www.wikidata.uk-ua.nina.az

Два Китаї Термін a позначає геополітичну ситуацію при якій два політичні утворення існують під назвою Китай 1 2 Офіційна

Два Китаї

Термін «Два Китаї» позначає геополітичну ситуацію, при якій два політичні утворення існують під назвою «Китай».

Офіційна назва Китайська Народна Республіка Республіка Китай
Звичайне ім'я Китай Тайвань (сьогодні)
Китай (історично)
Дата заснування 1 жовтня 1949 року 1 січня 1912 року
Ефективна юрисдикція Материковий Китай (1949–1997)
Материковий Китай і Гонконг (1997–1999)
Материковий Китай, Гонконг і Макао (1999–теперішній час) 		Материковий Китай (1912–1919, 1921–1945)
Материковий Китай і Зовнішня Монголія (1919–1921)
Материковий Китай і Тайвань (1945–1949)
Тайвань і пов'язані з ним острови (1949–сьогодні)
Представництво Китай
в ООН 		1971 – по теперішній час 1945–1971 роки
Засновник Мао Цзедун Сунь Ятсен
Діючий глава держави Сі Цзіньпін Цай Ін Вень
Діючий глава уряду Лі Цян Чень Цзяньжень

Передісторія Редагувати

У 1912 році імператор Пуї зрікся престолу в результаті Сіньхайської революції, в результаті чого революціонерами під керівництвом Сунь Ятсена в Нанкіні була заснована Республіка Китай (1912—1949). У той же час у Пекіні існував уряд Бейяна на чолі з Юань Шикаєм, колишнім генералом династії Цін, чия легітимність була оскаржена націоналістичним урядом під керівництвом Гоміньдану (Китайської націоналістичної партії).

З 1912 по 1949 рік Китай був виснажений добою мілітаристів, японським вторгненням і громадянською війною. Протягом цього бурхливого періоду в Китаї існували різні короткочасні уряди. До них належать уряд Бейяна Юань Шикая (1912–1928), Китайська Радянська Республіка (1931–1937), заснована Комуністичною партією Китаю (КПК), маріонеткові держави Маньчжоу-Го (1932–1945) і Менцзян (1939–1945), народний уряд Фуцзянь (1933–1934) і маріонетковий уряд Ван Цзінвея, спонсорований Японією (1940–1945).

Після закінчення громадянської війни в Китаї в 1949 році Китайська Народна Республіка (КНР) на чолі з головою КПК Мао Цзедуном взяла під контроль материковий Китай. Китайська Республіка на чолі з президентом Чан Кайші відіслала уряд Республіки Китай на острів Тайвань.

Хоча бойові дії тривали протягом наступних кількох років, до початку Корейської війни межі контролю були різко окреслені: уряд Китайської Народної Республіки під керівництвом комуністів у Пекіні контролював більшу частину материкового Китаю, тоді як уряд Китайської Республіки під керівництвом Гоміньдану, що зараз знаходиться в Тайбеї, контролювала острів Тайвань, деякі навколишні острови та низку островів біля узбережжя Фуцзянь. Ця безвихідна ситуація була заморожена за допомогою уряду Сполучених Штатів, який почав стримувати вторгнення на Тайвань після початку Корейської війни.

Протягом багатьох років обидва уряди претендували на те, щоб бути єдиним законним урядом Китаю. Після завершення бойових дій основне поле битви стало дипломатичним. До 1970-х років Китайська Республіка все ще визнавалася багатьма країнами та Організацією Об’єднаних Націй як єдиний законний уряд «Китаю», який претендував на суверенітет як над материковим Китаєм, так і над Тайванем. Китайська Республіка була однією із засновниць Організації Об’єднаних Націй і була однією із п’яти постійних членів Ради Безпеки до 1971 року, коли її було виключено з ООН, а представництво Китаю було замінено Китайською Народною Республікою (КНР) через Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 2758. До 1970-х років кілька іноземних урядів визнавали Китайську Народну Республіку. Першими урядами, які визнали його як уряд «Китаю», були країни Радянського блоку, члени Руху неприєднання, і Сполучене Королівство (1950). Каталізатором змін став 1971 рік, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй виключила представників Чан Кайші через відмову визнати їхню акредитацію як представників Китаю. Незабаром Китайську Народну Республіку визнали більшість інших урядів, включаючи Сполучені Штати. Китайська Республіка продовжувала конкурувати з Китайською Народною Республікою (КНР) за визнання її законним урядом Китаю.

