Давньогрецька колонізація

Грецька колонізація — організована колоніальна експансія архаїчних греків у Середземному і Чорному морях у VIII—VI століттях до нашої ери.

Давньогрецька колонізація
Культура	Стародавня Греція
Історичний період	античність

Розташування узбережжя, колонізованих стародавніми греками

Ілюстрація архаїчного грецького корабля на кераміці

Аргонавтика, міф, який, як вважають, стосується сміливих морських експедицій цього періоду

Ця колонізація відрізнялася від міграцій грецьких темних віків тим, що вона складалася з організованого спрямування (див. Ойкістес ) метрополією, яка почала свій початок, замість простого переміщення племен, яке було характерним для попередніх міграцій. Багато колоній ( дав.-гр. ἀποικία, трансліт. apoikia, латиніз. home away from home), які були засновані в цей період, перетворилися на сильні міста-держави та стали незалежними від своєї метрополії.

Причини колонізації

Причини колонізації були пов’язані з демографічним вибухом цього періоду, розвитком емпоріуму, потребою в надійному постачанні сировини, а також із новою політикою того періоду, яка вигнала частини населення у вигнання. Зростання населення породило дефіцит сільськогосподарських угідь і обмеження можливості дрібних землевласників обробляти їх, що було подібним у кожному місті-державі. У місцях із надлишковим населенням це призвело до попиту на додаткову житлову площу. Розташування кожної колоніальної установи було продиктовано запасами невикористаних ресурсів, які забезпечувала б метрополія, а також готовою продукцією, яку вона виробляла. Розвиток емпоріуму був одним із найважливіших мотивів для заснування колонії. Колонії створювали нові ринки, постачали метрополії значну кількість сировини та були важливими проміжними станціями на далеких торговельних шляхах епохи. Нарешті, неспокійна політична ситуація в багатьох містах разом із встановленням тиранічного правління спонукали політичну опозицію до еміграції та пошуку нових місць проживання.

Характеристика колонізації

Заснування колоній було послідовно організованим підприємством. Запуск був організований мегаполісом, хоча в багатьох випадках вони співпрацювали з іншими містами. Місце для колонізації було обрано заздалегідь з метою надання бізнес-переваг, а також захисту від набігів. Щоб створити відчуття безпеки та впевненості щодо нової колонії, вибір місця вирішувався відповідно до його корисності. Місія завжди включала лідера, якого призначали колоністи. У нових містах колоністи ділили землю, зокрема хутори. Система управління зазвичай мала форму, що нагадувала ту, що панувала в метрополії.

Час

Першими засновниками колоній були евбеї, які заснували колонії на початку 8 ст до н. е. в Південній Італії і Халкідіках. Дві наймогутніші держави на Евбеї, Халкіда та Еретрія, заснували численні колонії в Халкідіках, найважливішою з яких був Олінф, і вони були першими, хто заснував колонії в Південній Італії. Першою колонією, яку вони там заснували, були Пітекузи на острові Іскія. Згодом вони заснували колонії Куми, Занкле, Регіум і Наксос.

Наприкінці VIII століття Евбея прийшла в занепад із початком Лелантинської війни, і естафету колоніального заснування було передано іншим грецьким містам. У 7 столітті було засновано багато колоній в Іонії, Південній Італії, Фракії та на Чорному морі . Інші грецькі колонії були засновані на узбережжі Галлії, на півострові Киренаїка в Африці, а також в Єгипті. У цьому сплеску колоніальної експансії такі міста, як Коринф, Мілет, Мегара та Фокея, взяли на себе лідерство.

Місцезнаходження

Колонії в Македонії та Фракії

Абдера у Фракії

Численні колонії були засновані в Північній Греції, головним чином у регіоні Халкідіки, а також у регіоні Фракії.

