolita go home
- 1978 — Ex fan des sixties
- 1983 — Baby alone in Babylone
- 1987 — Lost song
- 1990 — Amours des feintes
- 1996 — Versions Jane
- 1998 — Best Of
- 1999 — A la legere
- 2004 — Rendez-Vous
- 2006 — Fictions
- 2008 — Enfants d'Hiver
- 2020 — Oh! Pardon tu dormais…
Концертні альбоми
- 1987 — Jane Birkin au Bataclan
- 1992 — Integral au Casino de Paris
- 1996 — Integral a l'Olympia
- 2002 — Arabesque
- 2009 — Au palace (live)
- 2012 — Jane Birkin Sings Serge Gainsbourg via Japan
Фільмографія Редагувати
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1965 | ф | Вправність... і як її придбати | The Knack ...and How to Get It | дівчина на мотоциклі |
| 1965 | с | Загадковий театр у кріслі | Armchair Mystery Theatre | Антея Ленгрідж |
| 1966 | ф | Ідол | The Idol | студентка |
| 1966 | ф | Калейдоскоп[en] | Kaleidoscope | Вишукана річ |
| 1966 | ф | Фотозбільшення | Blowup | блондинка |
| 1967—1968 | с | Театр у кріслі | Armchair Theatre | Бебс / Джуді |
| 1968 | ф | Диво-стіна | Wonderwall | Пенні Лейн |
| 1969 | ф | Слоган | L'amour et l'amour | Евелін |
| 1969 | ф | Дороги Катманду[en] | The Pleasure Pit | Джейн |
| 1969 | ф | Басейн | La Piscine | Пенелопа, дочка Гаррі |
| 1970 | ф | Марихуана[en] | Cannabis | Джейн |
| 1970 | ф | Біла язичниця[en] | May Morning | Флора Фінлейк |
| 1970 | ф | Сила сексу | Sex-Power | Джейн |
| 1971 | ф | Дев'ятнадцять дівчат і один моряк | Devetnaest djevojaka i jedan mornar | Мілья |
| 1971 | ф | Роман конокрада[en] | Romance of a Horsethief | Наомі |
| 1971 | ф | Надто маленький друг | Trop petit mon ami | Крістіна Марс / Крістіна Девон |
| 1971 | тф | Мелодія | Melody | Мелоді Нелсон |
| 1972 | ф | Надто вродливі, щоб бути чесними[en] | The Powder Puff Gang | Крістіна |
| 1973 | ф | Чесний показ | Projection privée | Кейт / Елен |
| 1973 | ф | Якби Дон Жуан був жінкою | Don Juan, or If Don Juan Were a Woman | Клара Прево |
| 1973 | ф | Смерть відображається в котячих очах[en] | Seven Deaths in the Cat's Eye | Коррінга |
| 1973 | ф | Темні місця | Dark Places | Альта |
| 1974 | ф | Оскаженілий баранець[en] | Love at the Top | Марі-Поль |
| 1974 | ф | Він починає сердитися | La moutarde me monte au nez | Джекі Логан |
| 1974 | ф | Як досягти успіху у справах, коли ти дурень і плаксій[en] | Comment réussir quand on est con et pleurnichard | Джейн |
| 1974 | тф | Поцілунки від Тарзана | Bons baisers de Tarzan | Жанна |
| 1975 | ф | Тримай у полі зору | La Course à l'échalote | Жанет |
| 1975 | ф | Катрін і компанія[en] | Catherine & Co. | Катрін |
| 1975 | ф | Сім смертей за рецептом[en] | Sept morts sur ordonnance | Джейн Берг |
| 1975 | ф | Серйозний, як задоволення[en] | Serious as Pleasure | Аріана Берг |
| 1976 | ф | Я тебе кохаю… Я тебе теж ні | Je t'aime moi non plus | Джонні |
| 1976 | ф | Обпалені жагучою пристрастю | Bruciati de cocente passione | Вірджинія Вісмара |
| 1976 | ф | Диявол в серці | La diable au coeur | Лінда |
| 1977 | ф | Потвора | Animal | Кінозірка |
| 1978 | ф | Смерть на Нілі | Death on the Nile | Луїза Бурже |
| 1979 | ф | На самому краєчку лавки | Au bout du bout du banc | Пеггі |
| 1979 | ф | Мед | La miel | Інес |
| 1979 | ф | Меланхолійна крихітка | Melancholy Baby | Ольга |
| 1981 | ф | Егон Шіле: Скандал[en] | Egon Schiele: Excess and Punishment | Валлі Нойциль |
| 1981 | ф | Блудна дочка | La fille prodigue | Анна |
| 1981 | ф | Поверни мені ключ | Rends-moi la clé! | Катрін |
| 1982 | ф | Зло під сонцем | Evil Under the Sun | Крістіна Редферн |
