Деканозов Володимир Георгійович (червень 1898, Баку — 23 грудня 1953, Москва) (Деканозішвілі) — радянський державний і політичний діяч, дипломат, співробітник спецслужб, один з активних організаторів сталінських репресій, комісар державної безпеки 3-го рангу. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1941 роках. Член ЦК КПРС у 1941—1952 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 2-го скликання. Депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.
| Володимир Георгійович Деканозов | |
|---|---|
| Деканозішвілі | |
| Народився | 1 червня 1898 Баку, Російська імперія |
| Помер | 23 грудня 1953 (55 років) Москва, СРСР |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | політик, дипломат |
| Відомий завдяки | Дипломат |
| Alma mater | Бакинський університет |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Друга світова війна |
| Членство | ЦК КПРС |
| Посада | посол |
| Військове звання | комісар державної безпеки 3-го рангу |
| Партія | КПРС |
| Батько | George Dekanozishvilid |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Народився в сім'ї Георгія Деканозішвілі, службовця нафтової компанії. Навчався на медичних факультетах Саратовського і Бакинського університетів. З 1918 у Червоній Армії.
- 03.18-09.18 — марксистський гурток; рядовий при гарматі 6 легкої гірської батареї Кавказької Червоної Армії;
- 09.18-05.19 — контролер 5 ділянки Бакинського акцизного нафтового упр.;
- 1918 — працював у підпіллі, Баку;
- 06.19-10.19 — нач. медзагону мусаватистського МОЗ, Баку;
- 10.19-12.19 — мол. контролер 2 ділянки Бакинського нафтового акціонерного упр.;
- 01.20-04.20 — практикант експедиційного загону МОЗ з надання допомоги в Гянджі.
В органах Редагувати
У 1921–1931 рр. працював в Надзвичайній комісії в Азербайджані та Грузії. Потім, з посиленням впливу радянських спецслужб у всіх сферах життя, був призначений в ЦК КП(б) Грузії: секретар з транспорту і постачання, завідувач відділом радянської торгівлі, з 1936 нарком харчової промисловості Грузії, з 1937 — голова Держплану Грузії.
У грудні 1938, з призначенням Лаврентія Берії наркомом внутрішніх справ СРСР, викликаний до Москви і призначений заступником начальника Головного управління державної безпеки НКВС; був одним з головних організаторів чисток армії та органів внутрішніх справ на початку 1939. На XVIII з'їзді ВКП(б) в березні 1939 року обраний кандидатом в члени ЦК ВКП(б). У травні 1939 року в складі спеціальної комісії ЦК партії з перевірки Наркомата закордонних справ.
Дипломатична робота Редагувати
З 3 травня 1939 заступник наркома закордонних справ СРСР. Влітку 1940 перебував у Литві, координував діяльність спецслужб задля окупації незалежної Литви. 24 листопада 1940 призначений послом у нацистській Німеччині (зі збереженням посади заступника наркома закордонних справ) і був ним до оголошення міжсоюзницької війни (22 червня 1941 року), після чого був інтернований і обміняний на німецького посла СРСР Вернера фон дер Шуленбурга на кордоні СРСР і Туреччини. Член ЦК ВКП(б) з 1941 по 1952 рр.
Очолював комісію з першого прийому до МДІМВ. У березні 1947 виведений з номенклатури Міністерства закордонних справ СРСР. Деканозов був переведений заступником начальника в Головне управління радянського майна за кордоном, ним керував інший ставленик Берії, колишній міністр держбезпеки Всеволод Миколайович Меркулов.
У 1949 знятий з цієї посади. У 1952 зайняв незначну посаду члена колегії Комітету з радіомовлення. У квітні 1953, в період посилення влади Берії після смерті Сталіна, був призначений міністром внутрішніх справ Грузинської РСР. 30 червня, після арешту Берії, знятий з посади і заарештований як «член банди Берії».
Разом з Берією та іншими співробітниками органів ГБ засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного суду СРСР і 23 грудня 1953 засуджений до вищої міри покарання — розстрілу. У той же день розстріляний.
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #12349317X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання Редагувати
- Деканозов на сайті «Хронос» [ 15 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Деканозов на сайті «Меморіал» [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Деканозов на сайті «protivpytok.org» [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Довідник з історії КПРС [ 27 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)