Халкідіки були заселені евбейцями, головним чином з Халкіди, які й дали назву цим колоніям. Найважливішими поселеннями евбейців у Халкідіках були Олінф (колонія якого була заселена спільно з афінянами), Тороне, Менде, Серміл, Афітіс і Клеона на півострові Афон. Іншими важливими колоніями в Халкідіках були Акант, колонія, яка була заснована колоністами з Андроса , і Потідея, колонія Коринфа. Фасійці за допомогою афінянина Калістрата Афідного заснували місто Дат. Під час Пелопоннеської війни афіняни з Хагноном, сином Нікія, заснували місто Еннеа Годої (Ἐννέα ὁδοὶ), що означає дев’ять доріг, на місці, де зараз знаходиться «Пагорб 133» на північ від Амфіполя в Серресі.

Численні інші колонії були засновані у регіоні Фракії іонійцями з узбережжя Малої Азії . Важливими колоніями були Маронея та Абдера . Мілетійці також заснували Абідос і Кардію на Геллеспонті та Редест на Пропонтиді. Самійці колонізували острів Самофракію, що стало джерелом його назви. Нарешті, парі колонізували Тасос під керівництвом екіста і батька поета Архілоха, Телесікла.

У 340 до н. е., коли Александр Великий був регентом Македонії, він заснував місто Александрополь Маедіка після перемоги над місцевим фракійським племенем.

Колонії в Іонічному, Адріатичному морях та Іллірії

Область Іонічного моря та Іллірія були колонізовані суто Коринфом. Коринфяни заснували важливі заморські колонії на морських шляхах до Південної Італії та на захід, що зуміло перетворити їх на провідну емпорію на західній стороні Середземного моря. Важливими колоніями Коринфа були Левкада, Астак, Анакторей, Акціум, Амбракія та Коркіра. Коринфяни також заснували важливі колонії в Іллірії, які перетворилися на важливі міста, Аполлонію та Епідамн. Той факт, що приблизно в 6 столітті до нашої ери жителі Епідамна побудували в Олімпії скарбницю в доричному стилі, підтверджує, що місто було одним з найбагатших у давньогрецькому світі. Стародавня історія описує Епідамнос як «велике державне і дуже густонаселене» місто. Німфей був ще однією грецькою колонією в Іллірії. Абанти з Евбеї заснували місто Троніон в Іллірії.

У 1877 році археологи виявили в Лумбарді на острові Корчула, що на території сучасної Хорватії, грецький напис, який говорить про заснування давньогрецького поселення на острові. Артефакт відомий як Лумбардська псефізма.

Велика Греція: колонії в Південній Італії та Сицилії

Грецький театр Сіракуз

Першими, хто колонізував Південну Італію, були евбейці, які, переселившись у Пітекузи (на острові Іскія ), заснували низку міст у цьому регіоні. Другим містом, яке вони заснували, було Куми, майже навпроти Іскія. Колоністи з Куми заснували Занкле на Сицилії, а неподалік на протилежному узбережжі — Регій. Далі евбейці заснували Наксос, який став базою для заснування міст Леонтіні, Тавроменіон і Катанія. У цих зусиллях їх супроводжувала невелика кількість дорійців та іонійців; особливо афіняни відмовилися брати участь у колонізації.

Найсильнішою з сицилійських колоній були Сіракузи, колонія коринфян у VIII столітті до нашої ери. Ахейські колоністи того ж періоду заснували міста Сібаріс і Кротон у затоці Тарент, також у Метапонті в тому ж районі. У тому ж районі біженці зі Спарти заснували Таранто, який перетворився на одне з наймогутніших міст у цьому регіоні. Іншими грецькими державами, які заснували міста в Південній Італії, були Мегара, яка заснувала Мегару Гіблею, і Селінос; Фокея, яка заснувала Елею; Родос, який разом із крітянами заснував Гелу, а Ліпарі разом із Кнідом, так само як локри заснували Епізефірейську Локріду. Згідно з легендою, Лагарія, яка знаходилася між Турієм і річкою Сінні, була заснована фокейцями.

Багато міст у регіоні, у свою чергу, стали метрополіями для нових колоній, таких як сіракузькі жителі, які заснували місто Камаріна на півдні Сицилії; або занклеанці, які очолили заснування колонії Гімера. Так само Наксос, який, як ми бачимо, бере подальшу участь у заснуванні багатьох колоній, тоді як місто Сібаріс заснувало колонію Посейдонія на півночі. Місто Гела, яке було колонією Родосу та Криту, заснувало власну колонію Акрагас.