Проте з 1990-х років зростання руху за офіційне визнання незалежності Тайваню зробило політичний статус Тайваню домінуючим питанням, замінивши дебати про законний уряд Китаю. На Тайвані існує думка, що Китайська Республіка і Китайська Народна Республіка є суверенними, таким чином утворюючи «два Китаї» або «один Китай, один Тайвань». Колишній президент Китайської Республіки Чень Шуйбянь рішуче підтримував цей статус-кво і, відповідно, в основному відмовився від кампанії за визнання Китайської Республіки єдиним законним урядом Китаю. За президента Ченя уряд Республіки Китай проводив кампанію за приєднання Китайської Республіки до Організації Об’єднаних Націй як представника лише її фактичної території — Тайваню та прилеглих островів. Наступник Ченя, президент Ма Їнцзю, змінив цей курс. 

Нинішня ситуація Редагувати

Мапа показує політику одного Китаю на практиці.

Раніше Китайська Народна Республіка (КНР) і Республіка Китай заявляли про суверенітет де-юре над усім Китаєм, заперечуючи легітимність іншої. Позиція КНР і Панблакитної коаліції залишається такою, що існує лише одне суверенне утворення Китай, і що кожен з них представляє законний уряд усього Китаю, включаючи материковий Китай і Тайвань, а інший є нелегітимним. Позиція Пан-зеленої коаліції полягає в тому, що Тайвань є незалежною суверенною державою під назвою «Республіка Китай», а Тайвань не є частиною «Китаю». Станом на 2022 рік 178 держав-членів ООН і Держава Палестина підтримують дипломатичні відносини з КНР. 13 держав-членів ООН і Святий Престол підтримують дипломатичні відносини з РК.

Китайська Народна Республіка Редагувати

Уряд Китайської Народної Республіки (КНР) виступає проти розгляду Республіки Китай як легітимної держави та зображує Тайвань як провінцію-ізгой КНР. Уряд Китайської Народної Республіки постійно виступає проти «двох Китаїв», натомість стверджуючи, що весь «Китай» знаходиться під єдиним, неподільним суверенітетом згідно з його «Принципом одного Китаю», явно включаючи Тайвань. Відповідно до цього принципу, хоча КНР фактично не контролює територію, якою керує РК, КНР, тим не менш, стверджує, що території, контрольовані як КНР, так і РК, є частиною одного неподільного суверенного утворення «Китай».

Політика уряду КНР передбачає, що будь-яка країна, яка бажає встановити дипломатичні відносини з КНР, повинна спочатку припинити будь-які офіційні відносини з РК. Згідно з The Fletcher Forum of World Affairs, «невизнання уряду Тайваню є необхідною умовою для встановлення офіційних дипломатичних відносин з КНР  — фактично змушуючи інші уряди вибирати між Пекіном і Тайпеєм». Щоб змагатися за визнання інших країн, кожен уряд дав гроші певним малим країнам. Кілька невеликих країн Африки та Карибського басейну кілька разів встановлювали та припиняли дипломатичні відносини з обома сторонами в обмін на величезну фінансову підтримку з обох сторін. КНР також використовує свій міжнародний вплив, щоб заборонити Тайваню брати участь у міжнародних подіях, таких як Олімпійські ігри під її офіційною назвою. Натомість КР була змушена прийняти назву Китайський Тайбей, щоб брати участь у таких заходах з 1980-х років. Крім того, у пресрелізах та засобах масової інформації КНР ніколи не називає РК як таку, натомість посилаючись на територію Тайваню як на «китайську провінцію Тайвань», а на уряд РК як на «владу Тайваню». 