| 1982 | ф | Нестор Бурма детектив-шок | Nestor Burma, détective de choc | Елен Шантеле |
| 1983 | ф | Проїжджайте повз[en] | Circulez y'a rien à voir | Елен Дюверне |
| 1983 | ф | Друг Вінсена | L'ami de Vincent | Марі-П'єр |
| 1984 | ф | Тілоохоронець | Le garde de du corps | Барбара Пеннінг |
| 1984 | ф | Піратка | La pirate | Альма |
| 1984 | ф | Кохання на траві[en] | Love on the Ground | Емілі |
| 1985 | тф | Чергова підробка | Le fausse suivante | графиня |
| 1985 | ф | Нехай все буде чесно | Liave All Fair | Мері Тейлор / Кетрін Менсфілд |
| 1985 | ф | Пил[en] | Dust | Магда |
| 1985 | ф | Племінник Бетховена | Le Neveu de Beethoven | Джоанна |
| 1986 | ф | Жінка мого життя[en] | La Femme de ma vie | Лаура |
| 1987 | ф | Бережи праву[en] | Keep Your Right Up | Цикада / мадемуазель Біркін |
| 1987 | ф | Комедія![en] | Comedy! | вона |
| 1988 | ф | Майстер кунг-фу[en] | Kung Fu Master | Мері-Джейн |
| 1988 | ф | Джейн Б. очима Аньєс В.[en] | Jane B. par Agnès V. | у ролі самої себе / Каламіті Джейн / Клод Жад / Жанна д'Арк |
| 1988 | с | Медицина для людей: Китайське море, країна пам'яті | Médecins des hommes: Mer de Chine, le pays pour mémoire | Джой |
| 1990 | ф | Ностальгія за татком[en] | Daddy Nostalgie | Кароліна |
| 1990 | тф | Колишня мого життя | L'ex femme de ma vie | Орелі |
| 1991 | тф | Рудий лис | Red Fox | Вайолет Гаррісон |
| 1991 | ф | Чарівна пустунка | La Belle Noiseuse | Ліз |
| 1995 | ф | Сто та одна ніч Симона Сінема | One Hundred and One Nights | камео |
| 1995 | ф | Між Дияволом і глибоким синім морем[en] | Between the Devil and the Deep Blue Sea | колишня кохана Нікоса (голос) |
| 1995 | ф | Чорний, як спогад | Noir comme le souvenir | Кароліна |
| 1997 | ф | Відомі старі пісні | Same Old Song | Джейн |
| 1998 | ф | Донька солдата ніколи не плаче[en] | A Soldier's Daughter Never Cries | мадам Фортескью, мати Франсіса |
| 1999 | ф | Останній вересень[en] | The Last September | Френсі Монморансі |
| 2000 | тф | Попелюшка[en] | Cinderella | Маб |
| 2001 | ф | Королеви на один день[en] | A Hell of a Day | Джейн |
| 2001 | ф | Це моє тіло | Ceci est mon corps | Луїза Верне |
| 2002 | ф | Дякую, докторе Рей[en] | Merci Docteur Rey | Пенелопа |
| 2003 | ф | Знайомтеся, Ваша вдова[en] | Mariées mais pas trop | Рене |
| 2006 | тф | Острів Стівенсона | Les Aventuriers des mers du Sud | Фанні Стівенсон |
| 2007 | ф | Коробки[en] | Boxes / Les Boîtes | Анна |
| 2007 | ф | Голова матері | La tête de maman | Джейн |
| 2008 | ф | Узбережжя Аньєс[en] | The Beaches of Agnès | у ролі самої себе |
| 2009 | ф | 36 видів піку Сен-Лу[en] | 36 vues du pic Saint-Loup | Кейт |
| 2010 | ф | Тельма, Луїза і Шанталь[en] | Thelma, Louise et Chantal | Неллі |
| 2011 | ф | Якщо ти помреш, я тебе вб'ю | Si tu meurs, je te tue | Луїза, жінка в аеропорту |
| 2011 | с | Вбивчі пори року: Червона зима | Le Saisons meurtrières: Hiver rouge | Лілі Руссо |
| 2012 | ф | Народжений двічі | Venuto al mondo | психотерапевт з усиновлення |
| 2013 | ф | Набережна Орсе | Quai d'Orsay | Моллі Гатчинсон |
| 2013 | с | Вбивчі пори року: Блакитні катакомби | Le Saisons meurtrières: Blue Catacombes | Лілі Руссо |
| 2016 | кф | Жінка і швидкісний потяг[en] | La Femme et le TGV | Еліза Лафонтейн |
| 2016 | кф | Хто б не користувався цим ліжком | Whoever Was Using This Bed | голос в тефонній слухавці |
| 2021 | док | Джейн очима Шарлотти | Jane par Charlotte | у ролі самої себе |
Режисер Редагувати
- 1991 — Проти забуття (фр. Contre l'oubli), сегмент «Для Марії Нонни Санта-Клара, Філіппіни» (фр. Pour Maria Nonna Santa Clara, Philippines).