Території поселення в Південній Італії стали настільки еллінізованими, що римські автори, такі як Овідій і Полібій, називали цей регіон Magna Graecia («Велика Греція»). До цього дня деякі з народу гріко в Південній Італії все ще розмовляють мовою гріко та калабрійською грецькою мовою, діалектами з впливом доричної греки з значним латинським адстратом і відправляють богослужіння в греко-візантійсько-католицьку церкву замість латинського обряду, більш звичного серед інших італійців. Сучасною грецькою мовою Південна Італія називається Kato Italia (букв. «Нижня Італія») і реліктові грецькі діалекти там як Katoitalika.

Колонії на Чорному морі та Пропонтиді

Грецькі колонії Чорного моря

Колись греки називали узбережжя Чорного моря «негостинним». За стародавніми джерелами, з часом вони створили від 70 до 90 колоній. Колонізацію Чорного моря очолювали мегарці та деякі з іонійських міст, таких як Мілет, Фокея та Теос. Більшість колоній в регіоні Чорного моря та Пропонтиди були засновані в VII столітті до н.е. У районі Пропонтиди мегарці заснували міста Астак у Віфінії, Халкедонії та Візантії, в яких вони зайняли привілейоване становище. Мілет заснував Кізік, а фокейці — Лампсак.

На західному березі Чорного моря мегарці заснували міста Селімбрія, а трохи пізніше Несебр . Трохи північніше в регіоні сучасної Румунії мілетці заснували міста Істрія та Оргаме. Мілет також заснував місто на західному березі Чорного моря Аполлонію . На півдні Чорного моря найважливішою колонією був Сіноп, який, за поширеною думкою, заснував Мілет. Точна хронологія його заснування наразі невідома, але здається, що він був заснований приблизно в середині 7 ст. до н. е.,Сіноп був заснований разом із низкою інших колоній у Понтійському регіоні: Трапезунд, Гіресун, Цитор, Котіора, Кромна, Птерія, Тіум та ін.. Найважливіша колонія, заснована на південному березі Чорного моря, також була мегарською основою: Гераклея Понтійська, яка була заснована в 6 ст. до н. е.

На північному березі Чорного моря першим стартував Мілет. Колоніями Мілета в цьому регіоні Чорного моря були Понтійська Ольвія та Пантікапей (сучасний Керч). Пізніше в 6 ст. до н. е. мілетці заснували Одесу на території сучасної України. Далі на північ від дельти Дунаю греки колонізували острів, сучасну Березань (ймовірно, тоді півострів). Це місце знаходиться в місці злиття Бузького лиману (річка Гіпаніс для давніх греків) і Дніпра (Борисфен для давніх греків). Сам острів або півострів стародавні називали Барифменіс; навпроти цього вони знайшли місце, яке пізніше буде заселене як Ольвія. Поряд з Ольвією була ще одна грецька колонія, головним містом якої була Істрія.

На Кримському півострові (тоді греки називали його Херсонесом Таврійським або «півостровом Биків») вони також заснували міста Симферополіс, Німфей і Гермонассу. На Азовському морі (у стародавніх — озеро Майотіс) вони заснували Танаїс (у Ростові), Тирітакій, Мірмецей, Кекрину та Фанагорію — останню колонію теїв. У 2018 році поблизу міста Багерове в Криму археологи виявили раніше невідоме давньогрецьке поселення IV - III століть до нашої ери. На думку дослідників, поселення мало назву Манітра.

На східному березі, який у давнину був відомий як Колхіда і який сьогодні більша частина знаходиться на території Грузії та автономної області Абхазії, греки заснували міста Фасіс і Діоскуріс. Останній римляни та візантійці називали Севастополіс, а сьогодні він відомий як Сухумі — руїни стародавніх і візантійських фундаментів тепер знаходяться переважно нижче ватерлінії.

Колонії в решті Середземномор'я

Одіссей на острові сирен. Одіссея символізує особливості епохи.