Республіка Китай Редагувати

До конституційних реформ 1991 року Китайська Республіка (КР) активно заявляла про свої претензії на суверенітет над усім Китаєм і все ще виступає проти розгляду Китайської Народної Республіки (КНР) як легітимної держави. Влада Південної Кореї роз’яснила конституційні реформи, заявивши, що не «заперечує той факт, що КНР контролює материковий Китай». Відтоді РК активно не заявляла про ці претензії та не заперечувала їх. Демократизація та лібералізація свободи слова призвели до появи руху за незалежність Тайваню, який виступає проти ідеї «Двох Китаїв». Позиція РК щодо «Двох Китаїв» змінювалася залежно від адміністрації: пан-блакитні адміністрації віддавали їй перевагу, а пан-зелені — відходили від неї.

У 1999 році тодішній президент Республіки Китай Лі Денхуей визначив ці відносини як «особливі відносини між державами».

Президент Чень Шуйбянь у 2002 році заявив, що «з Тайванем і Китаєм по обидві сторони Тайванської протоки кожна сторона є країною». У 2003 році він пояснив, що «Тайвань не є провінцією однієї країни і не є штатом іншої». Адміністрація Ченя вжила заходів для використання назви «Тайвань» на міжнародному рівні, щоб запобігти плутанині між «двома Китаями», наприклад, розміщуючи слово «Тайвань» під «Китайською Республікою» в паспортах Китайської Республіки.

У вересні 2008 року президент Гоміньдану Ма Їнцзю заявив, що відносини між РК і КНР не є ні двома Китаями, ні двома державами, сказавши натомість, що це «особливі відносини». Крім того, він заявив, що питання суверенітету між двома країнами не можуть бути вирішені на даний момент, але він процитував Консенсус 1992 року як тимчасовий захід, доки не буде знайдено рішення. Прессекретар офісу президента Республіки Китай Ван Ю Чі ( кит. 王郁琦 ) пізніше пояснив заяву президента та сказав, що відносини складаються між двома регіонами однієї країни на основі конституційної позиції Республіки Китай, Статуту, що регулює відносини між народами території Тайваню та материкової території, і Консенсусу 1992 року.

Президент Цай Інвень з Демократичної прогресивної партії був обраний у 2016 році та відмовився визнати Консенсус 1992 року. Під час адміністрації Цая англійські слова «Republic of China» були видалені з тайванських паспортів, хоча відповідні китайські ієрогліфи залишилися.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Gayner, Jeffrey B (2 липня 1977). U.S. Diplomacy and the Two Chinas. Процитовано 19 березня 2021. 
  2. Swift, John (2003). The Two Chinas. The Palgrave Concise Historical Atlas of the Cold War. с. 44–45. ISBN 978-0-333-99404-7. doi:10.1057/9780230001183_20. 
  3. Lyman P. Van Slyke, The Chinese Communist movement: a report of the United States War Department, July 1945, Stanford University Press, 1968, p. 44
  4. Hudson, Christopher (2014). The China Handbook. с. 59. ISBN 9781134269662. 
  5. Rigger, Shelley (2002). Politics in Taiwan: Voting for Reform. с. 60. ISBN 9781134692972. 
  6. . The People's Daily. 4 грудня 1982. Архів оригіналу за 12 серпня 2010. Процитовано 4 серпня 2022. 
  7. . The People's Daily — Read 3rd paragraph, 10th line-. 4 грудня 1982. Архів оригіналу за 12 серпня 2010. Процитовано 4 серпня 2022. 
  8. Anti-Secession Law. The People's Daily. 14 березня 2005. 
  9. Erikson, Daniel P.; Chen, Janice (2007). China, Taiwan, and the Battle for Latin America. The Fletcher Forum of World Affairs 31 (2): 71. 
  10. The One-China Principle and the Taiwan Issue. China Internet Information Center. Процитовано 9 квітня 2014. 
  11. . HiiDunia. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014. 
  12. Catherine K. Lin (5 серпня 2008). How 'Chinese Taipei' came about. Taipei Times. 
  13. TAIWAN (REPUBLIC OF CHINA): Constitution, Government & Legislation. Jurist Legal intelligence, Pitt University. Процитовано 30 липня 2011. 
  14. (кит.). Mainland Affairs Council of Republic of China. 3 серпня 2002. Архів оригіналу за 17 грудня 2004. Процитовано 14 серпня 2009. «台灣不是別人的一部分；不是別人的地方政府、別人的一省»  
  15. Wang, James (22 жовтня 2003). Fortune will favor a brave Taiwan. Taipei Times. 
  16. Chang gives his approval to passports. www.taipeitimes.com. Taipei Times. 15 січня 2002. Процитовано 1 січня 2019. 
  17. Taiwan and China in 'special relations': Ma. China Post. 4 вересня 2008. 
  18. Presidential Office defends Ma. Taipei Times. 5 вересня 2008. 
  19. Taiwan opposition candidate calls for return to one China formula. Reuters. 14 листопада 2019. 