- 1992 — О, пробач! Ти спав... (фр. Oh pardon! Tu dormais...), телефільм, також автор сценарію.
- 1994 — 3000 сценаріїв проти вірусу (фр. 3000 scénarios contre un virus), телесеріал, епізод «Я тебе кохаю... я тебе теж ні» (фр. Je t'aime moi non plus).
- 2007 — Коробки (англ. Boxes / фр. Les Boîtes), також автор сценарію.
Бібліографія Редагувати
Кіновтілення Редагувати
- 2010 — Генсбур. Герой і хуліган (фр. Gainsbourg, vie héroïque), французький фільм Жоанна Сфара у жанрі біографічної фантазії. Роль Джейн Біркін виконала Люсі Гордон.
Нагороди та номінації Редагувати
- 1985 — Номінація на найкращу акторку (Піратка).
- 1987 — Номінація на найкращу акторку (Жінка мого життя).
- 1992 — Номінація на найкращу акторку другого плану (Чарівна пустунка).
- 2019 — Почесна премія Люм'єр.
Victoires de la musique
- 1992 — Виконавиця року.
- 2021 — Почесна премія.
- 2007 — Номінація на премію Золота камера (Коробки).
Міжнародний кінофестиваль у Братиславі
- 2007 — Номінація на Гран-прі за найкращий фільм (Коробки).
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
- 2016 — Почесна премія Золотий леопард за кар'єрні досягнення.
Відзнаки Редагувати
- 2001 — Орден Британської імперії офіцерського ступеня.
- 2015 — Орден «За заслуги» (Франція) офіцерського ступеня; кавалер (2004).
- 2018 — Орден Вранішнього Сонця четвертого ступеня.
- 2022 — Орден Мистецтв та літератури командорського ступеня.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118851748 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- (unspecified title) — Rivista del Cinematografo.
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Fichier des personnes décédées
- Jane Birkin, chanteuse et comédienne, est morte à l’âge de 76 ans — Ле-Монд.
- Jane Mallory Birkin, Burial: Montparnasse Cemetery — Find a Grave.
- BIRKIN Jane — Les gens du cinéma.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- https://www.avantscenetheatre.com/actualites/jane-birkin-ces-boites-dou-surgissent-les-souvenirs
- Jane Birkin doing well after stroke, say her family. The Guardian. 6 вересня 2021. оригіналу за 1 жовтня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023. (англ.)
- https://www.leparisien.fr/culture-loisirs/mort-de-jane-birkin-a-lage-de-76-ans-16-07-2023-HI4OIU7ASFFHXBRF2F3NFUFY4Q.php
- https://telegraf.com.ua/ukr/zvezdy/2023-07-16/5800212-umerla-legendarnaya-aktrisa-i-pevitsa-dzheyn-birkin
- https://www.bbc.com/ukrainian/news-66216159
- https://www.cbsnews.com/atlanta/news/actress-and-singer-jane-birkin-who-found-fame-in-france-dies-age-76/
- https://www.parismatch.com/Culture/Cinema/Les-Lumieres-ont-celebre-Jacques-Audiard-Alex-Lutz-et-Jane-Birkin-1603256
- https://www.ouest-france.fr/culture/musiques/victoires-de-la-musique/direct-artiste-de-l-annee-meilleure-chanson-suivez-la-ceremonie-des-victoires-de-la-musique-2021-7153014
- https://www.festival-cannes.com/2007/la-selection-camera-dor/
- https://www.exfandebirkin.com/blog/un-leopard-d-or-pour-jane-birkin.html
- https://jorfsearch.steinertriples.ch/name/Jane%20Birkin
- https://www.fr.emb-japan.go.jp/itpr_fr/20180430-decorations.html
- https://www.culture.gouv.fr/Nous-connaitre/Organisation-du-ministere/Conseil-de-l-Ordre-des-Arts-et-des-Lettres/Arretes-de-Nominations-dans-l-ordre-des-Arts-et-des-Lettres/Nomination-dans-l-ordre-des-Arts-et-des-Lettres-hiver-2022
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт [ 27 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) (фр.)