Грецькі колонії поширилися аж до Піренейського півострова та Північної Африки. У Північній Африці, на півострові Киренаїка, колоністи з Тери заснували Кирену, яка перетворилася на дуже потужне місто в регіоні. Інші колонії в Киренаїці пізніше включали Барку, Евсперід (сучасний Бенгазі ), Таучейру та Аполлонію.

На північному березі Середземного моря фокейці заснували Массалію на узбережжі Галлії. Массалія стала базою для низки подальших фондів у регіоні Іспанії. Фокей також заснував Алалію на Корсиці та Ольвію на Сардинії. Наступними на узбережжя Піренейського півострова прибули фокейці. Як розповідає Геродот, місцевий цар закликав фокейців заснувати колонію в регіоні та надав значну допомогу в укріпленні міста. Фокейці заснували в цьому регіоні Емпурій, а пізніше ще більш віддалений Гемероскопейон.

До середини VII століття в Єгипті була заснована єдина грецька колонія Навкратіс. Фараон Псамміт I надав мілетським купцям торговельну концесію на одну установу на березі Нілу, заснувавши торговельну станцію, яка перетворилася на процвітаюче місто під час перської експедиції до Єгипту в 525 р. до н. е.

Подібно до емпоріону, заснованого в дельті Нілу, можливо, існувала грецька торгова колонія, заснована евбоїйцями вздовж узбережжя Сирії в гирлі річки Оронт на місці Аль-Міна на початку 8 століття до нашої ери. Грецька колонія Посидейон на мисі Рас-аль-Басіт була колонізована на південь від гирла Оронта пізніше в 7 ст. до н. е.

Список літератури

1. Nikolaos Papahatzis (1971). Ιστορία του ελληνικού έθνους [History of the Greek Nation] 2. Ekdotike Athenon. 
2. Eleni Triakoupoulou-Salakidou (June 1997). Ακάνθος-Εριίσσος-Ιερίσσος [Acanthus-Erissus-Hierissus] (гр.) 63. 
3. Thucydides, The Peloponnesian War, 4.102
4. Plutarch, Alexander, 9
5. Cabanes, Pierre (2008). Greek Colonisation in the Adriatic. У Tsetskhladze, Gocha R.. Greek Colonisation: An Account of Greek Colonies and Other Settlements Overseas 2. Brill. с. 271. ISBN 9789047442448. 
6. Cabanes, 2008, с. 175.
7. Pausanias, Description of Greece, 5.22.4
8. J. J. Wilkes/The Journal of Hellenic Studies, Vol. 123, (2003), pp. 251-253-Jstor Archives
9. . Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 9 листопада 2018. 
10. «Колонізація Чорного моря». Колонізація Чорного моря. http://www.ehw.gr/l.aspx?id=3683. 
11. . Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018. 
12. Strabo, Geographia 17.1.18, cited in The Archaic Period:Economy:Trade Station. Hellenic History on the Web. The Foundation for the Hellenic World. 
13. Adkins, Lesley & Roy (1997). Handbook to life in ancient Greece. New York: Facts On File. ISBN 0816031118. 

Подальше читання

• Zuchtriegel, Gabriel (2020). Colonization and Subalternity in Classical Greece: Experience of the Nonelite Population. Cambridge University Press; Reprint edition. ISBN 978-1108409223. 

• Lucas, Jason; Murray, Carrie Ann; Owen, Sara (2019). Greek Colonization in Local Context: Case Studies Exploring the Dynamics among Locals and Colonizers. University of Cambridge Museum of Classical Archaeology Monographs. Oxbow Books. ISBN 978-1789251326. 

• Tsetskhladze, Gocha R.; Atasoy, Sümer; Temür, Akın; Yiğitpaşa, Davut (2019). Settlements and Necropoleis of the Black Sea and Its Hinterland in Antiquity: Select Papers from the Third International Conference 'The Black Sea in Antiquity and Tekkeköy: An Ancient Settlement on the Southern Black Sea Coast', 27-29 October 2017, Tekkeköy, Samsun. Archaeopress. doi:10.2307/j.ctvwh8bw7. 