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «lower-alpha», але не знайдено відповідного тегу <references group="lower-alpha"/>

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Termin Dva Kitayi a poznachaye geopolitichnu situaciyu pri yakij dva politichni utvorennya isnuyut pid nazvoyu Kitaj 1 2 Oficijna nazva Kitajska Narodna Respublika Respublika KitajZvichajne im ya Kitaj Tajvan sogodni Kitaj istorichno Data zasnuvannya 1 zhovtnya 1949 roku 1 sichnya 1912 rokuEfektivna yurisdikciya Materikovij Kitaj 1949 1997 Materikovij Kitaj i Gonkong 1997 1999 Materikovij Kitaj Gonkong i Makao 1999 teperishnij chas Materikovij Kitaj 1912 1919 1921 1945 Materikovij Kitaj i Zovnishnya Mongoliya 1919 1921 Materikovij Kitaj i Tajvan 1945 1949 Tajvan i pov yazani z nim ostrovi 1949 sogodni Predstavnictvo Kitaj v OON 1971 po teperishnij chas 1945 1971 rokiZasnovnik Mao Czedun Sun YatsenDiyuchij glava derzhavi Si Czinpin Caj In VenDiyuchij glava uryadu Li Cyan Chen CzyanzhenZmist 1 Peredistoriya 2 Ninishnya situaciya 2 1 Kitajska Narodna Respublika 2 2 Respublika Kitaj 3 Div takozh 4 PrimitkiPeredistoriya RedaguvatiU 1912 roci imperator Puyi zriksya prestolu v rezultati Sinhajskoyi revolyuciyi v rezultati chogo revolyucionerami pid kerivnictvom Sun Yatsena v Nankini bula zasnovana Respublika Kitaj 1912 1949 U toj zhe chas u Pekini isnuvav uryad Bejyana na choli z Yuan Shikayem kolishnim generalom dinastiyi Cin chiya legitimnist bula oskarzhena nacionalistichnim uryadom pid kerivnictvom Gomindanu Kitajskoyi nacionalistichnoyi partiyi Z 1912 po 1949 rik Kitaj buv visnazhenij doboyu militaristiv yaponskim vtorgnennyam i gromadyanskoyu vijnoyu Protyagom cogo burhlivogo periodu v Kitayi isnuvali rizni korotkochasni uryadi Do nih nalezhat uryad Bejyana Yuan Shikaya 1912 1928 Kitajska Radyanska Respublika 1931 1937 zasnovana Komunistichnoyu partiyeyu Kitayu KPK 3 marionetkovi derzhavi Manchzhou Go 1932 1945 i Menczyan 1939 1945 narodnij uryad Fuczyan 1933 1934 i marionetkovij uryad Van Czinveya sponsorovanij Yaponiyeyu 1940 1945 Pislya zakinchennya gromadyanskoyi vijni v Kitayi v 1949 roci Kitajska Narodna Respublika KNR na choli z golovoyu KPK Mao Czedunom vzyala pid kontrol materikovij Kitaj Kitajska Respublika na choli z prezidentom Chan Kajshi vidislala uryad Respubliki Kitaj na ostriv Tajvan Hocha bojovi diyi trivali protyagom nastupnih kilkoh rokiv do pochatku Korejskoyi vijni mezhi kontrolyu buli rizko okresleni uryad Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki pid kerivnictvom komunistiv u Pekini kontrolyuvav bilshu chastinu materikovogo Kitayu todi yak uryad Kitajskoyi Respubliki pid kerivnictvom Gomindanu sho zaraz znahoditsya v Tajbeyi kontrolyuvala ostriv Tajvan deyaki navkolishni ostrovi ta nizku ostroviv bilya uzberezhzhya Fuczyan Cya bezvihidna situaciya bula zamorozhena za dopomogoyu uryadu Spoluchenih Shtativ yakij pochav strimuvati vtorgnennya na Tajvan pislya pochatku Korejskoyi vijni Protyagom bagatoh rokiv obidva uryadi pretenduvali na te shob buti yedinim zakonnim uryadom Kitayu Pislya zavershennya bojovih dij osnovne pole bitvi stalo diplomatichnim Do 1970 h rokiv Kitajska Respublika vse she viznavalasya bagatma krayinami ta Organizaciyeyu Ob yednanih Nacij yak yedinij zakonnij uryad Kitayu yakij pretenduvav na suverenitet yak nad materikovim Kitayem tak i nad Tajvanem Kitajska Respublika bula odniyeyu iz zasnovnic Organizaciyi Ob yednanih Nacij i bula odniyeyu iz p yati postijnih chleniv Radi Bezpeki do 1971 roku koli yiyi bulo viklyucheno z OON a predstavnictvo Kitayu bulo zamineno Kitajskoyu Narodnoyu Respublikoyu KNR cherez Rezolyuciyu Generalnoyi Asambleyi OON 2758 Do 1970 h rokiv kilka inozemnih uryadiv viznavali Kitajsku Narodnu Respubliku Pershimi uryadami yaki viznali jogo yak uryad Kitayu buli krayini Radyanskogo bloku chleni Ruhu nepriyednannya i Spoluchene Korolivstvo 1950 Katalizatorom zmin stav 1971 rik koli Generalna Asambleya Organizaciyi Ob yednanih Nacij viklyuchila predstavnikiv Chan Kajshi cherez vidmovu viznati yihnyu akreditaciyu yak predstavnikiv Kitayu Nezabarom Kitajsku Narodnu Respubliku viznali bilshist inshih uryadiv vklyuchayuchi Spolucheni Shtati Kitajska Respublika prodovzhuvala konkuruvati z Kitajskoyu Narodnoyu Respublikoyu KNR za viznannya yiyi zakonnim uryadom Kitayu Prote z 1990 h rokiv zrostannya ruhu za oficijne viznannya nezalezhnosti Tajvanyu zrobilo politichnij status Tajvanyu dominuyuchim pitannyam zaminivshi debati pro zakonnij uryad Kitayu Na Tajvani isnuye dumka sho Kitajska Respublika i Kitajska Narodna Respublika ye suverennimi takim chinom utvoryuyuchi dva Kitayi abo odin Kitaj odin Tajvan Kolishnij prezident Kitajskoyi Respubliki Chen Shujbyan rishuche pidtrimuvav cej status kvo i vidpovidno v osnovnomu vidmovivsya vid kampaniyi za viznannya Kitajskoyi Respubliki yedinim zakonnim uryadom Kitayu Za prezidenta Chenya uryad Respubliki Kitaj provodiv kampaniyu za priyednannya Kitajskoyi Respubliki do Organizaciyi Ob yednanih Nacij yak predstavnika lishe yiyi faktichnoyi teritoriyi Tajvanyu ta prileglih ostroviv Nastupnik Chenya prezident Ma Yinczyu zminiv cej kurs Ninishnya situaciya Redaguvati nbsp Mapa pokazuye politiku odnogo Kitayu na praktici Ranishe Kitajska Narodna Respublika KNR i Respublika Kitaj zayavlyali pro suverenitet de yure nad usim Kitayem zaperechuyuchi legitimnist inshoyi 4 5 Poziciya KNR i Panblakitnoyi koaliciyi zalishayetsya takoyu sho isnuye lishe odne suverenne utvorennya Kitaj i sho kozhen z nih predstavlyaye zakonnij uryad usogo Kitayu vklyuchayuchi materikovij Kitaj i Tajvan a inshij ye nelegitimnim Poziciya Pan zelenoyi koaliciyi polyagaye v tomu sho Tajvan ye nezalezhnoyu suverennoyu derzhavoyu pid nazvoyu Respublika Kitaj a Tajvan ne ye chastinoyu Kitayu Stanom na 2022 rik 178 derzhav chleniv OON i Derzhava Palestina pidtrimuyut diplomatichni vidnosini z KNR 13 derzhav chleniv OON i Svyatij Prestol pidtrimuyut diplomatichni vidnosini z RK Kitajska Narodna Respublika Redaguvati Uryad Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki KNR vistupaye proti rozglyadu Respubliki Kitaj yak legitimnoyi derzhavi ta zobrazhuye Tajvan yak provinciyu izgoj KNR 6 Uryad Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki postijno vistupaye proti dvoh Kitayiv natomist stverdzhuyuchi