• Bosher, Kathryn (2016). Theater outside Athens: Drama in Greek Sicily and South Italy. Cambridge University Press. ISBN 978-1107527508. 

• Irad, Malkin (2013). A Small Greek World: Networks in the Ancient Mediterranean. Oxford University Press; Reprint edition. ISBN 978-0199315727. 

• Tsetskhladze, Gocha (2011). The Black Sea, Greece, Anatolia and Europe in the First Millennium BC. Peeters Publishers. ISBN 978-9042923249. 

• Rhodes, P. J. (2010). A History of the Classical Greek World: 478 - 323 BC. Wiley-Blackwell. ISBN 978-1405192866. 

• Dietler, Michael; López-Ruiz, Carolina (2009). Colonial Encounters in Ancient Iberia: Phoenician, Greek, and Indigenous Relations. University Of Chicago Press. ISBN 978-0226148472. 

• Tsetskhladze, Gocha (2008). Greek Colonisation: An Account Of Greek Colonies and Other Settlements Overseas: Volume 2. Brill Academic Publishers. ISBN 978-9004155763. 

• Tsetskhladze, Gocha (2006). Greek Colonisation: An Account Of Greek Colonies and Other Settlements Overseas: Volume 1. Brill Academic Publishers. ISBN 978-9004122048. 

• Kirigin, Branko (2006). Pharos. The Parian Settlement in Dalmatia: A study of a Greek colony in the Adriatic. British Archaeological Reports. ISBN 978-1841719917. 

• Hall, Jonathan M. (2006). A History of the Archaic Greek World: ca. 1200-479 BCE. Wiley-Blackwel. ISBN 978-0631226680. 

• Cerchiai, Luca; Janelli, Lorena; Longo, Fausto; Edward Smith, Mark (2004). The Greek Cities of Magna Graecia and Sicily. J. Paul Getty Museum. ISBN 978-0892367511. 

• Tsetskhladze, Gocha (2004). The Archaeology of Greek Colonisation: Essays Dedicated to Sir John Boardman. Oxford University School of Archaeology; 2nd Revised edition. ISBN 978-0947816612. 

• Tsetskhladze, Gocha; Snodgrass, A. M. (2002). Greek Settlements in the Eastern Mediterranean and the Black Sea. British Archaeological Reports. ISBN 978-1841714424. 

• Graham (2001). Collected Papers on Greek Colonization. Brill Academic Publishers. ISBN 978-9004116344. 

• Dominguez, Adolfo; Sanchez, Carmen (2001). Greek Pottery from the Iberian Peninsula: Archaic and Classical Periods. Brill Academic Publishers. ISBN 978-9004116047. 

• Boardman, John; Solovyov, Sergei; Tsetskhladze, Gocha (2001). Northern Pontic Antiquities in the State Hermitage Museum. Brill Academic Publishers. ISBN 978-9004121461. 

• Boardman, John (1999). The Greeks Overseas: Their Early Colonies and Trade. Thames & Hudson. ISBN 978-0500281093. 

• Tsetskhladze, Gocha R. (1998). The Greek Colonisation of the Black Sea Area. Franz Steiner Verlag. ISBN 978-3515073028. 

• Isaac, Benjamin H. (1997). The Greek Settlements in Thrace Until the Macedonian Conquest. Studies of the Dutch Archaeological and Historical Society, Vol 10. Brill Academic Pub. ISBN 978-9004069213. 

• Treister, M Yu (1997). The Role of Metals in Ancient Greek History. Brill. ISBN 978-9004104730. 

• Cohen, Getzel M. (1996). The Hellenistic Settlements in Europe, the Islands, and Asia Minor. Hellenistic Culture and Society. University of California Press. ISBN 978-0520083295. 

• Irad, Malkin (1987). Religion and Colonization in Ancient Greece. Brill Academic Publishers. ISBN 978-9004071193. 

• Sealey, Raphæl (1976). A History of the Greek City States, 700-338 B. C.. University of California Press. ISBN 978-0520031777.