sho ves Kitaj znahoditsya pid yedinim nepodilnim suverenitetom zgidno z jogo Principom odnogo Kitayu yavno vklyuchayuchi Tajvan Vidpovidno do cogo principu hocha KNR faktichno ne kontrolyuye teritoriyu yakoyu keruye RK KNR tim ne mensh stverdzhuye sho teritoriyi kontrolovani yak KNR tak i RK ye chastinoyu odnogo nepodilnogo suverennogo utvorennya Kitaj 7 8 Politika uryadu KNR peredbachaye sho bud yaka krayina yaka bazhaye vstanoviti diplomatichni vidnosini z KNR povinna spochatku pripiniti bud yaki oficijni vidnosini z RK Zgidno z The Fletcher Forum of World Affairs neviznannya uryadu Tajvanyu ye neobhidnoyu umovoyu dlya vstanovlennya oficijnih diplomatichnih vidnosin z KNR faktichno zmushuyuchi inshi uryadi vibirati mizh Pekinom i Tajpeyem 9 10 Shob zmagatisya za viznannya inshih krayin kozhen uryad dav groshi pevnim malim krayinam Kilka nevelikih krayin Afriki ta Karibskogo basejnu kilka raziv vstanovlyuvali ta pripinyali diplomatichni vidnosini z oboma storonami v obmin na velicheznu finansovu pidtrimku z oboh storin 11 KNR takozh vikoristovuye svij mizhnarodnij vpliv shob zaboroniti Tajvanyu brati uchast u mizhnarodnih podiyah takih yak Olimpijski igri pid yiyi oficijnoyu nazvoyu Natomist KR bula zmushena prijnyati nazvu Kitajskij Tajbej shob brati uchast u takih zahodah z 1980 h rokiv 12 Krim togo u presrelizah ta zasobah masovoyi informaciyi KNR nikoli ne nazivaye RK yak taku natomist posilayuchis na teritoriyu Tajvanyu yak na kitajsku provinciyu Tajvan a na uryad RK yak na vladu Tajvanyu Respublika Kitaj Redaguvati Do konstitucijnih reform 1991 roku Kitajska Respublika KR aktivno zayavlyala pro svoyi pretenziyi na suverenitet nad usim Kitayem i vse she vistupaye proti rozglyadu Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki KNR yak legitimnoyi derzhavi Vlada Pivdennoyi Koreyi roz yasnila konstitucijni reformi zayavivshi sho ne zaperechuye toj fakt sho KNR kontrolyuye materikovij Kitaj 13 Vidtodi RK aktivno ne zayavlyala pro ci pretenziyi ta ne zaperechuvala yih Demokratizaciya ta liberalizaciya svobodi slova prizveli do poyavi ruhu za nezalezhnist Tajvanyu yakij vistupaye proti ideyi Dvoh Kitayiv Poziciya RK shodo Dvoh Kitayiv zminyuvalasya zalezhno vid administraciyi pan blakitni administraciyi viddavali yij perevagu a pan zeleni vidhodili vid neyi U 1999 roci todishnij prezident Respubliki Kitaj Li Denhuej viznachiv ci vidnosini yak osoblivi vidnosini mizh derzhavami Prezident Chen Shujbyan u 2002 roci zayaviv sho z Tajvanem i Kitayem po obidvi storoni Tajvanskoyi protoki kozhna storona ye krayinoyu U 2003 roci vin poyasniv sho Tajvan ne ye provinciyeyu odniyeyi krayini i ne ye shtatom inshoyi 14 15 Administraciya Chenya vzhila zahodiv dlya vikoristannya nazvi Tajvan na mizhnarodnomu rivni shob zapobigti plutanini mizh dvoma Kitayami napriklad rozmishuyuchi slovo Tajvan pid Kitajskoyu Respublikoyu v pasportah Kitajskoyi Respubliki 16 U veresni 2008 roku prezident Gomindanu Ma Yinczyu zayaviv sho vidnosini mizh RK i KNR ne ye ni dvoma Kitayami ni dvoma derzhavami skazavshi natomist sho ce osoblivi vidnosini Krim togo vin zayaviv sho pitannya suverenitetu mizh dvoma krayinami ne mozhut buti virisheni na danij moment ale vin procituvav Konsensus 1992 roku yak timchasovij zahid doki ne bude znajdeno rishennya 17 Pressekretar ofisu prezidenta Respubliki Kitaj Van Yu Chi kit 王郁琦 piznishe poyasniv zayavu prezidenta ta skazav sho vidnosini skladayutsya mizh dvoma regionami odniyeyi krayini na osnovi konstitucijnoyi poziciyi Respubliki Kitaj Statutu sho regulyuye vidnosini mizh narodami teritoriyi Tajvanyu ta materikovoyi teritoriyi i Konsensusu 1992 roku 18 Prezident Caj Inven z Demokratichnoyi progresivnoyi partiyi buv obranij u 2016 roci ta vidmovivsya viznati Konsensus 1992 roku 19 Pid chas administraciyi Caya anglijski slova Republic of China buli vidaleni z tajvanskih pasportiv hocha vidpovidni kitajski iyeroglifi zalishilisya Div takozh RedaguvatiOdin Kitaj Velikij Kitaj Nezalezhnist TajvanyuPrimitki Redaguvati Gayner Jeffrey B 2 lipnya 1977 U S Diplomacy and the Two Chinas Procitovano 19 bereznya 2021 Swift John 2003 The Two Chinas The Palgrave Concise Historical Atlas of the Cold War s 44 45 ISBN 978 0 333 99404 7 doi 10 1057 9780230001183 20 Lyman P Van Slyke The Chinese Communist movement a report of the United States War Department July 1945 Stanford University Press 1968 p 44 Hudson Christopher 2014 The China Handbook s 59 ISBN 9781134269662 Rigger Shelley 2002 Politics in Taiwan Voting for Reform s 60 ISBN 9781134692972 CONSTITUTION OF THE PEOPLE S REPUBLIC OF CHINA The People s Daily 4 grudnya 1982 Arhiv originalu za 12 serpnya 2010 Procitovano 4 serpnya 2022 CONSTITUTION OF THE PEOPLE S REPUBLIC OF CHINA The People s Daily Read 3rd paragraph 10th line 4 grudnya 1982 Arhiv originalu za 12 serpnya 2010 Procitovano 4 serpnya 2022 Anti Secession Law The People s Daily 14 bereznya 2005 Erikson Daniel P Chen Janice 2007 China Taiwan and the Battle for Latin America The Fletcher Forum of World Affairs 31 2 71 The One China Principle and the Taiwan Issue China Internet Information Center Procitovano 9 kvitnya 2014 China and Taiwan in Africa HiiDunia Arhiv originalu za 13 kvitnya 2014 Procitovano 9 kvitnya 2014 Catherine K Lin 5 serpnya 2008 How Chinese Taipei came about Taipei Times TAIWAN REPUBLIC OF CHINA Constitution Government amp Legislation Jurist Legal intelligence Pitt University Procitovano 30 lipnya 2011 Extracted text of the telecast relating to cross strait relations kit Mainland Affairs Council of Republic of China 3 serpnya 2002 Arhiv originalu za 17 grudnya 2004 Procitovano 14 serpnya 2009 台灣不是別人的一部分 不是別人的地方政府 別人的一省 Wang James 22 zhovtnya 2003 Fortune will favor a brave Taiwan Taipei Times Chang gives his approval to passports www taipeitimes com Taipei Times 15 sichnya 2002 Procitovano 1 sichnya 2019 Taiwan and China in special relations Ma China Post 4 veresnya 2008 Presidential Office defends Ma Taipei Times 5 veresnya 2008 Taiwan opposition candidate calls for return to one China formula Reuters 14 listopada 2019 Pomilka cituvannya Tegi lt ref gt isnuyut dlya grupi pid nazvoyu lower alpha ale ne znajdeno vidpovidnogo tegu lt references group lower alpha gt Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dva Kitayi amp oldid 40670543